Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №140/8481/25
Суддя: Качмар Володимир Ярославович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокуСправа №140/8481/25 пров. №А/857/8214/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Любешівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Любешівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (суддя Стецик Н.В., м. Луцьк),-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Любешівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі орган ДРАЦС), в якому просили:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в проведенні державної реєстрації шлюбу між позивачами за заявою від 09.04.2025 (далі Заява);
зобов`язати орган ДРАЦС провести державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі поданої Заяви.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача, у відмові в проведенні державної реєстрації шлюбу між позивачами на підставі поданої ними Заяви. Зобов`язано орган ДРАЦС повторно розглянути Заяву щодо проведення державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду першої інстанції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що на момент подання апеляційної скарги відповідач змінив назву з «Любешівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» на «Любешівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України».
У доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що за наслідками проведення перевірки щодо наявності чи відсутності перешкод для державної реєстрації шлюбу, відповідачем були виявлені специфічні обставини, що унеможливлюють проведення державної реєстрації шлюбу між позивачами, так як відсутній намір створення сім`ї.
Позивачі відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії органу ДРАЦС, які полягають у відмові в проведенні державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі поданої ними Заяви є протиправними, оскільки відсутні законодавчі підстави для відмови у проведенні державної реєстрації шлюбу.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, 09.04.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до органу ДРАЦС із Заявою про державну реєстрацію шлюбу, яку було призначено на 10.05.2025.
Однак, шлюб зареєстровано не було, оскільки відповідач повідомив позивачів про те, що тривають перевірки, щодо наявності чи відсутності можливих перешкод, щодо державної реєстрації їхнього шлюбу, а дату самої реєстрації буде перенесено.
Згодом, листом від 09.04.2025 №19/30.5-05.02-03 (далі Лист №1) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було роз`яснено, що державну реєстрацію їхнього шлюбу відкладено у зв`язку з необхідністю проведення перевірки щодо наміру створення сім`ї.
Як наслідок, листом від 08.07.2025 №180/30.5-05.02-03 (далі Лист №2) за наслідками проведеної перевірки, позивачам було відмовлено у державній реєстрації їхнього шлюбу.
Орган ДРАЦС мотивуючи своє рішення про відмову у Листі №2 посилається на частину третю статті 32 Сімейного кодексу України (далі СКУ), частину шосту статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі Закон № 2398-VI), а також пункт сімнадцятий розділу ІІІ «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», що регламентовані наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (далі Наказ №52/5) в яких закріплено право органу ДРАЦС відкласти або відмовити у реєстрації шлюбу у випадку наявності сумнівів щодо наміру сторін створити сім`ю. При розгляді заяви на державну реєстрацію шлюбу позивачів, відповідачем було проведено перевірки відповідних відомостей на предмет наявності чи відсутності перешкод для державної реєстрації шлюбу та направлено відповідні запити до відділу поліцейської діяльності №1 (с. Любешів) Камінь-Каширського районного Головного управління Національної поліції у Волинській області, Гірківському старостинському округу Камінь-Каширського району Волинської області, Люб`язівському старостинському округу Камінь-Каширського району Волинської області, Управлінню Служби Безпеки України у Волинській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області.
Крім цього, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, здійснено пошук актових записів цивільного стану щодо факту державної реєстрації народження, шлюбу та розірвання шлюбу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході проведення пошуку фактів державної реєстрації встановлено, що ОСОБА_2 , є матір`ю колишньої дружини ОСОБА_1 , з якою шлюб розірвано на підставі рішення Любешівського районного суду Волинської області 10.02.2025.
До того ж, з відповіді Любешівської селищної ради від 30.04.2025 №874/04-04/2-25 вбачається, що згідно акту обстеження про факт проживання (не проживання) ОСОБА_1 за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 не проживає. Ймовірніше за все, наречений ОСОБА_1 фактично на даний час може проживати разом зі своєю колишньою дружиною, що свідчить про їхні подальші відносини колишнього подружжя. Також, згідно акту обстеження про фактичне місце проживання (не проживання) слідує, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 , тобто у житловому будинку, власником якого є ОСОБА_3 (колишній чоловік ОСОБА_2 ), що свідчить про подальші відносини колишнього подружжя.
Тож на переконання відповідача, враховуючи воєнний стан у державі та на підставі вищевикладеного, виникають сумніви щодо наміру створення сім`ї позивачами, тому в державній реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положенням статті 2 Закону № 2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.
В свою чергу, державній реєстрації відповідно до Закону № 2398-VI підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до частини першої та другої статті 21 СКУ шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Приписами статті 36 СКУ регламентовано, що шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Згідно із статтею 27 СКУ державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
З аналізу частини першої статті 14 Закону № 2398-VI вбачається, що для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.
Крім цього, якщо жінка та/або чоловік не можуть через поважну причину особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені.
Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджені Наказом № 52/5.
З урахуванням пункту другого Глави 2 Розділу 3 Наказу № 52/5 заява про державну реєстрацію шлюбу подається до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за вибором жінки та чоловіка за умови, що державна реєстрація шлюбу буде проводитися у приміщенні відповідного органу.
Для державної реєстрації шлюбу, що буде проводитися не у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану, відповідна заява подається до органу державної реєстрації актів цивільного стану в межах адміністративно-територіальної одиниці, де планується державна реєстрація шлюбу.
З аналізу статті 32 СКУ вбачається, що шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 2398-VI орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов`язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов`язками як майбутнього подружжя і батьків, обов`язком повідомити один одному про стан свого здоров`я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.
А відтак, згідно із частиною шостою статті 14 Закону № 2398-VI якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці.
Крім того, згідно із пунктом сімнадцятим Глави 2 Розділу 3 Наказу № 52/5 рішення про відкладення державної реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. В свою чергу, орган державної реєстрації актів цивільного стану невідкладно проводить перевірку відповідних відомостей на предмет наявності чи відсутності перешкод для державної реєстрації шлюбу, про результати якої повідомляє заявників у письмовій формі.
Суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням суду першої інстанції, що відповідач може зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку аби перевірити наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу в тому разі, коли є відомості про наявність таких перешкод.
Водночас, враховуючи положення статті 21 Закону № 2398-VI у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.
До того ж, згідно із частину другу статті 21 Закону № 2398-VI орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен мотивувати відмову в державній реєстрації актів цивільного стану у зв`язку з наявністю однієї із зазначених вище підстав. Відмова повинна бути обґрунтована у письмовій формі, а також у ній має бути зазначений порядок оскарження рішення про таку відмову, відповідно до положень Закону України «Про адміністративну процедуру».
Щодо позиції органу ДРАЦС про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наміру створити сім`ю.
Верховний Суд у справі № 394/531/23 від 25.02.2026 зазначив, що відповідно до частини другої статті 40 СКУ шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що відсутність такого наміру має досліджуватись судом на момент реєстрації самого шлюбу (справа № 175/9878/24 від 29.07.2026).
Отже, практики Верховного Суду регулює питання правової оцінки фіктивності вже зареєстрованого шлюбу, а не визначає відсутність наміру створити сім`ю, як самостійну перешкоду для його державної реєстрації.
Суд апеляційної інстанції поділяє думку суду першої інстанції про те, що Лист №1 та Лист №2 органу ДРАЦС не містять в собі зазначення та посилання на дії та докази, з дослідження змісту яких, відповідач дійшов висновку про наявність сумніву щодо державної реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу без наміру створення сім`ї. Вказані листи, не містять конкретизації того, з яких саме підстав виходив орган ДРАЦС при прийнятті рішення про відмову в державній реєстрації шлюбу та на підставі яких норм діючого законодавства таке рішення прийнято.
Таким чином, системний аналіз обставин справи, свідчить про те, що суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачами, так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Любешівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідачВ. Я. Качмар
суддіЛ. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua