Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №755/4937/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №755/4937/26

Суддя: Музичко Світлана Григорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року

справа № 755/4937/26

провадження № 33/824/3199/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Александрова Дмитра Олександровича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою Дніпровського районного суду м. Києва захисником ОСОБА_1 - Александровим Д.О. було подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог посилається на те, що автомобілем BMW у момент початку руху, під час подальшого руху та дорожньо-транспортної пригоди керував саме ОСОБА_1 . Після ДТП, до прибуття працівників поліції та належної фіксації обставин події, у салоні автомобіля відбулася заміна місць між особами, які перебували у транспортному засобі.

Стан ОСОБА_2 після прибуття працівників поліції не доводить, що ОСОБА_1 передав йому керування. Роздруківка Drager, акт огляду, рапорти поліції та відеозаписи з бодікамер можуть стосуватися лише обставин, які мали місце після прибуття працівників поліції. Вони не встановлюють, хто керував автомобілем у момент ДТП та чи відбулася зміна місць у салоні автомобіля після ДТП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620919 від 21.03.2026 встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2026 року о 23 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Малишка, 39 передав керування транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Огляд громадянина ОСОБА_2 на стан сп`яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», тест № 5797, результат огляду якого становить 1,47 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення вимог п. 2.9 (г) Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні захисником Александровим Д.О. заявлено клопотання про допит свідків, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 24.08.2026 року було допитано свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що прямувала від станції метро та мала намір перейти проїзну частину дороги. При цьому вона переходила дорогу не безпосередньо по пішохідному переходу, а за його межами. На той момент на вулиці вже було темно, однак вуличне освітлення ще не було увімкнене. У цей час проїжджав автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Після цього на місце події приїхали працівники поліції та запитали ОСОБА_3 про її самопочуття. Вона повідомила, що почувається добре, та зазначила, що необхідності у виклику швидкої медичної допомоги немає. ОСОБА_3 також повідомила, що претензій до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не має.

У судове засідання з`явився свідок ОСОБА_4 та повідомив, що неофіційно працює сторожем на парковці. Того вечора він бачив, як на території парковки біля автомобіля перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Через деякий час вони сіли до автомобіля та поїхали. Під час проїзду повз нього вони повідомили, що незабаром повернуться. Також ОСОБА_4 зазначив, що не бачив, хто саме перебував у транспортному засобі, та повідомив, що хлопці приїхали приблизно за 20-30 хвилин.

У судове засідання також з`явився ОСОБА_2 . Він зазначив, що того вечора перебував разом зі своїм братом ОСОБА_1 на парковці, де вони смажили шашлик. Також на парковці перебував ще один їхній знайомий. Через деякий час вони вирішили поїхати у справах. Сіли до автомобіля та виїхали з території парковки. За кермом автомобіля перебував його брат - ОСОБА_1 . Після того як вони від`їхали від парковки, на пішохідний перехід раптово вибігла жінка, якою, як згодом стало відомо, виявилася ОСОБА_3 . Внаслідок цього автомобіль незначно зачепив її передньою частиною, а саме бампером. Він також зазначив, що на вулиці вже було темно, а ОСОБА_3 раптово вибігла на проїзну частину. Після цього його брат попросив помінятися місцями та запропонував йому сісти за кермо автомобіля, на що ОСОБА_2 погодився. Вони помінялися місцями, після чого вийшли з автомобіля, щоб переконатися, що з ОСОБА_3 все добре. У цей момент до місця події під`їхали працівники поліції, які до цього перебували на протилежному боці дороги.

Факт передачі ОСОБА_1 права керування транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 підтверджується відеозаписом, наявним у матеріалах справи, з якого вбачається, що власник транспортного засобу ОСОБА_1 перебував в автомобілі разом із ОСОБА_2 , поводився активно та, очевидно, був обізнаний про те, що автомобілем керував ОСОБА_2 , який також перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Крім відеозапису, факт передачі права керування підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що після наїзду на ОСОБА_3 його брат, а саме ОСОБА_1 , запропонував, щоб за кермо сів ОСОБА_2 , аби уникнути факту адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена такими доказами, а саме: карткою обліку адміністративного правопорушення, рапортами працівників поліції, копією протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 серії ЕПР1 № 620923 від 21.03.2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копією квитанції зі спеціального технічного приладу - газоаналізатора «Alcotest Drager» 6820, копією акта огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, витягом з інформаційної підсистеми «Армор», відеозаписами з портативних нагрудних відеореєстраторів, копією постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 04.05.2026 року.

Частина 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пункт 6 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/73509 (далі Інструкція), передбачає, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" допуском до керування транспортним засобом особи, яка не має права ним керувати або перебуває у стані сп`яніння, визнають усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма, не відсторонення водія від керування тощо.

Так, з доданої копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620923 вбачається, що 21.03.2026 року о 23 годині 00 хвилин по вул. Малишка, 39-А, у м. Києві водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом «BMW 3201», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд громадянина ОСОБА_2 на стан сп`яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Alcotest 6820», номер тесту 5797. Результат тестування позитивний - 1,47 проміле, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт проходження огляду на стан сп`яніння фіксувався технічними засобами відеозапису - нагрудними камерами, за допомогою яких зафіксовано порядок проведення огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Alcotest 6820». Жодних заперечень з приводу порушення порядку огляду, як і факту керування транспортним засобом, водій ОСОБА_2 не висловлював.

Переконливих доводів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих дій та/або могли б бути підставами для закриття провадження у справі за відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено та під час розгляду цієї справи судом не встановлено.

Транспортний засіб «BMW 3201», д. н. з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 , згідно з даними, зазначеними у витягу з ІПС «Армор».

Таким чином, у судовому засіданні об`єктивно встановлено та підтверджується дослідженими доказами в їх сукупності, що ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 2.9 (г) ПДР України передавав керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, на думку суду, полягає у підданні ризику небезпеки життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Згідно абз. 1 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я та Міністерства юстиції України №114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року).

Згідно абз. 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Александрова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua