Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №371/2246/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 371/2246/25

номер провадження 22-ц/824/12064/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року /суддя Гуренко М.О./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення 23 років, а також стягнути з відповідача 10 800,00 грн, сплачених за навчання доньки, та 2 000,00 грн за проживання в гуртожитку.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 24.12.2024 до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, за умови її навчання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. У решті позовних вимог відмовлено. /а.с. 24-27/

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення у частині стягнення аліментів на утримання доньки та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 24.12.2024 до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, за умови її навчання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд формально підійшов до розгляду справи та неправильно оцінив докази. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, стягнувши аліменти в розмірі 1/6 частки, не навів підстав та мотивованих доводів, чому він визначив саме таку частку, не врахував, що відповідач не надав заперечень щодо стягнення аліментів у заявленому розмірі 1/3 частки, а також не надав доказів та заперечень на спростування неможливості надавати допомогу доньці в заявленому розмірі. На переконання апелянта, суд першої інстанції не дослідив і не врахував обставини можливості відповідача надавати матеріальну допомогу в заявленому розмірі та фактично переклав обов`язок матеріально забезпечувати повнолітню доньку, яка навчається, винятково на матір, що є порушенням норм закону. Апелянт посилається на ст. 198, 199, 200 СК України, ст. 12, 89, 263, 367, 376 ЦПК України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Крім того, апелянт зазначає, що донька потребує коштів на оплату навчання у розмірі 43 368,00 грн за навчальний рік, проживання в гуртожитку у розмірі 5 198,93 грн за семестр, проїзд, харчування, одяг, канцелярське приладдя, а також у зв`язку з діагнозом «міопія слабого ступеня» - на придбання засобів корекції зору. Позивач зазначає, що вона є безробітною, її підприємницька діяльність припинилася 10.03.2026 у зв`язку з пожежею в магазині 03.03.2026, вона перебуває на обліку як безробітна, а тому не в змозі самостійно нести витрати на утримання дитини. Також апелянт просить приєднати до матеріалів справи додаткові докази: копію договору про навчання, копії квитанцій про оплату за навчання від 22.04.2026 та 12.08.2025, копії квитанцій про оплату за гуртожиток від 12.08.2025, 20.12.2025, 22.04.2026, копії квитків на проїзд, копію консультативного висновку ТОВ «Інтероко» від 11.02.2025, копії квитанцій про придбання засобів для корекції зору, копію виписки з Єдиного державного реєстру від 12.03.2026, копію акту про пожежу від 03.03.2026, копію довідки Кагарлицького управління Обухівської філії КОЦЗ № 116/1 від 28.04.2026.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вимоги апеляційної скарги визнав частково. Зазначає, що не заперечує проти стягнення аліментів на доньку, яка продовжує навчання, але вважає, що розмір аліментів має бути зменшений до 1/4 частини. Посилається на ст. 183 СК України, зазначає, що має інвалідність, причина якої - проходження служби в ОВС, що підтверджується довідкою МСЕК та пенсійним посвідченням; має сина від іншого шлюбу та дружину, яка не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які потребують матеріальної допомоги. Згідно з довідкою Пенсійного фонду України та довідкою Державної податкової служби у нього, крім виплати пенсії, інших доходів немає. Посилається на ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 141, 182, 183, 191 СК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження - частки стягнутих аліментів.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21.02.2017 у справі №371/107/17. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.2008 Виконкомом Центральненської сільської ради Миронівського району Київської області, актовий запис № 1.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 19.08.2016 у справі № 371/933/16-ц з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до її повноліття.

Донька досягла повноліття та є студенткою Одеського національного університету імені І.І. Мечникова IV рівня акредитації за денною формою навчання на першому курсі за спеціальністю «політологія» за контрактом з 01.09.2025, термін навчання закінчується 30.06.2029, що підтверджується довідкою № 18_ВК-364/с від 27.10.2025, виданою старшим інспектором відділу кадрів Мікаєвою О. Позивачем понесено витрати на оплату навчання доньки в розмірі 21 681,00 грн та 4 000,00 грн за проживання в гуртожитку. Донька не працює, власного доходу не має, потребує матеріальної допомоги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 199 СК України про те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; ст. 200 СК України про те, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу; ст. 182 СК України про те, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення; ст. 141 СК України про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що повнолітня донька сторін продовжує навчання, у зв`язку з навчанням не може працювати, а тому потребує матеріальної допомоги; обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків; з урахуванням принципу рівності обов`язків батьків та відсутності доказів про майновий стан відповідача, аліменти підлягають стягненню в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру аліментів, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів у 1/6 частини, не навів належного мотивування такого розміру. У мотивувальній частині рішення суд лише перелічив норми ст. 182 СК України та послався на принцип рівності обов`язків батьків, однак не проаналізував кожну з обставин, передбачених ст. 182 СК України, окремо, не дослідив матеріальне становище відповідача, не з`ясував наявність у нього інших утриманців, не надав оцінки потребам дитини. Таке мотивування суду першої інстанції є недостатнім для висновку про необхідність стягнення аліментів саме в розмірі 1/6 частини.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу фактично визнав, що розмір аліментів у 1/6 частини є заниженим, та просив змінити його до 1/4 частини. Тобто обидві сторони у справі не погоджуються з розміром аліментів, визначеним судом першої інстанції, та вважають його таким, що не відповідає обставинам справи.

Апелянт зазначає, що вона є безробітною, її підприємницька діяльність припинилася 10.03.2026 у зв`язку з пожежею в магазині 03.03.2026, вона перебуває на обліку як безробітна, а тому не в змозі самостійно нести витрати на утримання дитини. На підтвердження цих обставин апелянт надала копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2026, копію акту про пожежу від 03.03.2026, копію довідки Кагарлицького управління Обухівської філії КОЦЗ № 116/1 від 28.04.2026. Водночас, відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянтом причин, що об`єктивно не залежали від нього, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття нових доказів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що має інвалідність, причина якої - проходження служби в ОВС, що підтверджується довідкою МСЕК та пенсійним посвідченням; має сина від іншого шлюбу та дружину, яка не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які потребують матеріальної допомоги; згідно з довідкою Пенсійного фонду України та довідкою Державної податкової служби у нього, крім виплати пенсії, інших доходів немає.

Колегія суддів зазначає, що ці обставини мають бути враховані при визначенні розміру аліментів, оскільки відповідно до ст. 182 СК України стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей та непрацездатних утриманців є обставинами, що мають істотне значення. Разом з тим, наявність у відповідача інвалідності та інших утриманців не є підставою для звільнення його від обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, а лише впливає на розмір частки аліментів.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, а саме: потреби дитини - навчання, проживання в гуртожитку, проїзд, харчування, одяг, канцелярське приладдя, засоби корекції зору, матеріальне становище відповідача - інвалідність, пенсія, син від іншого шлюбу, дружина в декретній відпустці, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів у 1/6 частини є заниженим і не відповідає потребам дитини, а розмір у 1/3 частини є завищеним з огляду на матеріальне становище відповідача.

Найбільш виваженим та таким, що відповідає балансу інтересів сторін є розмір аліментів у 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Такий розмір, з одного боку, забезпечує належне утримання дитини, яка продовжує навчання, а з іншого - враховує матеріальне становище відповідача та наявність у нього інших утриманців.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків обставинам справи в частині визначення розміру аліментів, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року - змінити в частині розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 24 грудня 2024 року до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, за умови її навчання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: