Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №620/2754/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2754/26 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Коган Роман Віталійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Сновськ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин, як особи що вже була виключена з військового обліку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивача зазначає, що особи, які вже були виключені з військового обліку втрачають статус військовозобов`язаного та не можуть бути повторно взяті на військовий облік. Норма пункту 6 частини шостої статті 37 № 2232-ХІІ корелюється з положеннями частини дев`ятої статті 14 цього ж закону (у редакції, яка діяла на момент виключення ОСОБА_1 з військового обліку), відповідно до яких на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються такі обов`язки зокрема виключення з військового обліку громадян, яких: - за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; - раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону № 2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із доводами апеляційної скарги, з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції прийнятого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 19 листопада 2014 року на підставі вироку Щорського районного суду Чернігівської області у справі № 749/1148/14 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частини третьої статті 185, частини другої статті 289 КК України і йому було призначено покарання: за частиною другою статті 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі; за частиною третьою статті 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за частиною другою статті 289 КК України з застосуванням статті 69 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим було остаточно призначено покарання позивачу у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу тримання під вартою. Взято під варту із залу суду.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.03.2017 року у справі №592/538/17, провадження № 1-в/592/50/17 ОСОБА_1 умовно-достроково звільнено від покарання, призначеного за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 19.11.2014 р., на не відбутий строк 9 місяців 27 днів.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 02.08.2023, позивач був знятий з військового обліку з 02.08.2023 на підставі абзацу 5 пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно наданого позивачем військово-облікового документу, сформованого в системі "Резерв+" станом на 30.01.2026 позивач значиться як військовозобов`язаний.

Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо внесення змін до ЄДРПВР, а саме: виключення з обліку позивача на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Листом від 06.03.2026 № 2в/609 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виключення позивача з військового обліку.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:

- мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За частинами першою, другою статті 4 Закону № 3543-XII, організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною п`ятою статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України № 2232-XII від 25.03.1992 "Про військовий обов`язок і військову службу" (із змінами) (далі - Закон № 2232-XII.)

Згідно статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно частини першої статті 39 Закону № 2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті, під час мобілізації громадяни зобов`язані, зокрема: з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України.

Разом з тим, у статті 23 № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на дату внесення до тимчасового посвідчення запису про виключення з військового обліку) виключенню з військового обліку підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Отже, виключення позивача з військового обліку відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а правовідносини, пов`язані з перебуванням позивача на військовому обліку, завершились (припинились).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзацах 1, 2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Під час чинності попередньої редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка в якості однієї з підстав виключення з військового обліку передбачала таку підставу, як засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, позивач був виключений з військового обліку. Правовими наслідками виключення з військового обліку є те, що така особа втрачає статус військовозобов`язаного і у неї припиняються всі обов`язки, пов`язані з перебуванням на військовому обліку - проходження військово-лікарської комісії, оновлення облікових даних, тощо. Таким чином, із внесенням відповідного запису до військового квитка, правовідносини позивача у сфері військового обліку завершились (припинились).

Разом з тим, незаперечним правом законодавця, є прийняття нових законів чи внесення змін до діючих, в тому числі шляхом викладення їх в новій редакції, з метою врегулювання суспільних правовідносин, виходячи з нагальних потреб.

У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 р. та його систематичним продовженням, виникла об`єктивна потреба по іншому врегулювати правовідносини пов`язані з проходженням військової служби, в тому числі, як невід`ємну складову частину цих правовідносин, підстави для виключення осіб з військового обліку, що і стало підґрунтям для викладення ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в новій редакції з 18 травня 2024 р.

З прийняттям нової редакції цієї статті, виникли нові правовідносини, пов`язані з новими підставами виключення з військового обліку.

Порушенням частини першої статті 58 Конституції України щодо неможливості зворотної дії закону в часі, в контексті даного спору, мало б місце лише в тому випадку, коли нова редакція статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відмінила б (скасувала) юридичну подію у виді виключення позивача з військового обліку, тобто внаслідок дії нового закону, позивач вважався б таким, що ніколи не виключався з військового обліку.

Разом з тим, під час чинності попередньої редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 18 травня 2024, позивач був виключений з військового обліку, втратив статус військовозобов`язаного і ці правовідносини залишились незмінними з моменту прийняття статті 37 цього Закону в новій редакції.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення. При цьому, в даному випадку відбулось саме взяття позивача на військовий облік, а не поновлення на військовому обліку.

Так, пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції від 18 травня 2024 року передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України:

- які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

- призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

- які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

- військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

- які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

- зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

- які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

- які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

- які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

- які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

- які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 року не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у вигляді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 року. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що дії суб`єкта владних повноважень, по взяттю позивача на військовий облік є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу конституційних прав і свобод позивача.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2024 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24.

З огляду на викладене, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 р. у справі №620/2754/26 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 р. у справі №620/2754/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна