Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №761/20565/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/20565/25

номер провадження № 22-ц/824/10477/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року /суддя Анохін А.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання кредитного договору таким, що не вчинений, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мілоан», третя особа - ТОВ «Діджи Фінанс», про визнання кредитного договору № 104164271 від 03.07.2021 таким, що не вчинений. Позов обґрунтовано тим, що 03 липня 2021 року у період з 01:00 до 03:00 невідомі особи викрали у нього мобільні телефони (у тому числі Nokia 1110 із сім-картою оператора «Лайфселл» НОМЕР_1 ), паспорт та банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» (№ НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ). Кредитний договір оформлено о 08:21, коли ці речі вже перебували у розпорядженні злочинців, а кошти в сумі 10 000 грн перераховані на викрадену картку. За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12021141050001326 від 03.07.2021.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 122-128/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що подання заявки на отримання кредиту №104164271 відбувалося не за письмовим чи електронним розпорядженням позивача, а в результаті шахрайських дій третіх осіб. Останній не отримував від відповідача електронного повідомлення (SMS) та не вводив одноразовий ідентифікатор для підтвердження прийняття умов споживчого кредитного договору, а також кредитні кошти в сумі 10 000 грн не отримував.

Апелянт наголошує, що 03 липня 2021 року у період часу з 01 год. по 03 год. організована злочинна група у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб, діючи з корисливих мотивів, таємно заволоділа належним позивачу майном, а саме: мобільним телефоном марки «OPPO CPH 2083», мобільним телефоном марки «Nokia» моделі 1110 із сім-картою оператора «Лайфселл» НОМЕР_1 , паспортом громадянина України, посвідченням водія та банківськими картками АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, за № 12021141050001326 від 03.07.2021, в якому позивача визнано потерпілою особою. На даний час у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у справі № 462/6054/23.

Крім того, апелянт зазначає, що 16 липня 2021 року він надіслав відповідачу лист, яким повідомив про порушення кримінального провадження та про заволодіння невідомими особами його особистими грошовими коштами, про відкриття та зняття кредитних лімітів, здійснення великої кількості переказів та інших фінансових операцій з використанням його рахунку.

Апелянт також звертає увагу, що Львівським РУП № 1 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023140000000864 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 та ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 361 КК України. 06 грудня 2024 року винесена постанова про визнання ТОВ «Мілоан» потерпілим у цьому кримінальному провадженні, згідно з якою досудовим розслідуванням встановлено, що 03.07.2021 у період часу з 02:00 год. по 05:00 год. невідомі особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, викрали мобільний телефон та банківську картку «Приватбанк», а також з метою протиправного збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, використовуючи зібрану конфіденційну інформацію про ОСОБА_1 , ввівши працівників ТОВ «Мілоан» в оману, уклали із вказаним товариством договори позики № 3838824 від 03.07.2021 та №104164271 від 03.07.2021 від імені ОСОБА_1 .

На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 207, 1046 та 1047 ЦК України, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22, згідно з якими, якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

ТОВ «Діджи Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що 03.07.2021 позивач за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності подав заявку на отримання кредиту № 104164271 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан». Позивачу було направлено SMS на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний позивачем у договорі, з одноразовим ідентифікатором S67799, при введенні якого позивач підтвердив прийняття умов договору. Скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін одноразовим ідентифікатором підтверджує факт підписання договору саме позивачем. Кредитні кошти в сумі 10 000 грн перераховані на картковий рахунок позивача згідно з платіжним дорученням № 29475807 від 03.07.2021. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та IP-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать. Кримінальні провадження не мають преюдиційного значення для цивільної справи, вироку суду немає, а факт звернення до правоохоронних органів не є належним доказом вчинення протиправних дій. Крім того, позивач протягом 7 годин після крадіжки не заблокував картки, чим створив умови для вчинення правопорушення. Просить стягнути з апелянта 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 03 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 104164271 на суму 10 000,00 грн зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком на 15 днів, з кінцевим терміном повернення коштів до 18.07.2021, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену в анкеті-заявці позичальника в особистому кабінеті позивача.

Факт отримання коштів підтверджується платіжним дорученням № 29475807 від 03.07.2021, де зазначено призначення платежу: кошти згідно договору 104164271.

Укладаючи кредитний договір, позивач та відповідач вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (відповідно до ст. 12 Закону), що підтверджується роздруківкою з електронного файлу з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача (LogFile застосування коду). Після чого укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті позивача, якому в свою чергу були перераховані кошти відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору на його картку.

При укладенні даного договору верифікація позивача здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України. Дані, вказані заявником в анкеті-заяві, співпадають з тими, які отримало Товариство з системи BankID. Належність номеру, на який було відправлено SMS з кодом для підпису договору, визнається самим позивачем, а також підтверджується наданими самим позивачем доказами по справі, а саме листом до ТОВ «Мілоан».

Кредитний договір був вчинений 03.07.2021 о 08 годині 21 хвилина. Позивач протягом мінімум 7 годин, знаючи про викрадення в нього карток, не заблокував належні йому кредитні картки, хоча для цього необхідно зробити всього один дзвінок з будь-якого номеру телефону та пройти ідентифікацію банку.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 203 ЦК України про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; ст. 207 ЦК України про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; ст. 634 ЦК України про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах; ст. 641, 642 ЦК України про те, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, а якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, ця дія є прийняттям пропозиції; ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» про те, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором; ст. 12, 76-81, 89 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону, в тому числі в частині письмової форми. Волевиявлення на укладення якого позивач виявив у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши відповідачу підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення. Позивач міг передбачити всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань. Укладення зазначеного кредитного договору іншою особою, як вказує позивач, не можливе, оскільки крадіжка речей, зокрема телефону, не пояснює, звідки стало відомо про паролі від інтернет-банкінгу самого позивача. Позивач не надав доказів вчинення відносно нього протиправних дій сторонніми особами, а сам факт звернення до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом. Визнання договору не укладеним тягне за собою наслідки відмови у задоволенні стягнення заборгованості, що не є ефективним способом захисту.

Доводи апеляційної скарги, апеляційним судом відхиляються з таких підстав

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував обставини, пов`язані з кримінальним провадженням № 12023140000000864 від 21.06.2024, в якому ТОВ «Мілоан» визнано потерпілим, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова про визнання потерпілим у кримінальному провадженні не має преюдиційного значення для цивільного суду та оцінюється в сукупності з іншими доказами. Крім того, на час розгляду справи вироку у кримінальному провадженні не ухвалено, а отже факт вчинення шахрайських дій саме третіми особами щодо оформлення спірного кредитного договору не є доведеним.

Твердження апелянта про те, що він не отримував SMS з одноразовим ідентифікатором, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять роздруківку з електронного файлу (LogFile застосування коду), згідно з якою одноразовий ідентифікатор S67799 було направлено на номер телефону НОМЕР_1 , який позивач особисто вказав у договорі, та використано для підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір. Належність цього номеру позивачу підтверджується його власним листом до ТОВ «Мілоан».

Посилання апелянта на те, що банківська картка, на яку перераховано кошти, була викрадена, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач протягом 7 годин після викрадення карток не вжив заходів для їх блокування, що ставить під сумнів його добросовісність та свідчить про те, що він несе ризик наслідків такої бездіяльності.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 207, 1046, 1047 ЦК України колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми правочину. Висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22, на яку посилається апелянт, стосуються інших фактичних обставин і не спростовують висновків суду першої інстанції у цій справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 28.10.2026 р.

Головуючий: Судді: