Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/3569/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3569/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (головуючий суддя в 1-й інстанції – Жук Р.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у поновленні процедури стягнення 20% пенсії позивача, протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити дії, які полягають у поновленні процедури стягнення 20% пенсії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 30 квітня 2002 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

В 2016 році позивач отримав лист від відповідача, в якому зазначалось, що з 18 серпня 2015 року відбувся перерахунок пенсії та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», також у листі зазначено, що з суми пенсії щомісячно стягуватиметься 20% пенсії в рахунок переплати.

Також в листі зазначено, що починаючи з 01 січня 2003 року по 31 липня 2015 року в виникла переплата пенсії в сумі 34 212,25 грн.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі № 761/5941/17 позовні вимоги були задоволені.

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17 рішення Шевченківського районного суду міста Києва скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, відповідач припинив стягнення 20% його пенсії у 2017 році, а з серпня 2023 року знову розпочав стягнення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Позивач мав право працювати після виходу на пенсію, а переплати наукової пенсії бути не могло. Таким чином, дії відповідача, які полягають у поновленні процедури стягнення 20% пенсії є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08 липня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Так, на адресу суду апеляційної інстанції від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги та додаткові пояснення по справі №320/3569/24.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2026 року № 1291/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 3.3.3 Засад використання автоматизованої системи у Шостому апеляційному адміністративному суді у випадках, передбачених п. «б» п. 3.3.1, передача справи до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу здійснюється суддею (помічником судді) за актом прийому-передачі. У разі, якщо залишок нерозглянутих справ, що передаються до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу з підстав, передбачених п. «б» п. 3.3.1, перевищує 5 справ, повторний автоматизований розподіл здійснюється виключно на підставі відповідного рішення зборів суддів.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Штульмана І.В.

16 вересня 2026 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року справу №320/3669/24 прийнято до провадження судді Компанієць І.Д., призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження та строк розгляду справи продовжено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79956226) встановлено наступні обставини:

«… ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем від відповідача отримано лист від 28.03.2016 № 649, в якому зазначалось, що починаючи з 01.01.2003 по 31.07.2015 в позивача виникла переплата пенсії в сумі 34 212, 25 грн. Про факт переплати свідчить лист управління з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2015 № 1527, від 02.02.2016 № 129, від 22.03.2016 № 453. Відповідач запропонував позивачу сплатити вищевказану суму у добровільному порядку.

ОСОБА_1 звернувся за роз`ясненням до відповідача та в червні 2016 року отримав відповідь від 24.05.2016 № 180/2-156, в якій була зазначена та ж інформація, яку позивач отримав раніше з листа від 28.03.2016 № 649.

Листом від 23.01.2017 № 4163/16 відповідач повідомив, що з позивача утримується переплата щомісяця по 20% до повного погашення.»

Зважаючи, що позивач не повідомив відповідача про працевлаштування з 01 січня 2003 року до державного інформаційно-обчислювального центру «Модуль, тобто належності до категорії зайнятого населення, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про зловживання з боку пенсіонера, у зв`язку із чим у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наявні підстави для прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії.

В зв`язку з вищевикладеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Матеріали пенсійної справи позивача свідчать, що 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якій у тому числі зазначив, що зараз отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», до якої додав з-поміж інших документів копію контракту з асоціацією «Лісові ресурси» (ТК-18) від 01 грудня 2005 року, копію уточнюючої довідки асоціації «Лісові ресурси» № 09/04-360 від 31 жовтня 2010 року, копію листа Мінпромполітики України від 24 липня 2007 року.

Позивач не заперечує факту свого працевлаштування під час отримання пенсії, як непрацюючий пенсіонер, з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року в Державному інформаційно-обчислювальному центрі «Модуль».

Відповідачем прийнято рішення про переплату пенсії № 554 від 15 травня 2016 року, а у зв`язку з оскарженням вказаного рішення позивачем у судовому порядку, відповідно до розпорядження Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 338 від 08 червня 2017 року утримання переплати пенсії було припинено до прийняття рішення Шевченківським районним судом міста Києва.

Згідно з наявної в матеріалах справи копії службової записки від 02 червня 2023 року № 17114/03-16 позивач з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року працював за сумісництвом без внесення даних до трудової книжки.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач був працевлаштований, інформацію про працевлаштування у встановлений законом спосіб та терміни відповідачу не повідомив, що в силу приписів статті 50 Закону №1058-IV є підставою для стягнення виплачених надміру сум пенсій.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Порядок та підстави повернення сум пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями пункту 3 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсіонерів покладено обов`язок повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно із частинами першою та другою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Отже зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі 686/26486/14-а, та постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі 340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі 173/424/17(2-а/173/41/2017).

Відповідно до пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Згідно із абзацом 2 пункту 2.21 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

Отже, на позивача чинним законодавством покладено обов`язок повідомляти орган, що призначає пенсію, про працевлаштування протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин з одночасним наданням підтверджуючих документів.

Факт працевлаштування позивача сторонами у справі визнається, що відповідно до вимог частини першої статті 78 КАС України не потребує доказуванню.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно із частиною першою якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 6-4, переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством;

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Суд зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2024 року у справі 200/2534/22.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум за рішенням пенсійного органу лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року позивач був працевлаштований, інформацію про працевлаштування відповідачу у встановлений законом спосіб та терміни не повідомив, що в силу приписів статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є підставою для стягнення виплачених надміру сум пенсій.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зловживання з боку позивача, який не повідомив пенсійний орган про своє працевлаштування на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років, та продовжував отримувати зазначений вид пенсії.

Таким чином, відповідачем правомірно відновлено відрахування залишку переплати пенсії з 01 серпня 2023 року у розмірі 20% від розміру пенсії згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17.

Стосовно посилання апелянта на висновки, що містяться в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №640/6452/19, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим апелянт просить застосувати висновки Верховного Суду за результатами дослідження ним певних обставин у справі про спір між іншими сторонами.

Слід зазначити, що висновки у кожній з наведених апелянтом справ здійснені за результатами оцінки різних аспектів спірних правовідносин.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Інші аспекти спірних правовідносин та інше обґрунтування відповідного позову, що досліджувалось судами у межах справи, на яку посилається апелянт, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.

Результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів, правовим обґрунтуванням позовних вимог, які відрізняються від обставин справи, що розглядається.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 320/3569/24 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 320/3569/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 28 жовтня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко