Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №380/2542/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа №380/2542/25 пров. №А/857/49652/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року (суддя Потабенко В.А., м.Львів, повний текст складено 24 жовтня 2025 року),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч) в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність в/ч щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII) як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про його звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Зобов`язано в/ч розглянути рапорт ОСОБА_1 про його звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, та прийняти рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту та прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби або про відмову у задоволенні рапорту), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідачем на виконання рішення суду у справі №380/28666/23 розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби та прийнято рішення про відмову у звільненні позивача. Зауважує, що станом на час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби така підстава для звільнення як «у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду…» відсутня у Законі №2232-XII.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не розглянув рапорт позивача у встановленому законом порядку, оскільки надав відповідь № 331 від 20.01.2025 на рапорт, а не рішення по суті рапорту.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що з 26.02.2022 через ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 ОСОБА_1 був призваний по мобілізації до лав ЗСУ в званні солдат.

Військову службу проходить у в/ч.

Відповідно до висновку Опікунської ради Новороздільської міської ради від 13.10.2023 №69/VII, ОСОБА_1 , призначено помічником дієздатної особи ОСОБА_2 ОСОБА_1 видано посвідчення помічника встановленого зразка.

Згідно рішення Новороздільської міської ради Львівської області №409 від 18.10.2023 року ОСОБА_1 призначено помічником дієздатної особи ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до довідки виданої Новороздільською міською радою ВК відділом державної реєстрації від 30.10.2023 №5446, ОСОБА_1 (внук) проживає із своєю бабусею ОСОБА_2 .

У відповідності до пункту 233 Указу Президента України «Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, позивачем через засоби поштового зв`язку, «по команді» начальнику медичного відділення медичної роти в/ч було подано рапорт про звільнення його з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами на підставі підпункту г) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Рапорт ОСОБА_1 був отриманий відповідачем, однак по суті не був розглянутий, тому звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом щодо захисту своїх прав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року по справі №380/28666/23, яке набрало законної сили 19.12.2024, (далі – Рішення суду) суд вирішив вийти за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність в/ч щодо не розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту з приводу звільнення його з військової служб за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду; зобов`язав в/ч протягом 30 днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт про звільнення його з військової служб підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Так, на виконання Рішення суду відповідач надав відповідь від 20.01.2025 №331 про те, що відмовляє у задоволенні рапорту про звільнення. Відмова відповідачем мотивована тим, що рапорт про звільнення з військової служби позивача до в/ч не надходив, тому його розгляд здійснюється на підставі документів, які знаходяться у матеріалах справи №380/28666/23. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, підстав для звільнення його з військової служби немає. Також зазначено, що рапорт поданий не по команді, частина дванадцята статті 26 Закону №2232-XII визначено перелік підстав для звільнення і у рапорті здійснено посилання на підставу для звільнення, яка не передбачена вищевказаним Законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Положення №1153/2008 або «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 (далі – Положення №1153). Це положення визначає порядок проходження військової служби, включаючи питання переміщення військовослужбовців, продовження контрактів, строки служби та інші аспекти військової служби. .

Пунктом 7 Положення №1153 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з абзацом 2 пункту 12 Положення №1153 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 затверджена І`нструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Інструкція №170).

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції №170).

Як встановлено судом, на виконання Рішення суду відповідач надав відповідь від 20.01.2025 №331 про те, що відмовляє у задоволенні рапорту позивача про звільнення. Відмова відповідачем мотивована тим, що рапорт про звільнення з військової служби від ОСОБА_1 до в/ч не надходив, тому його розгляд здійснюється на підставі документів, які знаходяться у матеріалах справи №380/28666/23. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону 26 Закону №2232-XII, підстав для звільнення позивача з військової служби немає. Також зазначено, що рапорт поданий не по команді, частина дванадцята статті 26 Закону №2232-XII визначено перелік підстав для звільнення і у рапорті здійснено посилання на підставу для звільнення, яка не передбачена вищевказаним Законом.

Відповідно до пункту 2.1.6 «Інструкції з діловодства у Збройних Силах України», затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (далі - Інструкція №40) рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

Отже, бажання військовослужбовця звільнитися з військової служби виражається у формі письмового звернення - рапорту, до якого додаються документи, що підтверджують підстави звільнення. Такий рапорт повинен бути розглянутий командуванням військової частини, до якої зараховано військовослужбовця, що виявив бажання звільнитися з військової служби, із прийняттям відповідного рішення за результатами його розгляду.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

З системного аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов`язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

При цьому, подання рапорту «по команді», як це визначено пунктом 233 Положення №1153, означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі - до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати порушене у рапорті питання по суті.

При цьому, відповідач не розглянув рапорт позивача у встановленому законом порядку, оскільки надав відповідь № 331 від 20.01.2025 на рапорт, а рішення по суті рапорту.

Крім того, покликання відповідача на те, що рапорт позивачем поданий не по команді, не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи, на момент подачі рапорту про звільнення, ОСОБА_1 займав посаду санітара медичного відділення медичної роти, про що свідчить відповідний запис у військовому квитку, тому рапорт подавався «по команді» начальнику медичного відділення медичної роти в/ч.

Відтак, посилання відповідача на те, що позивач займає посаду санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти в/ч і рапорт подано не «по команді» не слугує доказом порушення позивачем вимог пункту 233 Положення №1153.

Крім цього, на момент подачі рапорту, а це 10.11.2023, позивач займав посаду санітара медичного відділення медичної роти, а з 02.11.2024 його було переведено на посаду санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти в/ч, про що свідчить відповідний запис у військовому квитку. Таким чином рапорт поданий позивачем «по команді».

Разом з тим, подання рапорту «не по команді» не звільняє відповідача, як суб`єкта, до повноважень та компетенції якого належить вирішення спірного питання, від обов`язку прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту по суті.

Апеляційний суд не заперечує факту Рішення суду, однак зауважує, що спір у даній справі виник з підстав надання відповідачем відповіді на рапорт від 20.01.2025 №331, яка фактично є наслідком виконання Рішення суду, однак не є тотожною з вимогою позивача про розгляд рапорту та прийняттям відповідно рішення за наслідками його розгляду.

За наведених обставин, оскільки у суду відсутні повноваження щодо розгляду віднесених до компетенції в/ч питань, зокрема прийняття рішення щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби, а також зважаючи на те, що хоч і підстави розглядуваного позову пов`язанні з наданням на виконання Рішення суду відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 20.01.2025 №331, однак позивач не вимагав у будь-якій формі скасування такої відповіді чи визнання протиправними дій щодо її прийняття, то апеляційний суд не вправі оцінювати доводи скаржника щодо підстав її прийняття та давати оцінку нормам права що покладені в її основу.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідачВ. Я. Качмар

суддіЛ. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич