Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №760/23242/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/23242/25 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г. суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕНА № 5352146 від 30 липня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся в Солом`янський районний суд міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕНА № 5352146 від 30 липня 2025 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серія ЕНА № 5352146 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 30 липня 2025 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП Чикаленко Анастасією Олегівною, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Скасовуючи постанову серія ЕНА № 5352146 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 30 липня 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 30 липня 2025 року. За таких обставин, оцінивши надані докази, суд першої інстанції вважав, що відповідач не надав доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно розібрався в обставинах справи, а дослідження доказів було поверхневим, що унеможливило встановлення істини, адже на наданих до відзиву на позовну заяву відеозаписах відображені обставини вчинення порушень пункту 8.7.3 «е» ПДР України за проїзд регульованого перехрестя Позивачем на заборонний червоний сигнал світлофора підтверджуються..

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що докази, долучені відповідачем, не підтверджують факт вчинення ним правопорушення. Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Натомість, на відео із бодікамери відсутні докази вчинення мною правопорушення. Відео у момент, коли нібито відбулось правопорушення, фіксує кермо автомобіля поліції, а не дорожню обстановку. На відео із системи «Смарт-сіті» також відсутні докази вчинення правопорушення, оскільки на ньому не видно номерів автотранспортних засобів.

Представник відповідача у відповіді на відзив зазначає, що наданий відповідачем відеоряд чітко фіксує, що позивач керував транспортним засобом та здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений червоний сигнал світлофора, що є порушенням пункту 8.7.3. «е» ПДР України, а процесуальні порушення при оформленні оскаржуваної постанови, що ніяк не скасовує подію порушення Правил дорожнього руху та не може призвести до ухилення від відповідальності.

Позивач в запереченнях на відповідь представника відповідача зазначає, що не можуть бути доказами будь-які фактичні дані, які не було покладено в основу встановлення органом (посадовою особою) наявності/відсутності адмінправопорушення, винності особи у його вчиненні тощо. Посадова особа відповідача не мала доступу до відео із системи «Смарт-сіті» під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, не оцінювала його та не покладала в основу прийнятого рішення, відтак надані суду відео із системи «Смарт-сіті» не є доказами в розумінні статті 251 КУпАП та, відповідно, є недопустимими згідно частини першої статті 74 КАС України. За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції задоволенню не підлягає, мотивуючи це насутпним.

Матеріалами справи підтверджується, що 30 липня 2025 року інспектором взводу №1 роти № 4 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Чикаленко А.О. винесено постанову серії ЕНА № 5352146 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною другою статті 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

У вищезазначеній постанові вказано, що 30 липня 2025 року о 15 год 04 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mazda», моделі СХ-5, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вулиці Набережна-Хрещатицька, 58 проїхав перехрестя на заборонений, «червоний» сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Вважаючи постанову ЕНА № 5352146 від 30 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оспорюваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно пункту 8.7.3. «е» ПДР сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до матеріалів справи на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідач надав оптичний диск із записом з відеореєстратора зі службового автомобіля поліцейського та два записи з камер зовнішнього спостереження «Смарт-сіті».

Оглянувши долучені відеозаписи, апеляційний суд встановив, що на ньому не зафіксовано порушення позивачем частини другої статті 122 КУпАП, а саме п.п.8.7.3 «е» ПДР України, оскільки, надані відеозаписи не містять моменту порушення позивачем проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два миготливих сигнали.

Інших доказів вчинення позивачем правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП стороною відповідача не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п.п.8.7.3 «е» ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а суд першої інстанції правильно встановив усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2026 у справі №760/23242/25 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2026 у справі №760/23242/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕНА № 5352146 від 30 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя О.Г. Попова

Судді О.В. Говорун

О.В. Чуприна