Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №753/84/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/84/26

номер провадження 22-ц/824/14489/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року /суддя Осіпенко Л.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про визнання незаконними нарахувань, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання утриматись від певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про визнання незаконними нарахувань, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання утриматись від певних дій. Позов обґрунтовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка відключена від системи централізованого опалення та обладнана індивідуальним опаленням. Відповідач, незважаючи на це, нараховує їй плату за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, за період з жовтня 2021 по березень 2024 року в сумі 5 881,36 грн, а також за абонентське обслуговування в сумі 886,01 грн. Позивачка вважає ці нарахування незаконними, оскільки, на її думку, у місцях загального користування відсутні опалювальні прилади, а відповідач не довів факт надання послуги та правильність розрахунків.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 1 а.с. 197-200/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що він не надав належної оцінки наданим нею доказам: фото- та відеоматеріалам місць загального користування, Витягу з Реєстру будівельної діяльності № TO01:3622-1478-6433-1979, в якому зазначено «Прилади опалення - чавунні та біметалеві радіатори відсутні», а також документам щодо площі квартири та будинку.

Зазначає, що суд не встановив жодної з ключових обставин, необхідних для висновку про правомірність нарахувань, а саме: наявність опалювальних приладів у місцях загального користування; факт надходження теплової енергії до місць загального користування; наявність фактичного споживання теплової енергії на такі потреби; наявність внутрішньобудинкових елементів системи теплопостачання, через які здійснюється відповідне теплопостачання.

На думку апелянта, відповідач не надав схеми внутрішньобудинкової системи опалення, акта обстеження, технічної документації або інших доказів, які підтверджували б існування опалювальних приладів та фактичне надання послуги. Суд фактично визнав правомірними нарахування без встановлення самого факту існування об`єкта, на утримання якого такі нарахування здійснювалися.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не перевірив правильність розрахунків відповідача та застосування Методики № 315. Зокрема, площа квартири зазначена як 44,6 кв.м замість фактичних 40,8 кв.м, площа будинку - як 4081,4 кв.м замість фактичних 4575,82 кв.м, а в одному з розрахунків зазначено інший мікрорайон - «Світлий» замість фактичного «Східний». Здійснений нею альтернативний розрахунок свідчить, що навіть за умови застосування Методики № 315 сума нарахувань є завищеною на 18,36 %.

Також апелянт вказує, що суд фактично переклав обов`язок доказування на споживача, не врахував обставини, пов`язані зі збройною агресією РФ, та не надав оцінки її доводам про відсутність виставлення рахунків за місця загального користування до певного періоду.

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що нарахування проводяться за частку теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, незалежно від наявності радіаторів у під`їзді, оскільки теплова енергія надходить через трубопроводи та огороджувальні конструкції. Витяг з Реєстру будівельної діяльності складений у 2025 році та не підтверджує відсутність опалення в спірний період (2021-2024). Пошкодження будинку сталося після припинення нарахувань. Позивачка не надала документів щодо площі квартири, тому нарахування проводилися за наявною інформацією. Скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню. Плата за абонентське обслуговування є окремим платежем і не залежить від підключення до системи опалення.

ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач не довів правомірність своїх нарахувань, не надав акта обстеження будинку, схеми внутрішньобудинкової системи опалення, документів, що підтверджують наявність батарей у місцях загального користування, та детального розрахунку відповідно до Методики № 315. Крім того, звернула увагу, що у відзиві відповідач неодноразово зазначає квартиру АДРЕСА_2 , що викликає сумнів у належності використаних ним документів саме до її квартири.

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №460027279 від 13.01.2026.

Відповідач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником теплової енергії, в тому числі для будинку АДРЕСА_3 .

Квартира позивачки обладнана індивідуальним опаленням, що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого відповідачем.

За період з 01.10.2021 по 31.03.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачем нараховано плату за послугу з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, в сумі 5 881,36 грн, а також за абонентське обслуговування в сумі 886,01 грн.

30.01.2024 Димитровський міський суд Донецької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 (матері позивачки) заборгованості за теплову енергію, який ухвалою від 13.05.2024 було скасовано.

18.02.2026 ОКП «ДТКЕ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, та за абонентське обслуговування (справа № 932/5034/26).

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» про те, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію; ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» про те, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на власників приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення; абз. 6 п. 14, п. 24, п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, про те, що відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення не звільняє власників квартир від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення; ст. 81, 89, 263 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що оскільки житло позивачки знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування та забезпечення функціонування системи опалення незаконними відсутні. Твердження позивачки про відсутність у будинку приладів опалення місць загального користування суд визнав необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки матеріали справи не містять актів обстеження будинку, складених у встановленому порядку. Також суд зазначив, що скасування судового наказу не позбавляє стягувача права повторно звернутися до суду з аналогічними вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, а вимога про заборону на майбутнє ґрунтується на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги апеляційним судом відхиляються з таких підстав.

Посилання апелянта на те, що суд не надав оцінки наданим нею доказам (фото-, відеоматеріалам, Витягу з Реєстру будівельної діяльності, документам щодо площі), колегія суддів відхиляє, оскільки ці докази не підтверджують відсутність опалення місць загального користування саме в спірний період 2021-2024 роки. Зокрема, Витяг з Реєстру будівельної діяльності № TO01:3622-1478-6433-1979 сформований 18.12.2025, а Звіт про обстеження, на якому він ґрунтується, складений 24.11.2025, тобто після пошкодження будинку внаслідок обстрілу 20.05.2025. Вони відображають технічний стан будинку після вказаних подій і не можуть бути належним доказом стану будинку в спірний період.

Твердження апелянта про те, що відповідач не довів наявність опалювальних приладів у місцях загального користування та факт надання послуги, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до абз. 6 п. 14, п. 24, п. 38 Правил № 830 та ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обов`язок відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, не залежить від наявності радіаторів у під`їзді. Теплова енергія надходить через ізольовані розподільчі трубопроводи та огороджувальні конструкції, що створює сприятливі умови для функціонування інших інженерних комунікацій будівлі. Відсутність приладів опалення в окремому під`їзді не підтверджує відсутність опалення у місцях загального користування.

Доводи апелянта про неправильність розрахунків відповідача колегія суддів також відхиляє, оскільки позивачка не надала суду першої інстанції належних доказів на підтвердження цих обставин. Надані нею документи, зокрема, відомості з Реєстру прав власності, Витяг з Реєстру будівельної діяльності не є достатніми для висновку про неправильність розрахунку за спірний період, оскільки Витяг складений у 2025 році. Неточність даних може бути підставою для перерахунку, за відповідним зверненням, але не для визнання нарахувань незаконними.

Посилання апелянта на те, що суд переклав обов`язок доказування на споживача, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не вправі збирати докази з власної ініціативи, а обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається, покладається саме на учасників справи.

Доводи апелянта про неврахування обставин, пов`язаних зі збройною агресією РФ, колегія суддів також відхиляє, оскільки ці обставини не впливають на обов`язок оплати теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, за спірний період, а пошкодження будинку сталося після припинення нарахувань - з квітня 2024 року нарахування припинено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 28.10.2026 р.

Головуючий: Судді: