Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №465/7343/24 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7343/24

Провадження 2/465/380/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

з участю секретаря судового засідання Беднара А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІАКР-ЛЬВІВ" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свою представницю-адвокатку Голосну Аліну Володимирівну - звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІАКР-ЛЬВІВ" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 11 жовтня 2023 року приблизно о 09 год. 10 хв. у місті Львові на перехресті вулиць Підвальної та Винниченка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автобуса БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Hyundai Accent отримав механічні пошкодження.

Представниця позивача зазначає, що власником автомобіля Hyundai Accent є ОСОБА_4 , який 29 березня 2023 року видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 здійснювати дії, пов`язані з користуванням, обслуговуванням, страхуванням транспортних засобів, представництвом перед страховими компаніями, отриманням страхових виплат та вирішенням питань відшкодування шкоди.

За твердженням позивача, відповідно до складеного учасниками дорожньо-транспортної пригоди європротоколу відповідальним за її настання є водій автобуса БАЗ А079.14 ОСОБА_5 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність щодо зазначеного транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відповідно до полісу № 216263377. Розмір франшизи становив 2 600 грн.

Позивач зазначає, що звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування та надав необхідні документи.

Відповідно до звіту № SOS-231016-269042 від 17 червня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Accent, становить 28 429,39 грн, а вартість відновлювального ремонту — 43 554,49 грн.

За твердженням позивача, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило на його користь виплату страхового відшкодування в розмірі 24 202,74 грн.

Вважаючи, що зазначена сума не покриває повної вартості відновлювального ремонту автомобіля, позивач просить стягнути з відповідача різницю між вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, яка становить 19 351,75 грн.

Також зазначає, що звертався до відповідача з вимогою про добровільне відшкодування шкоди, однак відповіді не отримав, а кошти відповідачем не сплачені.

Покликаючись на ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, просить стягнути з ТзОВ "ФІАКР-ЛЬВІВ" на свою користь 19 351,75 грн майнової шкоди, 1 211,20 грн судового збору та 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач та представниця позивача — адвокатка Голосна Аліна Володимирівна — у судове засідання не з`явилися, представниця подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, положення статті 223 ЦПК України, а також те, що неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .

Із копії довіреності від 29 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 бути його представниками з питань придбання, державної реєстрації, перереєстрації, технічного обслуговування, ремонту, страхування та відчуження транспортних засобів, а також інших питань, пов`язаних з їх експлуатацією.

Представникам надано право представляти інтереси довірителя перед фізичними та юридичними особами, державними органами, страховими компаніями, подавати заяви, отримувати страхові виплати, погоджувати розмір страхового відшкодування, заявляти майнові вимоги та представляти інтереси довірителя в судах України.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Андросовим Є.О., зареєстрована в реєстрі за № 441, 29.03.2023 року та видана строком на три роки без права передоручення.

На підтвердження позовних вимог представницею позивача до позовної заяви долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на автомобіль Hyundai Accent, копію витягу з МТСБУ щодо страхового полісу № 216263377, копію листа ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з додатками від 24.06.2024 року, витяг з ЄДРПОУ щодо ТзОВ "ФІАКР-ЛЬВІВ", копію вимоги до відповідача від 17.07.2024 року та копію європротоколу.

Крім того, долучено документи щодо сплати судового збору, документи, які посвідчують особу позивача, а також договір про надання правової допомоги № 01Б-1/1152 від 10.04.2024 року, додаткову угоду № 7 від 11.04.2024 року, розрахунок № 1 від 27.08.2024 року, рахунок № 36.08 від 27.08.2024 року, акт виконаних робіт № 36.08 від 30.08.2024 року, платіжну інструкцію про оплату правничої допомоги та документи на підтвердження повноважень адвокатки.

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Таким чином юридична особа зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за умови заподіяння шкоди її працівником під час виконання трудових обов`язків, за умови недостатності страхової виплати, для повного відшкодування шкоди.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зі змісту ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок доказування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається на позивача. У разі неможливості самостійно отримати необхідні докази він має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про їх витребування.

При цьому суд сприяє учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав, однак не зобов`язаний замість сторін здійснювати пошук і збирання доказів на підтвердження їхніх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач пов`язує обов`язок відповідача відшкодувати шкоду з тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автобуса БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТзОВ "ФІАКР-ЛЬВІВ", ОСОБА_3 .

Із долученого до позовної заяви європротоколу вбачається, що страхувальником (власником полісу) зазначеного транспортного засобу вказано ТзОВ "ФІАКР-ЛЬВІВ", а водієм – ОСОБА_5 .

Однак, саме по собі зазначення юридичної особи як страхувальника у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) не є достатнім доказом належності їй відповідного транспортного засобу на праві власності чи перебування цього транспортного засобу в її володінні на іншій передбаченій законом правовій підставі на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Так само зазначені відомості не підтверджують перебування водія ОСОБА_3 у трудових відносинах із відповідачем та виконання ним трудових обов`язків під час дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів того, що автобус БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди належав відповідачу на праві власності або перебував у його володінні на іншій передбаченій законом правовій підставі.

Зокрема, матеріали справи не містять свідоцтва про реєстрацію зазначеного автобуса, витягу з відповідного реєстру чи інших документів, які б підтверджували право власності або іншу правову підставу володіння ним відповідачем.

Крім того, позивачем не надано доказів перебування водія ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТзОВ "ФІАКР-ЛЬВІВ", зокрема трудового договору, наказу про прийняття на роботу чи інших документів, які б підтверджували відповідні правовідносини.

Не надано також доказів того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій виконував трудові чи службові обов`язки в інтересах відповідача.

При цьому судом враховується та обставина, що відсутність певного документа сама по собі не виключає можливості встановлення відповідної обставини іншими доказами, однак сукупність поданих позивачем доказів не дає достатніх підстав для встановлення зазначених обставин.

Також суд враховує, що у разі неможливості самостійного отримання доказів належності автобуса відповідачу або перебування водія у трудових відносинах із ним позивач відповідно до ст. 84 ЦПК України мав право звернутися до суду з клопотанням про їх витребування.

Однак позивач та його представниця таким процесуальним правом не скористалися, відповідних клопотань суду не заявляли.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, з якими ст.ст. 1172, 1187 ЦК України пов`язують виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником пошкодженого автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .

Із долученої до матеріалів справи довіреності від 29 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 уповноважив на вчинення дій щодо належних йому транспортних засобів не лише позивача ОСОБА_1 , а й інших осіб, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Таким чином, зазначена довіреність підтверджує надання позивачу поряд з іншими уповноваженими особами права представляти інтереси власника транспортного засобу, однак сама по собі не підтверджує фактичного передання автомобіля у володіння чи користування саме ОСОБА_1 .

На момент ДТП транспортним засобом Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував ОСОБА_10 .

При цьому позивачем не надано доказів того, на якій саме правовій підставі він володів або користувався пошкодженим автомобілем на момент дорожньо-транспортної пригоди, чи перебував автомобіль у його фактичному володінні, а також у чому саме полягає порушення його особистого майнового права внаслідок пошкодження транспортного засобу, власником якого є інша особа.

Суд враховує, що надання власником транспортного засобу довіреності на представництво його інтересів не є тотожним переданню права власності на автомобіль або відступленню права вимоги про відшкодування шкоди, завданої майну довірителя.

Отже, сама по собі наявність у ОСОБА_1 довіреності, виданої власником автомобіля одночасно декільком особам, за відсутності інших належних доказів не дає достатніх підстав для висновку, що саме позивач був законним володільцем пошкодженого транспортного засобу та набув самостійного права вимагати на свою користь відшкодування шкоди, завданої цьому автомобілю.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для покладення саме на ТзОВ "ФІАКР-ЛЬВІВ" цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 11 жовтня 2023 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 19 351,75 грн майнової шкоди є недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІАКР-ЛЬВІВ" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІАКР-ЛЬВІВ" (ЄДРПОУ: 03114848, адреса місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул. Федьковича, 34-Б.

Повний текст рішення виготовлено 28.10.2026

Суддя Дзеньдзюра С.М.