Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №620/13476/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13476/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відносно зарахування Позивачу вислуги років за період служби в Державній кримінально- виконавчій службі України, з 15.08.2017 року по 29.11.2024 року, що у календарному обчисленні становить: 07 (сім) років 03 (три) місяці 13 (тринадцять) днів, у пільговому обчисленні становить: 08 (вісім) років 01 (один) місяць 16 (шістнадцять) днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати Позивачу до стажу служби в Національній поліції України наявну вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, з 15.08.2017 року по 29.11.2024 року, що у календарному обчисленні становить: 07 (сім) років 03 (три) місяці 13 (тринадцять) днів, у пільговому обчисленні становить: 08 (вісім) років 01 (один) місяць 16 (шістнадцять) днів.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відносно зарахування ОСОБА_1 вислуги років за період служби в Державній кримінально- виконавчій службі України, з 15.08.2017 року по 29.11.2024 року, що у календарному обчисленні становить: 07 (сім) років 03 (три) місяці 13 (тринадцять) днів; у пільговому обчисленні становить: 08 (вісім) років 01 (один) місяць 16 (шістнадцять) днів.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, з 15.08.2017 року по 29.11.2024 року, що у календарному обчисленні становить: 07 (сім) років 03 (три) місяці 13 (тринадцять) днів; у пільговому обчисленні становить: 08 (вісім) років 01 (один) місяць 16 (шістнадцять) днів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 старший лейтенант поліції, проходить службу в Національній поліції України з 01.12.2024 і по теперішній час (наказ ГУНП в Чернігівській області від 03.12.2024 року № 648 о/с).

З 01.07.2025 позивач перебуває на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу взаємодії з громадянами Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

Позивач у листопаді 2025 року звернулася до відповідача із заявою про включення до її стажу роботи служби в поліції період проходження навчання та служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

ГУНП в Чернігівській області листом від 18.11.2025 повідомило, що уважно розглянуло рапорт Позивача від 03.11.2025 року. Додатково зазначено, що періоди служби (роботи), які зараховуються до стажу служби в Національній поліції, визначені статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.20І5 року № 580-VIII (зі змінами). Відповідно до особової справи позивач проходив навчання та службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Згідно зі статтею 78 Закону, даний орган не входить до переліку тих, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. Також позивачем не надано будь-яких рішень судів, що набрали законної сили, щодо зобов`язання зарахування періоду проходження служби у вищезазначеному органі до стажу служби в поліції. Отож, відповідач не має правових підстав включити до стажу служби позивача в поліції період його проходження навчання та служби в ДКВС України.

Не погодившись з висновками відповідача, позивач звернулася до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (Закон №580-VІII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-У1ІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У свою чергу, приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стяж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-УІІІ визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших . військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

У той же час, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-!Удо законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-ІУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками міліції та органів внутрішніх справ, а в подальшому - .поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

У даному випадку, сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІУ.

Згідно із преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Отже, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів - УРСР від 29 липня 1991 року...№114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Як наслідок, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у своїй постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, та підтримана також Верховним Судом у постанові від 01.03.2023 у справі №240/30024/21.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те. що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову. кримінально-процесуальну та охоронну функції. Відповідно, також вбачається тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, оскільки визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Тобто, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 19.06.2021, 15.08.2017 позивача прийнято на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України (наказ Академії ДПС від 22.07.2017 № 252/ОД).

Згідно наказу № 1038/ОС від 27.11.2024 року, про звільнення ОСОБА_2 , вбачається, що 29.11.2024 року, старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 , (Д-015660), старшого інспектора відділу кадрового забезпечення та виховної роботи Пенітенціарної академії України, звільнено відповідно до ст. 23 ЗУ «Про ДКВСУ», пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліції».

Вислуга років позивача на день звільнення становить:

- у календарному обчисленні: 07 (сім) років 03 (три) місяці 13 (тринадцять) днів;

- у пільговому обчисленні: 08 (вісім) років 01 (один) місяць 16 (шістнадцять) днів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Державна кримінально-виконавча служба України здійснює правозастосовні та правоохоронні функції.

Відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок та умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», вислуга років Державної кримінально-виконавчої служби України може бути зарахована до вислуги років Національної поліції України в частині інших військових формувань, в зв`язку з тим, що на неї законодавством покладаються правозахисні та правоохоронні функції та відповідно до абзацу 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (зі змінами та доповненнями) «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплат пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, зараховується вислуга в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції та на посадах начальницького і рядового складу.

Служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відтак, бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області є протиправною відносно зарахування вислуги років Позивача за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, з 15.08.2017 року по 29.11.2024 року, що у календарному обчисленні: 07 (сім) років 03 (три) місяці 13 (тринадцять) днів; у пільговому обчисленні: 08 (вісім) років 01 (один) місяць 16 (шістнадцять) днів, на чому вірно наголошено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В.В. Кузьменко

Судді: О.М. Ганечко

О.В. Карпушова