Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №711/1024/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №711/1024/25

Суддя: Бужак Наталія Петрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 711/1024/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

За участю секретаря: Яцун А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2025 року, суддя Булгакова Г.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області сержанта поліції Орла Максима Олеговича, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області капітана поліції Цибенка Вадима Геннадійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області сержанта поліції Орла Максима Олеговича, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області капітана поліції Цибенка Вадима Геннадійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за ст. 122 ч 2 КУпАП та за ст. 121 ч 5 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, постанови серії ЕНА № 3960751 від 29.01.2025 та серії ЕНА № 3960914 від 29.01.2025.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2025 близько 12 год. 30 хв., впевнившись в технічній справності автомобіля, він вирушив в с. Червона Слобода. Рухаючись по вул. Чигиринській в м. Черкаси був зупинений працівниками патрульної поліції та відносно нього складено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП (не ввімкнення покажчика лівого повороту при здійснені маневру). Позивач вважає, що зупинка була безпідставною, оскільки він вмикав покажчик повороту при об`їзді перешкоди, а розгляд адміністративної справи проведений з порушенням, так як йому не дали можливість висловити свої пояснення та скористатися іншими правами. Постанову про адміністративне правопорушення було винесено не тим працівником, який розглядав справу, а відеозапис порушення демонструвався з особистого мобільного телефону працівника поліції. Після розгляду адміністративної справи, отримавши дозвіл на подальший рух, він закрився в автомобілі і мав намір заспокоїтися, оскільки некоректна поведінка працівників поліції вивела його з рівноваги. Капітан поліції Цибенко В.Г. , стоячи перед автомобілем, жестом руки надав команду про зупинку, хоча він не рухався, вказавши місце зупинки за службовим автомобілем. Виконуючи вимогу працівника поліції про зміну місця паркування, він зробив маневр та зупинився за службовим автомобілем. Капітан поліції Цибенко В.Г. підійшов до автомобіля та повідомив, що 29.01.2025 о 13 год. 16 хв. в м. Черкаси вул. Чигиринська 36, позивач керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР. Позивач вважає, що капітан поліції Цибенко В.Г. навмисно спровокував маневр, щоб створити ситуацію для порушення ПДР, а обидва працівники поліції діяли упереджено, оскільки він вказав на допущені ними порушення норм чинного законодавства.

Тому просить з урахуванням змін предмету позову скасувати постанови у справах про адміністративне правопорушення від 29.01.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та за ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у справах. (а.с.67)

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2026 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.01.2025 поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержантом поліції Орлом М.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3960751, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до постанови, 29.01.2025 о 13 год. 03 хв. у м. Черкаси по вул. Чигиринській, 36 водій, керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при виконанні маневру перестроювання, чим порушив пункт 9.2. «б» ПДР України порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Крім того, 29.01.2025 інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 УПП в Черкаській області капітаном поліції Цибенком В.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3960914, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, 29.01.2025 о 13 год. 16 хв. у м. Черкаси по вул. Чигиринській, 36/2 водій керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3. в ПДР України порушення правил користування ременями безпеки.

Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач заперечує факти порушення ним ПДР України та стверджує, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, оскільки він вмикав покажчик повороту та був пристебнутий ременем безпеки. Також він наголошує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено з порушеннями.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 «в» ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно з частиною 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 9.2 ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою та перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

При цьому, відповідно до пункту 9.4 ПДР подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Маневрування - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР).

Згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 КУпАП.

Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.

Згідно з вимогамистатті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої статті 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Отже, візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

До матеріалів справи відповідачем було надано відеозапис, яким працівниками УПП було зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

З даних відеозаписів чітко убачається, що працівниками поліції було повідомлено позивача який пункт ПДР ним було порушено, яка відповідальність наступає і в якому розмірі за зазначені правопорушення. Також працівниками поліції роз`яснено права позивачу.

Під час повідомлення позивачу про те, які правопорушення він вчинив та під час роз`яснення прав, останінй не заявляв клопотання про бажання мати адвоката або ж надати письмові пояснення.

Так, позивач пояснив, що вмикав покажчик повороту, але можливо він не спрацював.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що після вручення позивачу постанови про накладення штрафу за правопорушення, передбачене ч 2 ст 122 КУпАП, останній розпочав рух автомобілем, не пристебнувшись ременем безпеки, у зв`язку з чим був зупинений іншим працівником поліції.

Таким чином, доводи скаржника, що поліцейські не роз`яснили йому права, спровокували рух автомобілем та склали безпідставно другу постанову, не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо запрошення адвоката на розгляд справ, то колегія суддів звертає увагу, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються безпосередньо на місці вчинення такого правопорушення. Окрім того, позивач не був позбавлений права скористатись допомогою адвоката засобами зв`язку. Разом з тим, позивач не заявляв клопотання про необхідність скористатися послугами адвоката.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогамистатті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог статті 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, на підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до вимог статті 251 КУпАП надав відповідні докази, зокрема, належний відеозапис події.

Посилання скаржника, що відеозаписи отримано в неналежний спосіб, колегія суддів не бере до уваги, оскільки з відеозапису чітко вбачається, як сам факт порушення позивачем ПДП так і виконання працівниками поліції вимог щодо розгляду справ.

Будь-якої нетактовної поведінки з боку поліцейських відносно позивача чи порушення його прав колегією суддів не встановлено.

Щодо доводів скаржника про порушення порядку розгляду справ, коллегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 (в редакції на час виникнення правовідносин) постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, доводи скаржника про те, що поліцейськими не проводився розгляд справ є також безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 222 КпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі № 752/15787/16-а.

З огляду на це, розглядаючи справу та приймаючи оскаржувані постанови на місці вчинення такого правопорушення, працівники патрульної поліції діяли відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП.

В суді апеляційної інстанції позивач послався на ту обставину, що 29.01.2025 звернувся на СТО для ремонту лівого заднього ліхтаря, так як останній виявився несправним після зупинки працівниками поліції, проте зазначив, що коли розпочав керування автомобілем, всі показники були в справному стані.

Той факт, що ліхтар задній лівий не працював, підтверджено актом виконаних робіт від 29.01.2025 СТО та що проведено його ремонт.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно статті 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Кобаль М.І.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 28 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua