Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №260/5565/25
Суддя: Качмар Володимир Ярославович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокуСправа №260/5565/25 пров. №А/857/587/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача – Качмара В.Я.,
суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (суддя Іванчулинець Д.В., м. Ужгород), -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУПФ-1), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ від 16.06.2025 № 921040147881 (далі – Рішення) про відмову позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІI (далі – Закон № 3723-ХІI);
зобов`язати ГУПФ перевести позивача ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІI, пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ) на підставі довідок Закарпатської митниці Державної митної служби України про складові заробітної плати позивача для призначення пенсії державного службовця від 06.06.2025 № 7.7-22/33-1184 та № 7.7-22/33-1185 (далі – Довідка-1, Довідка-2 відповідно), починаючи з 09.06.2025.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посадах державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та не має 20 років стажу на зазначених посадах, відтак права на призначення пенсії відповідно «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ у нього немає.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи в митних органах, митній службі, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах України має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, а відтак з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, позивач має право на пенсію за віком на підставі положень статті 37 Закону № 3723-XII.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 06.06.2025 Закарпатською митницею видано позивачу Довідку-1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та Довідку-2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, а бо працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.
Позивач звернувся до ГУПФ-1 із заявою №6021 щодо здійснення переведення з пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ у зв`язку із тривалою роботою у митних органах України.
Згідно з принципом екстериторіальності відділом перерахунку пенсій № 4 ГУПФ за результатом розгляду поданої позивачем заяви № 6021 прийнято Рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки особи, які працюють на посадах в контролюючих органах, яким присвоювались спеціальні звання, не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. А тому, відповідно до зазначеного, до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії, можливо зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1985 по 10.05.1994 до присвоєння рангу та спеціального звання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.
У силу вимог пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з набранням чинності якого втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ (у редакції на час набрання чинності законом) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1105-XIV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статтею 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ закріплює додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Стаття 25 Закону № 3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною 3 статті 25 Закону № 3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Окрім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Закону № 889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок № 283).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11.07.2002 № 92-IV) (далі - МК) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, МК, а в частині, що не регулюється ним, - Законом № 889-VIII.
Згідно із частиною першою статті 413 МК, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до частини першої статті 569 МК працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
А тому, з урахуванням наведених приписів, посадові особи митної служби України є державними службовцями.
До того ж правове становище посадових осіб митної служби України визначається МК, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 588 МК пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом №889-VIII. Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Це положення знайшло своє повторення й у пункті 4 Порядку №229.
Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналогічні положення містяться й у пункті 6 Порядку № 229.
Отже, і Порядком № 283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком №229 передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Частиною третьою статті 3 Закону № 889-VIII установлено, що дія згаданого Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Наведене вище вказує на те, що відповідач помилково трактує положення зазначеної статті 3, не враховуючи застереження, якщо інше не встановлено законом.
Посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, а також у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 №591/6970/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Позивач перебував на службі на різних посадах у митних органах (віднесених до посад державних службовців) з 1985 року по 20.02.2014, тобто станом на 01.05.2016 мав більше 20 років стажу державної служби, що відповідає приписам статті 37 Закону № 3723-XII, що дає право на пенсію відповідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону № 1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.
Зважаючи на те, що позивач з 01.04.1985 по 20.02.2014 працював в органах митної служби, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, а також те, що він одержував заробітну плату за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування відповідних внесків до спеціальних фондів державного бюджету, вищезгаданий період роботи (служби) позивача підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на пенсію за віком на підставі положень статті 37 Закону України №3723-XII.
Згідно із пунктом 5 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі – Порядок № 622) довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Додатками 1-6 до Порядку № 622 затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а також статті 37 Закону № 3723-XII.
Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі; про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби; про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до ГУПФ із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII, до якої додано Довідку-1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання, надбавка за вислугу років), та Довідку-1 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби,та яка на дату виходу на пенсію не займає посаду державної служби в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.
Зазначені Довідка-1 та Довідка-2 виготовлені відповідно до додатків 1-6 Порядку № 622 та відповідають затвердженій ними формі. Жодних заперечень щодо форми, підстав видачі, періоду, за який вказана заробітна плата для обчислення пенсії, тощо, відповідач не навів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Рішення пенсійного органу про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII є протиправним, а надані позивачем Довідка-1 та Довідка-2 є підставою для визначення складових заробітної плати при перерахунку пенсії.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем, так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідачВ. Я. Качмар
суддіЛ. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua