Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №640/8811/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8811/22 Суддя (судді) першої інстанції: І.В. Тихонов

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будекосервіс” до Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- рішення Державної податкової служби України у формі Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 року без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 року визнати протиправним та скасувати;

- рішення Державної податкової служби України у формі Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 року без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №19 від 09.12.2021 року до податкової накладної №18 від 10.01.2018 року визнати протиправним та скасувати;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 року датою його надіслання для реєстрації 10.12.2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 року до податкової накладної №18 від 10.01.2018 року датою його надіслання для реєстрації 10.12.2021 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби України у формі квитанції про відмову реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та від 10.12.2021 без номеру, яким відмовив у реєстрації розрахунку коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №17 від 09.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» до податкової накладної №88 від 28.12.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №19 від 09.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» до податкової накладної №18 від 10.01.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позаяк позивачем до контролюючого органу не було подано достатньо первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Будекосервіс зареєстровано як юридична особа 13.07.2006, місце знаходження: 01133 м.Київ Печерський район бульвар Лесі Українки, 26 офіс 642; основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.06.2025.

На підставі договору оренди №1с від 27.12.2017 між ТОВ "БУДЕКОСЕРВІС", надалі іменується як «Орендодавець» в особі директора СЕЛЯГІНА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА, який діє на підставі Статуту з одного боку, та ТОВ «БІЛД КОММЕРС ГРУП», надалі іменується як «Орендар» в особі директора КИРИЛОВА ОЛЕГА ДМИТРОВИЧА, який діє на підставі Статуту, з другого боку, надалі разом іменуються як «Сторони», уклали договір згідно якого ТОВ «Будекосервіс» зобов`язався надати ТОВ «Білд Коммерс груп» послуги оренди склада, а ТОВ «Білд Коммерс груп», у свою чергу прийняти результати робіт та сплатити визначену у договорі ціну робіт.

Згідно договору, сторони визначили зобов`язання сплатити ТОВ «Білд Коммерс груп» на користь позивача аванс (переплату) в розмірі 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ – 50 000,00 за послуги оренди, які підлягають надання у майбутньому.

Позивач виставив ТОВ «Білд коммерс груп» рахунок на оплату послуг №К02683 від 27.12.2017 на суму 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ – 50 000,00 грн.

На виконання п. 7 договору оренди ТОВ «Білд Коммерс груп» сплачено 300 000,00 грн. передплати, а саме: за платіжним дорученням №140 від 28.12.2017 сплатив на поточний рахунок позивача кошти в розмірі 150 000,00 грн. у тому числі ПДВ 25 000,00 грн. та за платіжним дорученням №155 від 10.01.2018 сплатив на поточний рахунок позивача кошти в розмірі 150 000,00 грн. у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.

Позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №88 від 28.12.2017 на суму 25 000,00 грн. та №18 від 10.01.2018 на суму ПДВ 25 000,00 грн.

Додатковою угодою від 08.12.2021 до договору оренди №1с від 27.12.2017 позивач та ТОВ «Білд коммерс груп» відмовилися (втратило інтерес для сторін) від виконання вказаного договору оренди та визначили обов`язок повернути ТОВ «Білд коммерс груп» в якості передплати кошти за договором оренди №1с від 27.12.2017.

Позивачем складено та надіслано до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021, розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 не прийнятий з підстав: порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з урахуванням внесених змін), а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування.

Не погоджуючись з спірними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі відображення від`ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься платником на майбутні податкові періоди, а відтак застосування контролюючим органом у розглядуваному випадку положень пункту 102.5 статті 102 Податкового Кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, є помилковим.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).

Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається зі змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021, розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018, контролюючим органом було зроблено висновки, про порушення вимог статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з урахуванням внесених змін), а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування.

До спірних правовідносин застосовуються положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов`язували б обов`язок коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов`язань.

Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлюють особливості коригування зобов`язань за податковими накладними, що складені до 1 лютого 2015 року, однак до них не належать строки давності, на які посилається відповідач у справі.

У пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі з огляду на час настання першої події (передачі товару), а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов`язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту.

До коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відображення у податковому обліку його результатів, у платника податку не можуть бути зменшені податкові зобов`язання, за рахунок чого у передбачених законом випадках виникнути право на відшкодування податку.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи про те, що у разі, якщо повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. А саме, що дати складання податкових накладних №88 від 28.12.2017 та №18 від 10.01.2018 минуло більше ніж 1095 календарних днів, а тому розрахунки коригування №17 від 09.12.2021 №19 від 09.12.2021 надіслані ТОВ «Будекосервіс» не може бути прийнятий для реєстрації у ЄРПН з огляду на пропуск строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.

Судом не встановлювалась подача позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.

Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі відображення від`ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься платником на майбутні податкові періоди, а відтак застосування контролюючим органом у розглядуваному випадку положень пункту 102.5 статті 102 Податкового Кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №803/940/16 та від 19 квітня 2018 року у справі №810/30/16 та від 07 листопада 2018 року у справі №826/1403/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були правомірно враховані судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України у формі квитанції про відмову реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та від 10.12.2021 без номеру, яким відмовив у реєстрації розрахунку коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні розрахунки коригування.

За вказаних обставин, судова колегія погоджується з тим, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 – 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будекосервіс” до Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

О. В. Карпушова