Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №240/2493/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2493/26

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

28 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

23 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної охорони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державної охорони України від 27 березня 2025 року №260-ОС/дск про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді пониження в посаді;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державної охорони України від 12 вересня 2025 року №820-ОС про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у військовому званні на один ступінь.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк із дня вручення ухвали для усунення недоліків.

Суд вказав на необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску та документа про сплату судового збору. Крім того, у мотивувальній частині ухвали зазначено про ненадання копій оспорюваних наказів або клопотання про їх витребування.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

Не погоджуючись із цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що суд повернув позов, не вирішивши заяву представника про продовження строку усунення недоліків. Апелянт також посилається на обмежений доступ до оспорюваних наказів і матеріалів службових розслідувань та вважає застосований судом процесуальний наслідок непропорційним.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та надані матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів із дня вручення ухвали.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Водночас застосування цього процесуального наслідку має здійснюватися з дотриманням установленого Кодексом порядку вирішення заяв та клопотань учасників справи, які стосуються виконання відповідної ухвали.

Згідно із ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який установив строк, у письмовому провадженні.

Згідно ч. 6 ст. 121 КАС України про продовження процесуального строку або відмову в його продовженні суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася з відповідною заявою.

Отже, продовження встановленого судом строку не є автоматичним наслідком подання заяви. Проте така заява підлягає розгляду, а прийняте щодо неї рішення має бути мотивованим та оформленим у передбачений законом спосіб.

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, копію ухвали від 28 січня 2026 року доставлено до електронного кабінету представника позивача того самого дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За частиною шостою цієї статті, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

За наведених обставин останнім днем десятиденного строку для усунення недоліків було 09 лютого 2026 року, оскільки його десятий день — 07 лютого 2026 року — припадав на суботу.

Так, представником позивача складено заяву про продовження строку усунення недоліків до 13 лютого 2026 року. У ній зазначено, що позивач перебуває у відрядженні, пов`язаному з проведенням занять із фізичної та тактичної підготовки, та має обмежену можливість підтримувати зв`язок із представником.

При цьому, заява датована 09 лютого 2026 року та містить відмітку про її формування в підсистемі «Електронний суд» цього дня. Натомість в ухвалі про повернення позову суд зазначив, що представник подав заяву 10 лютого 2026 року.

Дата формування електронного документа сама собою не є достатньою для встановлення дати його відправлення. Тому суд мав перевірити відповідні відомості підсистеми «Електронний суд» та визначити, чи звернувся представник із заявою до закінчення встановленого строку.

Ця обставина має значення для застосування ч. 2 ст. 121 КАС України. Однак в оскаржуваній ухвалі відсутня оцінка своєчасності подання заяви, наведених у ній причин та можливості продовження строку, зокрема з ініціативи суду.

Більше того, зазначивши про надходження заяви представника, суд далі вказав, що будь-яких заяв та клопотань про продовження строку не надходило. Наведені твердження є неузгодженими й не дають змоги встановити мотиви, з яких суд не врахував уже одержану заяву.

У резолютивній частині ухвали від 20 лютого 2026 року питання про продовження строку також не вирішено. Відомостей про його вирішення іншою ухвалою в наданих матеріалах немає.

Колегія суддів враховує, що представник просив продовжити строк до 13 лютого 2026 року, тоді як позов повернуто 20 лютого 2026 року, та що виконання вимог ухвали до зазначеної представником дати не підтверджене.

Проте сам сплив запитаної дати не замінює процесуального вирішення заяви. Очікування її розгляду не звільняло позивача від обов`язку усунути недоліки, однак і суд не міг залишити заяву без оцінки та застосувати повернення позову без визначення правових наслідків цього звернення.

У цій справі порушення полягає не лише у відсутності окремого процесуального документа. Суд не встановив своєчасності звернення із заявою, не оцінив причин неможливості виконання ухвали та не навів мотивів відмови в продовженні строку. За таких обставин висновок про наявність підстав для повернення позову зроблено без вирішення процесуального питання, яке безпосередньо стосувалося можливості виконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Скасування оскаржуваної ухвали з цих підстав не означає визнання заяви представника обґрунтованою або автоматичного продовження строку. Відповідне питання має бути вирішене судом першої інстанції з оцінкою часу подання заяви, наведених причин та поведінки позивача щодо виконання вимог суду.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.

Суд першої інстанції встановив, що згідно з копією службової картки позивач ознайомився з оспорюваними наказами під підпис 27 жовтня 2025 року.

Апелянт посилається на первісне звернення з таким самим позовом 27 листопада 2025 року у справі №240/27038/25 та повторне подання позову після його повернення ухвалою від 12 січня 2026 року.

Наведені обставини мають значення для оцінки причин пропуску строку повторного звернення. Водночас первісне подання позову в межах установленого законом строку саме собою не означає дотримання цього строку під час повторного звернення та не замінює вирішення питання про його поновлення.

Тому колегія суддів не робить остаточного висновку про дотримання або поновлення строку звернення з позовом від 23 січня 2026 року. Це питання підлягає вирішенню з урахуванням належного процесуального звернення позивача, причин попереднього повернення позову, часу отримання відповідної ухвали та інших підтверджених обставин.

Згідно із ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Визначаючи обов`язок позивача сплатити судовий збір, суд повинен ураховувати не лише кількість позовних вимог та спосіб подання позову, а й установлені законом пільги.

З огляду на предмет цього спору — оскарження дисциплінарних стягнень, застосованих під час проходження військової служби, — перевірці підлягає можливість застосування пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням документів про статус позивача та характер спірних правовідносин.

В оскаржуваній ухвалі оцінки цього питання немає.

Крім того, ухвала про залишення позову без руху містить різні суми збору: у розрахунку зазначено 2129,92 грн, а в підсумковому переліку дій для усунення недоліків — 2129,22 грн. Ця розбіжність сама собою не є визначальною підставою скасування, однак підлягає врахуванню під час перевірки чіткості встановлених судом вимог.

Згідно ч. 7 ст. 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається оригінал або копія оспорюваного акта чи засвідчений витяг із нього, а за відсутності акта у позивача — клопотання про його витребування.

Посилання позивача на обмеження доступу до документів не скасовує цієї процесуальної вимоги. Водночас суд має розмежовувати ненадання акта, який перебуває у володінні позивача, та об`єктивну неможливість отримати його від відповідача.

Під час продовження розгляду необхідно перевірити фактичний склад додатків до позову, оскільки в їх переліку зазначено копію наказу від 12 вересня 2025 року №820-ОС, а також оцінити зміст звернень представника та відповідей Управління державної охорони України щодо доступу до документів.

Відсутність у представника окремого клопотання про витребування доказів не може бути підмінена загальним посиланням на принцип офіційного з`ясування обставин. Разом із тим під час застосування наслідків неусунення цього недоліку має бути врахована визначеність способу його усунення в ухвалі від 28 січня 2026 року.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта, що повернення позовної заяви є вирішенням спору по суті. Така ухвала не містить висновків щодо законності дисциплінарних стягнень та відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до суду.

Однак можливість повторного звернення не усуває обов`язку суду дотримуватися процесуального порядку розгляду вже поданої заяви та вирішення клопотань, які стосуються її руху.

Таким чином, суд першої інстанції, повернувши позов без належного вирішення заяви про продовження строку та без оцінки обставин, необхідних для застосування п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до передчасного вирішення питання про повернення позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала — скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Цією постановою не вирішується питання законності оспорюваних наказів та не встановлюється обов`язок відкрити провадження без перевірки передбачених КАС України передумов.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. .

ГоловуючийМатохнюк Д.Б.

СуддіСторчак В. Ю. Граб Л.С.