Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №758/8368/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання батьківства

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №758/8368/25

Суддя: Верланов Сергій Миколайович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 758/8368/25

номер провадження: 22-ц/824/10274/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гулько Жанни Вікторівни на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року у складі судді Ковбасюк О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (місто Київ) внести зміни до актового запису № 477 від 13 березня 2012 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, зазначивши у графі «Відомості про батька»: « ОСОБА_1 , громадянин України».

09 січня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дубчак Л.С. подала до суду першої інстанції клопотання про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручити товариству з обмеженою відповідальністю «Мама Папа» (далі - ТОВ «Мама Папа») (адреса: 01033, місто Київ, вул. Тарасівська, 2/21), посилаючись на те, що висновок даної експертизи підтвердить вимоги позивачки, а в інший спосіб встановити те, що відповідач є батьком дитини, неможливо.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року клопотання представника позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено.

Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

- Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення експертизи доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа».

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них службових обов`язків та завідомо неправдивий висновок.

У розпорядження експертів направлено матеріали цивільної справи №758/8368/25.

Надано дозвіл експерту на знищення об`єкта експертизи.

Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .

Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 на вимогу експертів з`явитися до товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа» для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Роз`яснено сторонам, що відповідно до положень ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом 14 років позивачка не зверталася до суду з вимогами про визнання батьківства, не ініціювала проведення відповідних експертиз та фактично не ставила під сумнів відсутність юридично встановленого батьківства відповідача. Підстави звернення на даний час є невідомими, так є і невідомими підстави ігнорування свого права більше 14 років. Зазначена обставина має істотне значення, оскільки свідчить про відсутність об`єктивної необхідності у терміновому призначенні експертизи саме на цій стадії розгляду справи, а також ставить під сумнів добросовісність звернення до суду з відповідним клопотанням.

Вказує, що позивачкою не надано належного та допустимого доказу, а також не наведено об`єктивних даних, які б підтверджували факт біологічного батьківства відповідача щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Навпаки, матеріали справи не містять відомостей, що свідчили б про існування між відповідачем та дитиною кровного споріднення, навіть існування вірогідності батьківства відповідача, а доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Вважає, що фактично ухвала суду містить лише формальне посилання на норми законодавства без належного мотивування, посилання на конкретні дані, що не відповідає вимогам щодо обґрунтованості судових рішень.

Зазначає, що відповідно до встановлених законом умов, експертиза призначається виключно у разі, якщо для з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання, а також за відсутності належних доказів або наявності сумнівів щодо них. Однак у даній справі такі підстави відсутні. По-перше, позивачкою не доведено наявності обґрунтованого спору щодо батьківства, який потребує підтвердження саме за допомогою ДНК-експертизи. Подане клопотання фактично ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджене жодними первинними доказами, які б хоча б опосередковано свідчили про можливе біологічне батьківство відповідача. По-друге, призначення ДНК-експертизи у даному випадку є передчасним, оскільки суд не з`ясував та не оцінив інші наявні докази у справі, не встановив їх недостатність та не обґрунтував неможливість встановлення відповідних обставин без залучення спеціальних знань. По-третє, суд не навів у своїй ухвалі жодного належного мотивування щодо необхідності втручання у сферу особистого та сімейного життя відповідача шляхом призначення ДНК-експертизи, яка за своєю суттю є істотним процесуальним втручанням та може здійснюватися лише за наявності достатніх і обґрунтованих підстав.

Окрім того вважає, що безпідставним є визначення судом конкретної експертної установи та ризик недопустимості висновку експерта як доказу, оскільки експертна установа, у якій планується проведення судової молекулярно-генетичної експертизи є комерційною, а не державною. У випадку, якщо експертне дослідження буде проведене установою, яка не має належних повноважень на проведення судових експертиз, не забезпечує належного рівня об`єктивності та неупередженості або діяльність якої не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» існує обґрунтований ризик того, що висновок експерта у подальшому буде визнаний недопустимим доказом. Таким чином, призначення експертизи у такій установі суперечить завданню цивільного судочинства щодо ефективного та справедливого розгляду справи (ст.2 ЦПК України), створює ризик затягування процесу у зв`язку з необхідністю повторного проведення експертизи, може призвести до ухвалення судового рішення на підставі неналежних або недопустимих доказів.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дубчак Л.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 за надання їй правової допомоги в суді апеляційної інстанції. Вказує, що факт спливу певного періоду часу до звернення з позовом про встановлення батьківства до суду не припиняє та не нівелює право особи на встановлення свого походження. Навпаки, оцінка часової складової має здійснюватися з урахуванням того, чи не призводить вона до фактичного позбавлення особи можливості встановити своє походження та усунути невизначеність щодо власної ідентичності. У цьому контексті звернення до суду через певний проміжок часу після народження дитини саме по собі не нівелює необхідності проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та не зменшує її значення як засобу доказування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Навпаки, за наявності спору щодо біологічного походження дитини проведення такого дослідження спрямоване на отримання об`єктивних відомостей щодо наявності або відсутності біологічного споріднення між неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , який усіляко ухиляється від проходження такої експертизи. Зазначає, що твердження відповідача про те, що суд використав експертизу як інструмент для збирання доказів замість позивачки, не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані положенням цивільного процесуального законодавства. Вважає, що посилання відповідача на можливу недопустимість висновку експерта є передчасним, оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали відповідний експертний висновок ще не складений. Питання його належності, допустимості, достовірності може бути вирішене судом лише після його отримання та дослідження в сукупності з іншими доказами у справі. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо визначення ТОВ «Мама Папа» як експертної установи не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали та не спростовують обґрунтованості призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, суд першої інстанції керувався ст.ст. 103, 104 ЦПК України й виходив із того, що для встановлення біологічного батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідні спеціальні знання у сфері генетики. При цьому суд урахував, що позивачка ОСОБА_2 наполягає на визнанні ОСОБА_1 батьком її дочки, тоді як відповідач свого батьківства не визнає, а його представник заперечувала проти призначення експертизи. За таких обставин суд дійшов висновку, що проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, дорученої експертам ТОВ «МАМА ПАПА», є необхідним для встановлення походження дитини від відповідача, перевірки обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 та забезпечення повного, всебічного й об`єктивного розгляду справи.

Вказані висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору за власною ініціативою, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч.2 ст.102 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила: визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 477 від 13 березня 2012 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, зазначивши у графі «Відомості про батька»: « ОСОБА_1 , громадянин України».

Тобто предметом спору у даній справі є, зокрема визнання батьківства.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/1644/14-ц (провадження 61-6030св18) доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження 61-14438св18) Верховний Суд зазначив, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006 року, яке відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Клопотання про призначення судово - медичної (молекулярно-генетичної) експертизи представник ОСОБА_2 - адвокат Дубчак Л.С. мотивувала тим, що висновок зазначеної експертизи підтвердить вимоги позивачки, а в інший спосіб встановити те, що відповідач є батьком дитини, неможливо.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи клопотання сторони позивачки судом першої інстанції обґрунтовано прийняті до уваги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.13 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Дубчак Л.С. про призначення у даній справі судово - медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, оскільки для вирішення зазначених у клопотанні питань, які стосуються предмета спору, необхідні спеціальні знання, без з`ясування яких встановити відповідні обставини неможливо.

Доводи апеляційної скарги про передчасність призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з тих підстав, що суд першої інстанції попередньо не дослідив та не оцінив інші наявні у справі докази, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Таким чином, процесуальним законом прямо передбачено можливість вирішення питання про призначення судової експертизи саме на стадії підготовчого провадження, а її призначення не ставиться у залежність від попереднього дослідження та оцінки судом усіх наявних у справі доказів.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

На час постановлення оскаржуваної ухвали від 20 березня 2026 року підготовче провадження у справі не було закрито, а отже, вирішення судом першої інстанції питання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи здійснено на належній процесуальній стадії.

При цьому призначення експертизи на зазначеній стадії судового процесу спрямоване на забезпечення належної підготовки справи до розгляду по суті, своєчасне отримання доказів, дослідження яких потребує спеціальних знань, та створення умов для повного і всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки питання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи вирішено судом першої інстанції в межах підготовчого провадження, у передбаченому цивільним процесуальним законодавством порядку, то посилання сторони відповідача на передчасність її призначення лише з мотивів недослідження судом інших доказів, не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не спростовує обґрунтованості необхідності проведення відповідного експертного дослідження.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставність визначення судом першої інстанції ТОВ «Мама Папа» установою, якій доручено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, та можливу недопустимість майбутнього висновку експерта, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Колегія суддів звертає увагу, що, заперечуючи проти доручення проведення експертизи експертам ТОВ «Мама Папа», відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не пропонує жодної іншої експертної установи, якій, на його думку, доцільно доручити проведення відповідного дослідження, та не порушує питання про призначення експертизи іншому експерту.

Водночас наведені стороною відповідача припущення щодо можливої недопустимості експертного висновку, який на час постановлення оскаржуваної ухвали ще не складений, самі по собі не спростовують наявності передбачених ст.103 ЦПК України підстав для призначення експертизи, необхідної для встановлення наявності або відсутності біологічного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Отже, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гулько Жанни Вікторівни залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua