Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №320/36233/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №320/36233/24

Суддя: Ганечко Олена Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/36233/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просила суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 24.01.2024 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві 46 від 16.04.2024, про розмір грошового забезпечення годувальника ОСОБА_3 , виданої станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.01.2024 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 46 від 16.04.2024, про розмір грошового забезпечення годувальника ОСОБА_3 , виданої станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 24.01.2024 по день проведення перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 2262. ГУ ДСНС у м. Києві підготовлено та видано їй нову довідку про розмір грошового забезпечення померлого годувальника для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення померлого голувалньика. Разом з тим, відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, посилаючись на відсутність правових підстав для такого перерахунку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по втраті годувальника з 24.01.2024 з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві № 46 від 16.04.2024, виданої станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 24.01.2024 пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 46 від 16.04.2024, виданої станом на 05.03.2019, з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, та фактично виплачених сум.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 та від 23.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка отримує пенсію по втраті годувальника ( ОСОБА_3 ), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На підставі заяви позивачки та відповідно до висновків Верховного Суду, викладених за результатами зразкової справи № 160/8324/19, ГУ ДСНС в м. Києві було видано нову довідку про розмір грошового забезпечення померлого годувальника від 16.04.2024 № 46, станом на 05.03.2019, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії, в якій, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років (45%), вказано додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби (50%), премія (75%).

Позивачка звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з 24.01.2024 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення померлого годувальника.

Проте, листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачку, що підстави для перегляду грошового забезпечення для визначення розміру пенсії на сьогодні відсутні.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачці у перерахунку її пенсії по втраті годувальника на підсатві довідки складеної уповноваженим органом, не врахувавши норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду в спірних правовідносинах.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк відсутні підсатви для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки її видача не зумовлює права та підстав для здійснення перерахунку без відповідного рішення Уряду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі також - Закон № 2262).

Відповідно до норм ст. 29 Закону № 2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ, встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах, зокрема, сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї (п. "б" ч. 1 ст. 36 Закону № 2262-ХІІ).

Згідно зприписами ст. 37 Закону № 2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 , позивачці з 01.08.2025 призначено пенсію у разі втрати годувальника.

Разом з тим, уповноваженим органом було складено нову довідку про розмір грошового забезпечення чоловіка, станом на березень 2019 року, та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Вказана довідка є чинною та не відкликалась.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

Слід також звернути увагу і на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, не змінився.

У свою чергу, відповідач, зазначаючи у листі про відмову у перерахунку пенсії про те, що визнання нечинними в подальшому п. п. 1, 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком зобов`язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача, та те, що визнання протиправним та нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не зумовлює автоматичне відновлення дії попередньої редакції норм Порядку № 45, фактично не погоджується (переоцінює) з висновками Верховного Суду у зразковій справі. Крім того, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 вже було надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість.

Тож, позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

В.В. Кузьменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua