Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №240/20809/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20809/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

28 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

17.08.2026 до суду надійшла заява про відвід судді Леміщака Д.М., вмотивована тим, що позивач має підстави для сумнівів у неупередженості та об`єктивності щодо розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 повернуто без розгляду заяву про відвід судді у справі № 240/20809/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2026, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги позивач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції та неповне з`ясування обставин справи.

Відповідач правом на подання письмового відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

За правилами ст.312 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків

17.07.2026 від позивача надійшла заява про відвід судді Леміщака Д.М. від розгляду вказаної справи, яка була мотивована тим, що суддя не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки, на думку позивача, суддя безпідставно залишив без руху його позовну заяву та своїми діями викликає сумнів у неупередженості, об`єктивності та зацікавленості судді в результаті розгляду справи.

Ухвалою від 20.07.2026 суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. та у задоволенні заяви про відвід відмовив.

27.07.2026 до суду надійшла повторна заява про відвід судді Леміщака Д.М., вмотивована тим, що позивач має підстави для сумнівів у неупередженості та об`єктивності щодо розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою суду від 04.08.2026 заяву про відвід судді у справі № 240/20809/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повернуто без розгляду.

17.08.2026 до суду надійшла повторна заява про відвід судді Леміщака Д.М., вмотивована тим, що позивач має підстави для сумнівів у неупередженості та об`єктивності щодо розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 повернуто без розгляду заяву про відвід судді у справі № 240/20809/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції зазначив, що систематичне подання позивачем аналогічних заяв свідчить про безправне, необґрунтоване та недобросовісне використання своїх процесуальних прав, що суперечить основним засадам адміністративного судочинства та принципу правової визначеності.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про застосовність в цьому випадку приписів абзацу 2 частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено залишення без розгляду заяви про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У відповідності до ст.ст. 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" та у п.50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України".

Колегія суддів зазначає, що у разі незгоди із висновками, що викладені у судовому рішенні учасник справи має право оскаржити таке судове рішення.

Згідно з ч.4 ст.36 КАС України дії суду при вирішенні процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи та характер прийнятих рішень не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів у безсторонності судді та бути підставою для його відводу.

Заявляючи відвід судді Леміщаку Д.М. позивач зазначає, що суддя безпідставно залишив без руху його позовну заяву та своїми діями викликає сумнів у неупередженості, об`єктивності та зацікавленості судді в результаті розгляду справи і в подальшому.

Водночас, інших підстав для відводу суддів, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, заявником не зазначено.

Будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Леміщака Д.М. у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді даної справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід відсутні.

Як вже зазначалося вище відповідно до ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід повинен бути вмотивованим.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Проаналізувавши зміст заяв про відвід, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що мотиви відводу є тотожними та обґрунтовані тими ж самими мотивами.

Відтак судом вже розглядався відвід, заявлений позивачем з підстав того, що суддя своїми діями викликає сумніви у неупередженості та об`єктивності щодо розгляду даної адміністративної справи, тобто заява про відвід повторно подана з тих самих підстав.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосовність в цьому випадку приписів абзацу 2 частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено залишення без розгляду заяви про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав.

Колегія суддів також вважає за необхідне вказати на відсутність можливості подання заяви про відвід судді на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Так, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду. Отже, заява про відвід може бути подана учасниками справи після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСавицька Н.В.

СуддіТомчук А.В. Драчук Т. О.