Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №939/4132/25
Суддя: Лапчевська Олена Федорівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 939/4132/25
номер провадження 22-ц/824/10178/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року /суддя Стасенко Г.В./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подачі позову і до закінчення сином навчання - до 30 червня 2029 року. Позов обґрунтовано тим, що син навчається на першому курсі Київського столичного університету імені Бориса Грінченка за денною формою навчання, у зв`язку з чим позбавлений можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання, а відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча може це робити, оскільки отримує пенсійне забезпечення та заробітну плату.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 грудня 2025 року на час навчання сина до 30 червня 2029 року, але не довше ніж до досягнення ним 23 років, за умови, що він продовжуватиме навчання. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині в позові відмовлено /а.с. 65-67/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення, відмовити повністю.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач вже сплачує аліменти на трьох неповнолітніх дітей у розмірі 50% з усього свого доходу та додатково сплачує заборгованість по аліментах, яка утворилася не з його вини, чим порушено ст. 182 СК України. Зазначає, що має II групу інвалідності та за станом здоров`я потребує постійного лікування, утримує непрацездатну матір, яка є пенсіонеркою, має II групу інвалідності та потребує стороннього догляду, чим порушено ст. 182 СК України. Крім того, наголошує, що син є студентом, навчається за рахунок бюджетних асигнувань та отримує стипендію, а позивачка є працездатною особою і має можливість утримувати сина самостійно. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ця норма не поширюється на аліменти на повнолітніх дітей, чим порушено норми матеріального права.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище відповідача не підтверджені належними доказами. Відповідач працює, отримує заробітну плату в ТОВ «Логістик Юніон» у середньому 26 тис. грн на місяць та пенсію в розмірі 8112,33 грн у 2025 році і 9066,36 грн у 2026 році, а отже може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання. Інвалідність II групи сама по собі не є безумовною підставою для звільнення від аліментів, якщо довідка МСЕК не містить рекомендацій щодо неможливості працювати. Доказів перебування матері на утриманні відповідача не надано, а мати отримує пенсію. Щодо розміру відрахувань зазначає, що 1/2 (на неповнолітніх дітей) + 1/8 (на повнолітнього сина) = 62,5%, що не перевищує 70%, передбачених ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Посилається на постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/2749/16-ц.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
ОСОБА_3 є студентом факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, навчається на першому курсі; форма навчання - денна; початок навчання - 01 вересня 2025 року, термін закінчення навчального закладу - 30 червня 2029 року; навчання за кошти місцевого бюджету, що підтверджується довідкою навчального закладу.
З копії акту, складеного 15 грудня 2025 року депутатом Бородянської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_2 з грудня 2025 року проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 8112 грн 33 коп. та заробітну плату в ТОВ «Логістик Юніон».
Відповідно до судового наказу № 939/2119/25, виданого Бородянським районним судом Київської області 09 вересня 2025 року, відповідач сплачує аліменти на трьох неповнолітніх дітей у розмірі 50% з усього свого доходу та додатково сплачує заборгованість по аліментах.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 199 СК України про те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; ст. 200 СК України про те, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу; ст. 182 СК України про те, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки син сторін продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, а відповідач отримує пенсію та заробітну плату, а отже має можливість надавати таку допомогу. Разом із тим, суд врахував, що з пенсії і заробітної плати відповідача вже стягуються аліменти у розмірі 50% його заробітку (доходу) на утримання трьох неповнолітніх дітей, що він проживає разом з матір`ю, яка є пенсіонеркою та має інвалідність, сам відповідач за станом здоров`я потребує постійного лікування, оскільки є особою з інвалідністю, а тому зменшив розмір аліментів, які підлягають стягненню, з 1/6 до 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, загальне обмеження розміру відрахувань із заробітної плати боржника становить 50 відсотків. Виняток із цього обмеження - збільшення до 70 відсотків, стосується виключно стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Аліменти на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, не входять до цього винятку, а тому на них поширюється загальне обмеження у 50 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, з відповідача вже стягуються аліменти на трьох неповнолітніх дітей у розмірі 50% з усього його доходу за судовим наказом № 939/2119/25. Стягнення додатково аліментів на повнолітнього сина у розмірі 1/8 частини (12,5%) призведе до того, що загальний розмір відрахувань із доходу відповідача становитиме 62,5% (50% + 12,5%), що перевищує граничний розмір, встановлений ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання позивачки у відзиві на те, що 62,5% не перевищує 70%, є помилковим, оскільки, як зазначено вище, підвищений розмір відрахувань 70% застосовується лише до аліментів на неповнолітніх дітей. Для аліментів на повнолітніх дітей граничний розмір відрахувань становить 50%.
За таких обставин, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд першої інстанції не врахував, що загальний розмір відрахувань із доходу відповідача перевищить встановлений законом граничний розмір, що є порушенням норм матеріального права та підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки стягнення аліментів на повнолітнього сина призведе до перевищення граничного розміру відрахувань із доходу відповідача, встановленого законом.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року - скасувати.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua