Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №463/7190/26
Суддя: Маліновська О. В.
Справа № 463/7190/26 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.
Провадження № 33/811/1778/26 Доповідач: Маліновська О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її представника – адвоката Максименко Ольги Григорівни, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди – ОСОБА_2 та його представника – адвоката Шиміна Олега Павловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Шиміна О.П. на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2026 року,
встановила:
постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2026 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення –у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №726391 від 22 липня 2026 року ОСОБА_1 22 липня 2026 року о 17 год. 11 хв. у м. Львові на вул. Мазепи, 36, керуючи автомобілем «BMW I3S», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою по вул. Плугова на перехресті нерівнозначних доріг з вул. Мазепи, позначеному дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», не переконавшись у безпеці подальшого маневру, не надала дорогу транспортному засобу «Mazda CX-5», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою, внаслідок чого допустила з ним зіткнення, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушила вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов такого висновку, оскільки встановив, що адміністративні матеріали не містять жодних доказів порушення ОСОБА_1 пунктів 16.11. Правил дорожнього руху, натомість з таких вбачається, що ДТП відбулося внаслідок порушення Правил дорожнього руху іншим учасником події ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням судді, представник ОСОБА_2 – адвокат Шимін О.П. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог наголошує, що оскаржувана постанова прийнята внаслідок незалежного з`ясування обставин справи, а також прийняття до уваги неналежних та недопустимих доказів.
Зазначає, що як видно із оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, згідно наданого ОСОБА_1 відеозапису, що на момент здійснення її виїзду з другорядної дороги вул.. Плугова на головну дорогу вул. Мазепи, нею було виконано вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху та знаку 2.1 «Дати дорогу», оскільки єдиний на той час транспортний засіб, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі - зазначений вище білий мікроавтобус зупинився, пропускаючи її, та остання з врахуванням п. 1.4. Правил дорожнього руху не могла очікувати, що інший учасник дорожнього руху порушить вказані правила, здійснюючи обгін перед перехрестям по зустрічній смузі, виїхавши їй на зустріч по смузі руху, на яку вона виїжджала.
Такі висновки суду, на думку апелянта, суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема наголошує, що із наявної у справі схеми ДТП, відображення на ній розміщення транспортних засобів здійснювалось відповідно до того, як транспортні засоби зупинились вже після ДТП, а не як в яких вони знаходились положеннях та місцях в момент виникнення аварійної ситуації та початку ДТП.
Виїзд ОСОБА_2 на зустрічну суму відбувся вже за наслідками ДТП, оскільки він, рухаючись по головній дорозі вул. Мазепи, виявивши небезпеку рухаючусь на нього з правої сторони транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою уникнення зіткнення, був змушений здійснити маневр ліворуч на зустрічну смугу. Вказаним обставин відповідають зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів. Зі схеми ДТП вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_2 отримав пошкодження бокової правої частини, а транспортний засіб ОСОБА_1 - передньої центральної частини. Це свідчить, що саме ОСОБА_1 в?їхала у транспортний засіб ОСОБА_2 , а не навпаки
Суд першої інстанції безпідставно в якості доказів взяв до уваги долучені в суді зі сторони захисту відеофайли, з яких неможливо встановити, що це за відео, хто його надав (фізична чи юридична особа), хто його отримав, де встановлено та зберігається технічний пристрій яким зафіксовано це відео. Більше того, з вказаного відео взагалі неможливо ідентифікувати ні осіб учасників ДТП, ні їх транспортні засоби (моделі та марки), ні реєстраційні номери. Відтак, апелянт стверджує, що вказані відеофайли не є належними та допустими доказами у цій справі.
Заслухавши пояснення апелянта на підтримку доводів апеляційної скарги, думку ОСОБА_1 та її представника, кожного окремо, які заперечили апеляційну скаргу та просили залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 16.11. Правил дорожнього руху: на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Суд першої інстанції вірно встановив, що на момент здійснення виїзду ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем «BMW I3S», р.н. НОМЕР_1 , з другорядної вул. Плугова на головну вул. Мазепи, останньою було виконано вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху та знаку 2.1 «Дати дорогу», оскільки єдиний на той час транспортний засіб, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі –вище білий мікроавтобус зупинився, пропускаючи її, та остання з врахуванням п. 1.4. Правил дорожнього руху не могла очікувати, що інший учасник дорожнього руху порушить вказані правила, здійснюючи обгін перед перехрестям по зустрічній смузі, виїхавши їй на зустріч по смузі руху, на яку вона виїжджала та вірно закрив провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 перед виконанням маневру виїзду на перехрестя з поворотом ліворуч виконала всі необхідні дії - ввімкнула покажчик повороту, переконалась в безпеці маневру, інший учасник дорожнього руху, який стояв на головній дорозі, пропускав її, побачивши, що білий бус надає можливість виїхати на головну дорогу ОСОБА_1 почала рух, проїхавши смугу на якій зупинився білий бус і її пропускав перед виїздом на свою смугу руху на вул.Мазепи на швидкості їхав автомобіль марки MAZDA CX-5 під керуванням ОСОБА_2 , який спричинив зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 . Водій автомобіля MAZDA CX-5 під керуванням ОСОБА_2 , всупереч Правилам дорожнього руху перетнув суцільну лінію, виїхав на зустрічну смугу руху на перехресті і здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється у межах протоколу про адміністративне правопорушення щодо дій ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник потерпілого вказує, що розташування транспортних засобів на схемі ДТП відображає їхнє положення після дорожньо-транспортної пригоди, а не в момент виникнення аварійної ситуації та початку ДТП.
Суд критично оцінює такі покази, оскільки матеріалами справи доводиться, що зіткнення автомобілів відбулось на зустрічній смузі руху для водія ОСОБА_2 , який виїхав на зустрічну смугу і здійснював обгін білого мікроавтобуса, який пропускав автомобіль ОСОБА_1 .
Обов?язок надати дорогу не означає, що водій другорядної дороги повинен передбачати будь-які можливі неправомірні маневри інших учасників дорожнього руху незалежно від конкретної дорожньої обстановки. Зазначене положення не звільняє водія від обов?язку бути уважним та обережним, проте має враховуватися під час оцінки того, чи могла особа за конкретних обставин передбачити неправомірні дії іншого водія.
Спростовуючи апеляційні твердження що відеофайли, надані ОСОБА_1 , не є належними та достовірними доказами, оскільки дають можливості встановити їхнє походження, особу, яка здійснила запис, технічний пристрій та реєстраційні номери транспортних засобів, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть установлюватися, зокрема, поясненнями учасників, документами, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису, а також відеозаписами. Відтак, КУпАП не встановлює загального правила, за яким відеозапис події може бути використаний виключно за умови, що на ньому чітко видно реєстраційні номери всіх транспортних засобів або що кожен автомобіль однозначно ідентифікується лише за зображенням.
Водночас достовірність та доказове значення відеозапису мають оцінюватися з урахуванням його змісту, можливості співвіднести зафіксовані події з іншими матеріалами справи та наявності або відсутності суперечностей між доказами.
У цій справі суд першої інстанції оцінив відеозапис у сукупності з іншими матеріалами справи, зазначивши у оскаржуваній постанові, що номери не можуть бути встановлені, однак послідовність зафіксованих подій відповідає іншим матеріалам справи, у тому числі схемі ДТП та поясненням ОСОБА_1 .
Крім того суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що на відеозаписі зафіксовані дата та час, вказано 22.07.2026 р. і запис розпочинається з 17.10 год., що співпадає з датою та годиною дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 апеляційному суду пояснила, що отримала такий відеозапис звернувшись в офіс будівельної компанії «Еко-Дім», який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 2 і на будівлі якого розміщена камера відеозапису.
Відтак, суд першої інстанції оцінив відеозапис у сукупності з іншими доказами та навів мотиви, з яких урахував його під час встановлення обставин ДТП.
Посилання апелянта на положення Кримінального процесуального кодексуУкраїни щодо допустимості доказів не є достатнім для виключення відеозапису з матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Ця справа розглядається за правилами КУпАП, а тому питання доказування повинні вирішуватися з урахуванням норм, які регулюють відповідне провадження. Крім того, ОСОБА_1 у законний спосіб отримала відеозапис і жодних порушень при отриманні такого не було встановлено.
Відеозапис ДТП від 22.07.2026 р., який досліджував Личаківський районний суд м. Львова у судовому засіданні знаходиться в об?єктивному взаємозв?язку з іншими доказами, а саме із поясненнями ОСОБА_1 , які надані працівникам поліції при оформленні ДТП, схемою ДТП, відтак відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.
При розгляді справи судом першої інстанції не було допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні,
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Шиміна Олега Павловича – залишити без задоволення.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2026 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua