Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №380/4624/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4624/26 пров. № А/857/39348/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Діани Володимирівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/4624/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

-визнати протиправними та скасувати відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформлені повідомленнями № 19546 від 26 грудня 2025 року, №332 від 09 січня 2026 року, №1080 від 23 січня 2026 року, №3542 від 13 березня 2026 року;

- зобов`язати надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати на час розгляду справи не вчиняти дій стосовно мобілізації та не подання його у розшук.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, необхідних для підтвердження наявності підстав для надання відстрочки, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для її надання.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює догляд за ОСОБА_2 , що є особою з інвалідністю І "А" групи з дитинства, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЄК серії 10ААА №827228 від 01 серпня 2011 року та відповідно до висновку лікарської комісії щодо необхідності і постійного стороннього догляду за інвалідом І та ІІ групи внаслідок психічного розладу №110 від 05 лютого 2013 року потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до Довідки від 11.06.2025 №260310 вих-190 Шевченківського відділу соціального захисту ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, та йому відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначена і виплачується компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859, з 01.06.2025 по 31.05.2026 призначено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі (отримувач соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

У грудні 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно змісту повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 грудня 2025 року № 19546 протоколом від 26 грудня 2025 року № 72 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з вказівкою на те, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Відмова мотивована наступним: "Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, яка регулює пункт 14, частини 1, статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Ваша заява не може бути задоволена через те, що Відсутні відомості про членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі)."

У січні 2026 року позивач знову звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатами розгляду зазначеної заяви 09 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було надіслано повідомлення № 332 у якому було зазначено, що протоколом від 23 січня 2026 р. № 81 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомив, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови було зазначене наступне: "Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, яка регулює пункт 14, частини 1, статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Ваша заява не може бути задоволена через те, що відсутні відомості про членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту). відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) у разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю 1 або ІІ групи."

20 січня 2026 року позивач вчергове звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатами розгляду зазначеної заяви 23 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було надіслано повідомлення № 1080 у якому було зазначено, що протоколом від 23 січня 2026 р. № 83 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляв, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови було зазначене наступне: "Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, яка регулює пункт 14, частини 1, статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Ваша заява не може бути задоволена через те, що Відсутні відомості про членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту). відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) у разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю 1 або ІІ групи."

Представник позивача скерував адвокатський запит до Державної прикордонної служби України стосовно факту підтвердження, що ОСОБА_3 ( сестри позивача) рідко буває на території України та здійснювати постійний сторонній догляд не має можливості.

У відповідь на адвокатський запит Державна прикордонна служба України надала витяг з наявних у Базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території" інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01 січня 2024 року по 22 січня 2026 громадянином України - ОСОБА_3 у загальній кількості 119 днів.

Представник позивача скерував адвокатський запит до відповідача, вимогами якого вказано надати інформацію про які відомості про членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) йде мова у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 № 19546 від 26,12.2026 та № 332 від 09.01.2026 та надати чітку назву документа, яким можна підтвердити зазначені у відповіді відомості.

25 лютого 2026 року надана відповідь №2706 у якій зазначалось: "Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 були розглянуті заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 були ухвалені рішення (протокол №79 від 26.12.2025, протокол №81 від 09.01.2026) про відмову у наданні ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період через відсутність відомостей про членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи. Із заяви ОСОБА_1 та адвокатського запиту слідує, що він є племінником особи з інвалідністю 1 групи, яка потребує постійного догляду. Із заяви ОСОБА_1 та Вашого адвокатського запиту слідує, що у ОСОБА_2 є наявна рідна сестра - особа член сім`ї другого ступеня споріднення. Відповідно до п.14 додатку 5 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, якою затверджено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до переліку документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8)".

Не погоджуючись із наданими роз`ясненнями, 26 лютого 2026 року представник позивача скерував адвокатський запит №1/26. У зазначеному запиті просив утриматися від вчинення неправомірних дій, діяти виключно в межах та у спосіб, визначених статтею 19 Конституції України, Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про зайнятість населення" та Податковим кодексом України, а також при наступному зверненні через ЦНАП надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Крім того, в адвокатському запиті було зазначено, що до заяви ОСОБА_1 від 09.01.2026 та адвокатського запиту №2/19 від 19.02.2026 долучено документи, які підтверджують відсутність ОСОБА_3 , сестри ОСОБА_2 , а також неможливість останньої здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Листом від 9.03.2026 №3336 повідомлено, що позивач є членом сім`ї третього ступеня споріднення стосовно особи, з інвалідністю І або II групи, що потребує постійного догляду. Відповіжач вказав на те, що із заяви ОСОБА_1 та адвокатських запитів слідує, що у ОСОБА_2 є наявна рідна сестра, тобто наявна особа член сім`ї другого ступеня споріднення. Відповідно до п.14 додатку 5 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, якою затверджено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до переліку документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи II групи; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8), Враховуючи вищенаведене повідомлено, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік документів, які підтверджують неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи II групи. Відповідно ОСОБА_1 , як військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації потрібно подати документи передбачені чинним законодавством зокрема п.14 додатку 5 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024.

13 березня 2026 року за результатами розгляду заяви позивача про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено у наданні відстрочки.

Зазначено, що протоколом від 13 березня 2026 року №90 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з вказівкою на те, зо ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови було зазначене: «Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, яка регулює пункт 14, частини 1, статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Ваша заява не може бути задоволена через те, що Відсутні відомості про членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту). відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) у разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи.»

Вважаючи відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" протправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

В розумінні статті 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, п.14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що право на відстрочку мають члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

У п. 56, 57, 58 Порядку № 560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону № 3543-XII.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

В свою чергу, додатком 5 до Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.14 ч.1 вказаного Закону є: для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки);

- один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи:

- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;

- документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п. 60 Порядку № 560).

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Тобто, для надання відстрочки на підставі п.14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 слід подати документи, що визначені у додатку 5 до Порядку № 560.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Так, що у якості правової підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ.

Позивач обґрунтовує своє право тим, що здійснює постійний догляд за своєю тіткою - ОСОБА_2 - особою з інвалідністю І групи підгрупи «А», статус безстроково з 01.08.2011.

Судом встановлено, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30.10.2015.

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відповідно до медичного висновку лікарсько-консультативної комісії № 24 за станом здоров`я не може здійснювати постійний сторонній догляд.

Згідно доводів позивача, рідна сестра особи з інвалідністю - ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином Республіки Польща та постійно проживає на території Республіки Польща, у зв`язку з чим не має фактичної можливості здійснювати постійний догляд за своєю сестрою.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано скорочений витяг з актового запису про шлюб, переклад якого нотаріально посвідчено, виданий Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Здунська Воля 22.11.2024, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває у шлюбі з громадянином Республіки Польща ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 09.09.2023 (актовий запис № 1019011/00/АМ/2023/931469). Крім того, до матеріалів справи долучено довідку про зареєстроване місце проживання, переклад якої також нотаріально посвідчено, відповідно до якої ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, сам по собі факт проживання ОСОБА_3 за межами України не звільняє позивача від обов`язку подання документів, визначених пунктом 14 додатка 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 560, які підтверджують неможливість здійснення постійного догляду членами сім`ї першого або другого ступеня споріднення.

Суд першої інстанції слушно вказав, що для підтвердження зазначених обставин позивач мав надати один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

Однак жоден із наведених документів щодо ОСОБА_3 до заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач не долучав.

Також у матеріалах справи відсутні вказані документи.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» були розглянуті відповідачем у встановленому законом порядку, з урахуванням наданих заявником документів та вимог чинного законодавства.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, необхідних для підтвердження наявності підстав для надання відстрочки, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для її надання.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Діани Володимирівни залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 380/4624/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель