Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №336/3800/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 26.10.2026 Справа № 336/3800/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/3800/26 Головуючий у 1- інстанції Савеленко О.А.

Провадження № 22-ц/807/2085/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Кочеткової І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мельникової Яни Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ "ФК "Ейс" звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №921422653 від 05.06.2020 в розмірі 21 165,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та 7 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.06.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №921422653 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4D8X8XR4. Відповідно до кредитного договору відповідачу були перераховані грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. на його банківську картку.

28.11.2018 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору Факторингу укладались додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну його дії. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги №100 від 22.09.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу №05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' перейшло право вимоги до відповідача.

11.07.2025 ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників б/н від 14.07.2025 за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №921422653 від 05.06.2020 в сумі 21165,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 2662,40грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Мельникова Я.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «ФК «Ейс», посилаючись на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив поверхневу й неналежну оцінку поданих сторонами доказів. Апелянт вказує а відсутність доказів належного укладення кредитного договору, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та отримання кредитних кошті. Крім того, зазначає, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не було доведено належними та допустимими доказами факт правомірного набуття права грошової вимоги саме за спірним кредитним договором, а також обґрунтованість і точний розрахунок заявленої до стягнення заборгованості. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно визнав надані позивачем документи достатніми для підтвердження як переходу прав кредитора, так і реального існування боргу, при цьому не перевіривши їхню належність, допустимість, достовірність та взаємозв`язок у сукупності з іншими матеріалами справи.

27 серпня 2026 року до Запорізького апеляційного суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ФК «Ейс» Сахаровою О.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. зазначає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи. Зокрема, судом встановлено факт укладення кредитного договору між відповідачем і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання коштів позичальником та їх неповернення. Позивачем повністю доведено правомірність набуття статусу кредитора на підставі дійсних договорів факторингу, за якими до позивача перейшло право вимоги. Крім того, представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. звертає увагу, що надане позивачем на підтвердження перерахування коштів платіжне доручення є дійсним і законним, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити, передбачені для електронних розрахункових документів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відбулась заміна кредитора – до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшли права ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», якому передано право вимоги ТОВ «Таліон плюс», та в якому в свою чергу було передано право вимоги первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», і позивач набув право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором. Крім того, матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази як на підтвердження факту надання та отримання відповідачем кредитних коштів, розміру заборгованості, так і факту набуття позивачем права вимоги.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що 05.06.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір №921422653 у формі електронного документу, який підписано позичальником за допомогою введення одноразового ідентифікатора 4D8X8XR4.

Відповідно до умов договору товариство зобов`язується надати Позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.1.1. договору). Кредит надається строком на 26 днів з дати отримання Кредиту позичальником, (п.1.2. договору). Сторони погодили розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Також, у п. 4.3. Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦПК України.

02.07.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 921422653 від 05.06.2020 за змістом якої сторони дійшли згоди продовжити строк на який був наданий кредит на наступну кількість днів: 30 (п.1). Починаючи з 01.07.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,45 % в день від суми кредиту (п.2).

28.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №921422653від 05.06.2020, згідно з умовами якої сторони домовились надати позичальнику розстрочку у погашення заборгованості в сумі 12325,00 грн. на 147 днів (п.1). Загальна сума заборгованості, вказана в п.1 Додаткової угоди є фіксованою а будь-які нарахування по Договору призупиняються (п.2). Позичальник сплачує Товариству суму заборгованості, вказану у п.1 Додаткової угоди, частками в розмірі не менш ніж 15% від її загальної суми за погодженим графіком (п.3). При порушенні Позичальником графіку заборгованості, визначеного п.3 цієї Додаткової угоди, дана угода втрачає чинність з моменту її укладення, а Договір продовжує діяти без урахування її умов (п.5).

Відповідно до платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на його банківську карту № НОМЕР_1 згідно з договором №921422653 від 05.06.2020 грошові кошти в сумі 10 000, 00 гривень.

Факт належності ОСОБА_1 зазначеної вище банківської карти та перерахування йому грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. також підтверджується інформацією, наданою АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, а саме: листом 46/1211/71003/20226/БТ від 20.05.2026, випискою про рух коштів по картці та меморіальним ордером №9396852209 від 07.06.2020.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Згідно із розрахунками заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» у ОСОБА_1 за період з 05.06.2020 по 19.10.2020 виникла заборгованість по кредитному договору №921422653 від 05.06.2020 на загальну суму 21165,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10000,00 грн., заборгованість за відсотками – 11165,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з яким до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. 28.11.2019 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №100 від 22.09.2020 ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги за кредитним договором №921422653 від 05.06.2020 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 16575,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' укладено договір факторингу № 05/0820-01 за умовами якого та відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21165,00 гривень.

11.07.2025 ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21165,00 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право вимоги за кредитним договором № 921422653 від 05.06.2020 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , останній взяті на себе зобов`язання не виконав, має заборгованість, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи і наявним у справі письмовим доказам.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №921422653 від 05.06.2020.

Колегія судді погоджується із висновком районного суду, що сторонами були погоджені всі істотні умови договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору 921422653 від 05.06.2020. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.06.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЕЙС», та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 921422653 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000 грн., свої зобов`язання ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_1 не оспорювався факт укладення ним вказаного договору та не надавалися суду належні і допустимі доказів на підтвердження факту виконання своїх зобов`язань за вказаним договором у повному обсязі.

Як видно із розрахунків заборгованості, проценти за користування кредитом нараховані за пільговою та базовою ставками відповідно до умов договору, що не спростовано стороною відповідача.

Щодо висновків суду першої інстанції про доведеність факту переходу до позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року, яка відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України враховується судом, у справі № 727/2790/25 зауважив:

- допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені у виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Сторони узгодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.)

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу 28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 100 від 22.09.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» уклали договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, за умовами якого під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 05/0820-01, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого «ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні «ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників б/н від 14.07.2025 до Договору факторингу №11/07/25-Е ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 921422653 від 05.06.2020 в сумі 21165,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та стало новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором № 921422653 від 05.06.2020, який укладено з ОСОБА_1 .

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 921422653 від 05.06.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не оспорив отримання ним коштів за кредитним договором №921422653 від 05.06.2020 та наявності у нього заборгованості, вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості є обґрунтованими. З наданих ТОВ «ФК «ЕЙС» розрахунків вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 21165 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11165 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідач подаючи апеляційну скаргу, висновки суду в цій частині не спростував та обґрунтування (заперечення) з приводу визначеного судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості на власний розсуд встановлювати, в чому полягає неправильність висновків суду в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мельникової Яни Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року, у цій справі залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

І.В. Кочеткова