Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №361/6241/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №361/6241/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/11988/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Петришин Н.М. 11 грудня 2025 року в м. Бровари,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст вимог заяви.

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, у якій просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період часу з січня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Після розлучення шлюбні відносини не припинилися та вони з ОСОБА_3 продовжили разом проживати як дружина та чоловік, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку, а саме робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. ОСОБА_3 проходив службу у Збройних силах України за контрактом, однак 28 серпня 2022 року під час ведення бойових дій у с. Івано-Григорівка Донецької області ОСОБА_3 загинув.

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою у зв`язку з необхідністю отримання одноразової грошової виплати, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період часу з січня 2005 року по дату смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішення мотивоване тим, що заявник надала достатньо доводів та документів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Разом з цим, з огляду на те, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї, то відповідний факт має значення саме на момент загибелі військовослужбовця, оскільки саме від цього залежить відповідна виплата і не має значення період, протягом якого такі особи проживали однією сім`єю до моменту смерті військовослужбовця. За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , й ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилося із рішенням суду першої інстанції Міністерство оборони України, його представником - ОСОБА_4 , подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд самовільно у своєму рішенні змінив часовий проміжок прохальної частини заяви та самостійно встановив: «встановити факт проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Посилається на те, що редакція ст. 16-1 Закону № 2011-XII встановлює вичерпний перелік осіб, у яких виникає право на отримання одноразової грошової допомоги. До такого переліку не відносяться усі члени сім`ї (родини) загиблого військовослужбовця. Проживання однією сім`єю як чоловік та дружина не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги.

Звертає увагу, що за сімейним законодавством проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

Зазначає, що звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю із військовослужбовцем без реєстрації шлюбу.

Крім того, подані заявницею докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна.

Вказано, що сам по собі факт перебування заявниці у минулому в шлюбних відносинах з померлим, а також народження цей період дитини, не може свідчити про те, що вони проживали однією сім`єю з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , (майже місяць після смерті військовослужбовця), оскільки заявниці необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, тощо.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що заявниця не належить до жодної із встановленої законом категорій (чітко визначеної законом), а тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Посилається на те, що на підтвердження заявленого факту заявником не надано жодного доказу, який би підтверджував належність заявника до членів сім`ї загиблого військовослужбовця, що в свою чергу є обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї військовослужбовця. Зокрема факту спільного проживання, ведення спільного побуту, спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків, наявність спільних витрат; спільного бюджету; спільного харчування; купівля майна для спільного користування; спільної участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року та ухвали нове, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

Заявник та заінтересована особа правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні 12 серпня 2026 року представник Міністерства оборони України - Завальнюк Ж.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту. Після оголошення перерви в судовому засідання представник не з`явився, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважала за можливе завершити розгляд справи у його відсутність.

Заявник ОСОБА_1 , її представник - адвокат Попович В.С. та заінтересована особа ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 10 липня 1993 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 10 липня 1993 року, про що вчинено актовий запис № 23, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_5 » (т.1 а.с.13).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 07 грудня 2004 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 07 грудня 2004 року, про що вчинено актовий запис № 183, прізвище дружини після реєстрації розірвання шлюбу - « ОСОБА_6 » (т.1 а.с.15).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Старобільськ Луганської області, батьком якого є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 06 липня 2018 року (т.1 а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 23 вересня 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Івано-Григорівка Донецької області, про що вчинено актовий запис № 850 (т.1 а.с.16).

Відповідно до акту службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_3 , затвердженого 21 січня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_5 полковником ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 14:00 противник здійснив обстріл позицій ротного опорного пункту НОМЕР_10 «ІНФОРМАЦІЯ_13» східніше населеного пункту Григорівка Донецької області. Солдат ОСОБА_3 , навідник ІНФОРМАЦІЯ_14 військової частини НОМЕР_5 , знаходився того дня на чергуванні, коли з боку збройних сил російської федерації здійснено обстріл із 120 мм міномету та ракетних систем залпового вогню БМ-21 «Град» східніше населеного пункту Григорівка Донецької області. Під час обстрілу солдат ОСОБА_3 отримав поранення, травми виявилися несумісними із життям. Тіло солдата ОСОБА_3 евакуйовано у морг м. Слов`янськ, він був у засобах індивідуального захисту та не знаходився в стані алкогольного чи токсичного сп`яніння. У подальшому евакуйований до «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради». Смертельне поранення військовослужбовця отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області (т.1 а.с.19-23).

Згідно Довідки про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 помер у зв`язку з іншими уточненими розтрощеннями, які охоплюють декілька ділянок тіла, вибуховою травмою (т.1 а.с.18).

Заявник ОСОБА_1 вказувала на те, що після розірвання шлюбу вона не припинила шлюбних відносин з ОСОБА_3 , вони продовжували разом як дружина та чоловік, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку, а саме робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала виписку АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої ОСОБА_3 у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року перераховував заявнику грошові кошти у загальному розмірі 133 980,49 грн (т.1 а.с.37-38).

Також ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог надано копії скрін-шотів переписки з ОСОБА_9 , копії письмових заяв сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , згідно яких останні підтверджують те, що ОСОБА_13 . Та ОСОБА_3 проживали разом і вели спільне господарство як подружжя після розірвання шлюбу до моменту загибелі ОСОБА_3 , а після смерті останнього ОСОБА_1 виїхала на територію, підконтрольну українській владі, оскільки населений пункт опинився в окупації (т.1 а.с.24-30,39-54).

Згідно Довідки від 12 жовтня 2022 року № 3250-500225891/21224 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , має фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.11).

Крім того, до заяви ОСОБА_1 додала копії документів щодо належного загиблому ОСОБА_3 майна, зокрема Договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 08 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Пульним М.М.; свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 18 липня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ; Договір купівлі-продажу будинку від 05 грудня 1989 року (т.1 а.с.31-36).

Також ОСОБА_1 додала копію паспорта ОСОБА_3 та його реєстраційного номера облікової картки платника податків, копії свідоцтв про смерть серії НОМЕР_7 , НОМЕР_8 щодо смерті батьків ОСОБА_3 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_12 (т.1 а.с.55,56,177-178).

Згідно листа Броварського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області № 1510/30.10-27 від 09 жовтня 2025 року, у результаті перевірки Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актові записи: про шлюб ОСОБА_3 за № 23 від 10.07.1993, про розірвання шлюбу ОСОБА_3 № 183, складений на виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області від 11.10.2004 у справі № 2-1606/2004; про народження ОСОБА_2 (№ 93). Надати копії актових записів відділ не має можливості, оскільки паперові носії актових записів знаходяться на тимчасово окупованій території України (т.1 а.с.167-175).

Відповідно до заяви, посвідченої нотаріально 02 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Н.М., зареєстрованої в реєстрі за № 895, ОСОБА_2 , стверджує, що є єдиним сином у його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інших дітей у ОСОБА_3 немає (т.1 а.с.164-166).

Застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

В порядку визначеному ч.ч.1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Частиною 1 ст. 27 СК України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України № 2489-IX від 29 липня 2022 року, що набрав чинності 25 серпня 2022 року ) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України № 2489-IX від 29 липня 2022 року, що набрав чинності 25 серпня 2022 року ))

Положення ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазнавали неодноразових змін.

Так, в редакції Закону України № 5040-VI від 04 липня 2012 року : «У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"».

В редакції Закону України № 2489-IX від 29 липня 2022 року, що набрав чинності 25 серпня 2022 року : «У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)».

В редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена в іншій редакції і, зокрема, у ч. 4 визначено: До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"».

У п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на серпень 2022 року) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як передбачено ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку визначеному ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що факти, які мають юридичний характер, - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без шлюбу встановлюється в судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказала на те, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23 зроблено висновок, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2026 року у справі № 120/6391/25 вказав на те, що враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу МО України № 45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення (п.п.26-30).

Застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, внесеної Законом №3515-IX, до правовідносин, у яких день виникнення права настав до набрання цим Законом чинності, суперечило б не лише статті 58 Конституції України, а й принципу правової визначеності, оскільки призводило б до непередбачуваної зміни суб`єктного складу отримувачів одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру часток осіб, які були визначені законом як отримувачі на дату смерті військовослужбовця.

Подібні підходи до розуміння значення правової визначеності у правозастосуванні відображене й у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Beian v. Romania (no. 1)» (заява №30658/05, п 33-39), в якій Суд наголосив, що коли держава запроваджує законодавство про компенсаційні заходи, таке законодавство має застосовуватися з розумною ясністю та узгодженістю, щоб, наскільки це можливо, уникати правової невизначеності для заінтересованих осіб.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця (п.п.34-36).

Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги (п.п.40-44).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У справі, що переглядається ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із загиблим ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовцем ОСОБА_3 . Метою встановлення зазначеного юридичного факту заявниця зазначила необхідність підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця та соціальних пільг, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Положення Закону (в редакції чинній на момент смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 ) визначали, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

До визначеного статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» переліку не входить, як самостійна підстава для отримання допомоги, ні існуюча в попередній редакції загальна категорія «член сім`ї», ні категорія «жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили», яка була введена в подальшому Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року.

Чинною на момент смерті ОСОБА_3 редакцією ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було віднесено лише одного з подружжя. А в порядку визначеному ч.2 ст. 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Таким чином встановлення факту проживання заявниці із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. А отже заявлена мета встановлення юридичного факту не знайшла свого підтвердження.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Положення процесуального закону, а саме ч.1 ст. 319 ЦПК України вказують на визначення у рішенні суду, зокрема, мети встановлення юридичного факту, що у свою чергу свідчить про визначальне значення мети для якої в судовому порядку встановлюється юридичний факт.

Апеляційний суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу» (рішення у справах «Kopecky v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Belane Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у заявника не має достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави і, відповідно, відсутні правові підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

А отже висновок суду першої інстанції про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне заявнику для отримання одноразової грошової виплати, не можна визнати законним і обґрунтованим.

З огляду на відсутність мети для якої необхідне встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оцінка доказів наявності такого проживання не є доцільною.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заінтресованої особи - Міністерства оборони України знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Судові витрати.

В порядку визначеному ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України, із ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України слід стягнути понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанцій в розмірі 908,40 грн, оскільки дані про наявність правових підстав для звільнення її від цих витрат в суді першої інстанції зазначені не були та в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук