Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №757/40059/25-а — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 757/40059/25-а Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Вовк С.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Кущенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову про адміністративне правопорушення 2КІ № 0008150875 від 21.07.2025; визнати дії інспектора з паркування незаконними; зобов`язати Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернути сплачені кошти у розмірі 2127,4 грн як безпідставно набуті; стягнути з відповідача судові витрати; стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2026 вирішено позов задовольнити:

- визнати протиправною і скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Каюкіна П.В. про накладення адміністративного стягнення серія 2КІ № 0008150875 від 21.07.2025, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити;

- визнати протиправним рішення головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Каюкіна П.В. про тимчасове затримання транспортного засобу «RENAULT LOGAN» (держ. номер НОМЕР_1 ), оформлене актом огляду та тимчасового затримання від 21.07.2025;

- стягнути з бюджету м. Києва на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 2125,56 грн;

- стягнути з бюджету м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн;

- стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

У подальшому, від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на пересилання копій процесуальних документів відповідачу в розмірі 1207 грн та судовий збір.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2026 заяву задоволено: стягнуто з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на пересилання копій процесуальних документів відповідачу в розмірі 1207 грн.

Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для розподілу витрат були відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини шостої цієї статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, у разі задоволення позову, судом здійснюється розподіл судових витрат шляхом їх стягнення на користь позивача за рахунок суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із необхідності стягнення на користь позивача витрат на пересилання копій процесуальних документів відповідачу в розмірі 1207 грн у зв`язку із задоволенням позову.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2026 та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.

З огляду на це, оскільки судом першої інстанції ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, то в силу вимог частин першої, шостої статті 139 КАС, підстави для стягнення понесених позивачем судових витрат відпали.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, про необхідність скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Скасувати додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку