Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №175/4905/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26жовтня 2026року м. Київ

Справа № 175/4905/26

Провадження: № 22-ц/824/13081/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу РоманенкаМихайлаЕдуардовича в інтересахТовариства з обмеженоювідповідальністю «ДіджиФінанс»

на ухвалуСвятошинського районного суду м. Києвавід 20 травня 2026 року, постановленупідголовуваннямсуддіУльяновської О. В. ,

у справі за позовомТовариства з обмеженоювідповідальністю «ДіджиФінанс» до ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТОВ «ДіджиФінанс» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 57340, 84 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року позовну заяву ТОВ «ДіджиФінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «ДіджиФінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без руху, надано позивачу строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає перебігати з дня отримання позивачем копії ухвали.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року позов ТОВ «ДіджиФінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто.

Не погодившись із таким судовим рішенням,Романенко М. Е. в інтересах ТОВ «ДіджиФінанс»подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог ухвали суду від 30 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, яка була отримана позивачем через систему «Електронний суд» 02 травня 2026 року, 12 травня 2026 року, тобто в межах установленого десятиденного строку, представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків із доказами направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами. Вважає, що суд першої інстанції не врахував подану заяву та дійшов помилкового висновку про не усунення недоліків позовної заяви, що призвело до її безпідставного повернення. Вказує на надмірний формалізм суду та порушення права на доступ до правосуддя, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмовогопровадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву ТОВ «ДіджиФінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що ухвалою від 30 квітня 2026 року суд залишив вказану позовну заяву без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону та надав позивачу строк у 10 днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. При цьому суд роз`яснив, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінета представника позивача 02 травня 2026 року. Станом на день постановлення цієї ухвали позивач недоліки позовної заяви не усунув, заяв чи клопотань до суду не подавав.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «DeGeouffredelaPradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За змістом ч. 3ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року залишено без руху позовну заяву. Надано позивачу строк у 10 днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, наведених у мотивувальній частині ухвали.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року була доставлена позивачу до електронного кабінету 02 травня 2026 року (а. с. 27).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, останнім днем для усунення недоліків позовної заяви було 12 травня 2026 року.

Разом з тим, після закінчення встановленого судом строку для усунення недоліків позовної заяви ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року позовну заяву було повернуто.

До апеляційної скарги апелянтом долучено докази направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви, з яких убачається, що 12 травня 2026 року Романенко М. Е., діючи в інтересах ТОВ «ДіджиФінанс», направив до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року.

Водночас у матеріалах справи наявна зазначена заява, яка була направлена через систему «Електронний суд» 12 травня 2026 року, однак зареєстрована судом першої інстанції за вхідним № 39429 лише 25 травня 2026 року (а. с. 34 -40).

Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, товариство отримавши ухвалу про залишення без руху позовної заяви, в межах строку на усунення її недоліків, направив через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви, а тому суд першої інстанції прийшов дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу РоманенкаМихайлаЕдуардовича в інтересахТовариства з обмеженоювідповідальністю «ДіджиФінанс» задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києвавід 20 травня 2026 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура