Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №240/6306/26
Суддя: Томчук А.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/6306/26
Головуючий у І інстанції: Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач: Томчук А.В.
28 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування Постанови КМУ від 25.07.2025 № 821 до її пенсії, призначеної на підставі заяви від 14.01.2024 у відповідності до Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати виплату пенсії відповідно статті 47 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату заборгованості по пенсії за минулий час в повному обсязі відповідно до статті 46 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позов задоволено частково. Так, суд вирішив:
"Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням Постанови КМУ від 14.07.2025 №821 "Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", без урахування постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1331,20 грн сплаченого судового збору."
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України порядок виконання судових рішень визначається виключно законом. На думку суду, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 821, встановлює додаткові обмеження: пропорційність виплат обсягу бюджетних асигнувань та перенесення невиплачених сум на наступні бюджетні періоди. Такі обмеження не передбачені законами України, порушують право позивачки на своєчасне отримання пенсії в повному обсязі та її право на мирне володіння майном. Вимоги про виплату заборгованості за минулий час суд визнав такими, що дублюють задоволені вимоги. Вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів суд визнав передчасними, оскільки фактична виплата заборгованості ще не здійснена.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу. У ній відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що пенсію позивачу призначено, а доплату за період з 11.01.2024 по 31.05.2026 нараховано на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 240/3565/24. Водночас Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 821, на час виникнення спірних правовідносин і ухвалення оскаржуваного рішення був чинним, неконституційним чи незаконним не визнавався, тому підлягав обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України. Ці органи не наділені повноваженнями оцінювати законність актів Уряду. Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачає, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями здійснюються за окремими напрямами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апелянт також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 щодо презумпції чинності нормативно-правових актів до їх скасування в установленому порядку. Також відповідач зауважує, що спір у цій справі не має нового предмета, оскільки фактично стосується повноти виконання раніше ухваленого судового рішення. Тому, на думку апелянта, такі питання підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), а не шляхом пред`явлення нового позову. В обґрунтування апелянт посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17, а також на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 120/4045/26.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 240/3565/24, яке набрало законної сили 11.09.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №063350030020 від 16.01.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання у Вільнюському електромехнічному технікумі з 1978 по 1981 роки, періоди роботи з 10.08.1981 по 15.07.1983, з 01.11.1983 по 28.11.1983, з 12.08.1985 по 18.05.1987, періоди проживання дружини військовослужбовця з 28.11.1983 по 12.08.1985, з 18.05.1987 по 12.12.1988, з 04.04.1989 по 21.08.1990, зазначених у довідках ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2001 №293-295, період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.1998 по 12.10.1998, повторно розглянути заяву від 11.04.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 240/3565/24, яке набрало законної сили 11.09.2025, позивачу здійснено нарахування пенсії з 11.01.2024 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
29.12.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про виплату пенсії у призначеному розмірі.
30.01.2026 відповідач повідомив, що відповідно до Порядку № 821, виплату коштів проведено в повному обсязі пропорційно до виділених на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Не погоджуючись з правомірністю застосування відповідачем Постанови № 821, позивач звернулася до суду з позовом.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено спеціальні процесуальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Статтями 382-1 – 382-3 КАС України врегульовано порядок подання та розгляду такого звіту. Цими нормами передбачено, зокрема, постановлення ухвали про прийняття або відмову у прийнятті звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, встановлення нового строку подання звіту, а також можливість розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.
Колегія суддів враховує, що питання про належний спосіб судового захисту в спорах щодо застосування органами Пенсійного фонду України Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, під час виконання судових рішень було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. Відповідна постанова ухвалена 15.09.2026 у справі № 580/490/26, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у цій справі.
У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25. Натомість він підтримав висновок, сформульований у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, та дійшов таких висновків:
спірні правовідносини, предметом незгоди позивача в яких є спосіб та повнота реалізації судового рішення, що набрало законної сили, не є первинним вирішенням питання про право на пенсію;
сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення (пункт 45);
застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами, а є лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку (пункт 54);
якщо застосування цієї постанови відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням (пункти 55, 57).
За наслідками розгляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25 та від 30.04.2025 у справі № 620/13341/25. Самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень підтверджено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи обставини цієї справи на відповідність наведеним висновкам, колегія суддів зазначає таке.
Право позивача на пенсійне забезпечення відновлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 240/3565/24, яке набрало законної сили 11.09.2025. Пенсію з 11.01.2024 та доплату за минулий час позивачу нараховано саме на виконання цього судового рішення. Відповідач застосував Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 821, до виплати сум, нарахованих на виконання зазначеного рішення суду. Про це свідчать включення суми заборгованості за рішенням у справі № 240/3565/24 до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з цим Порядком, а також лист відповідача від 30.01.2026.
Отже, застосування відповідачем зазначеного Порядку функціонально пов`язане з реалізацією обов`язку, встановленого рішенням суду у справі № 240/3565/24, і не породжує нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого цим рішенням. Доводи позивача про те, що рішення суду у справі № 240/3565/24 не є рішенням про призначення (нарахування) пенсії, цього висновку не спростовують. Зазначеним рішенням на пенсійний орган покладено обов`язок повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки суду. Призначення пенсії та нарахування доплати за минулий час є саме способом виконання цього рішення.
Таким чином, предметом незгоди позивача є спосіб та повнота виконання рішення суду у справі № 240/3565/24, а не первинне вирішення питання про її право на пенсію. Вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821, та про зобов`язання здійснювати виплату пенсії і заборгованості за минулий час без його застосування стосуються порядку виконання судового рішення в іншій справі. Такі вимоги не утворюють самостійного предмета адміністративного спору.
Позивач не позбавлена права в порядку статей 382, 383 КАС України звернутися до суду, який розглянув справу № 240/3565/24 як суд першої інстанції. Вона може подати заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених на виконання такого рішення суду. Саме такий спосіб захисту, за висновком Верховного Суду, є належним у подібних правовідносинах.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, розглянув зазначені вимоги по суті в порядку позовного провадження та частково їх задовольнив. Тим самим суд неправильно застосував норми процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що спірні правовідносини випливають із порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, і підлягають перевірці за спеціальними правилами статей 382, 383 КАС України.
Водночас вимога апелянта про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову задоволенню не підлягає. Встановлена процесуальна природа спору зумовлює не відмову в позові по суті, а закриття провадження у справі. З огляду на це апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються правомірності застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821, положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та презумпції чинності нормативно-правових актів. Ці доводи стосуються суті спору, який не підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, тому колегією суддів не оцінюються.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведене, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 належить скасувати, а провадження у справі - закрити з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 КАС України.
ГоловуючийТомчук А.В.
СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua