Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №640/24989/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №640/24989/21

Суддя: Оксененко Олег Миколайович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/24989/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.07.2020;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період навчання в Донецькому гірничому технікуму ім. Є.Т.Абакумова з 01.06.1984 по 20.06.1988 по спеціальності гірнича електромеханіка, строкову службу в армії з 23.06.1988 по 11.06.1990, періоди роботи з 20.09.1990 по 29.12.2001 включно на посадах «електрослюсаря», «гірномонтажника»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не взято до уваги стаж роботи за засвідченими записами копії трудової книжки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.08.2020 № 2600-0314-8/10974 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.07.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період навчання в Донецькому гірничому технікуму ім. Є.Т. Абакумова з 01.06.1984 по 20.06.1988 по спеціальності гірнича електромеханіка, строкову службу в армії з 23.06.1988 по 11.06.1990, періоди роботи з 20.09.1990 по 29.12.2001 включно на посадах «електрослюсаря», «гірномонтажника».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.07.2020.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач із заявою про призначення пенсії за віком із урахуванням рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2021 до пенсійного фонду не звертався, тому вказаний позов є передчасний.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем звернуто увагу на те, що з огляду на наявні у матеріалах справи докази та записи у трудовій книжці, пенсійний фонд був зобов`язаний призначити та виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.07.2020 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем долучено військовий квиток; диплом про навчання; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; витяг з ЄДР; пам`ятку пенсіонера; паспорт; трудову книжку; довідки, що підтверджують спеціальний стаж.

Листом відповідач повідомив позивача, що йому відмовлено у призначенні пенсії. За змістом листа ГУ ПФУ в м. Києві від 06.08.2020 підставою для відмови слугувала відсутність у позивача необхідного стажу.

При цьому, до пільгового стажу не враховано період навчання в Донецькому гірничому технікуму ім. Є.Т.Абакумова з 01.06.1984 по 20.06.1988 по спеціальності гірнича електромеханіка, строкова служба в армії з 23.06.1988 по 11.06.1990, періоди роботи з 20.09.1990 по 29.12.2001 включно на посадах «електрослюсаря», «гірномонтажника». У той час, за доданими до заяви документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Страховий стаж особи становить 18 років 1 місяць 24 дні, за списком №1 1 рік 9 місяців.

Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає право на включення спірного періоду до стажу, зокрема періодів роботи з 20.09.1990 по 29.12.2001 включно на посадах «електрослюсаря», «гірномонтажника».

При цьому, враховуючи, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання, тому період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, що вказує про необхідність зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період навчання в Донецькому гірничому технікуму ім. Є.Т. Абакумова з 01.06.1984 по 20.06.1988 по спеціальності гірнича електромеханіка.

Крім того, враховуючи, позивач на момент призову на строкову військову службу навчався в Донецькому гірничому технікуму ім. Є.Т. Абакумова, і був прийнятий електрослюсарем 3-го розряду на горно-монтажну ділянку «Донецьквугольбуд» після призову на військову службу, тому відповідач протиправно не зарахував до його спеціального страхового стажу період проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської армії.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У силу вимог ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 100 вказаного Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Так, у відповідності до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом частини третьої статті 114 вказаного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

У відповідності до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

За правилами пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач:

- 20.09.1990 прийнятий електрослюсарем 3-го розряду на горно-монтажну ділянку «Донецьквугольбуд» - наказ № 69/к від 20.09.1990 Шахтоспецмонтажного управління треста;

- 06.06.1991 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР - наказ 48/к від 07.06.1991;

- 07.07.1991 прийнятий електрослюсарем 4-го розряду М.П. «Шахтоспецмонтаж» - наказ № 20/к від 07.06.1991;

- 31.12.1999 звільнений по переводу в ТОВ «Шахтоспецмонтаж» (ст. 36 п.5 К3оТ УРСР - наказ 11-Л від 31.12.1999;

- 13.01.2000 прийнятий гірномонтажником підземним 4-го розряду з днем під землею по переводу в ТОВ «Шахтоспецмонтаж» - наказ 2-Л/ від 13.01.2000;

- 29.12.2001 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР - наказ № 7-Л від 29.12.2001;

- 23.05.2002 прийнятий в цех № 11 (інструментальний) електроерозіоністом учнем до філіалу акціонерного товариства «Норд» ремонтно-інструментальний завод - наказ № 50-к від 23.05.2002;

- 01.09.2002 присвоєний 4-й розряд електроерозіоніста тамож – наказ № 93-к від 30.08.2002;

- 01.08.2003 присвоєний 5-й розряд електроерозіоніста - наказ № 89-к від 28.07.2004;

- 30.06.2004 звільнений по переводу до акціонерного товариства «Норд» п.5 ст. 36 КЗпП України - наказ № 65-к від 30.06.2004;

- 01.07.2004 прийнятий по переводу в цех № 11 (інструментальний) ремонтно-інструментального виробництва електроерозіоністом 5 розряду до філіалу акціонерного товариства «Норд» ремонтно -інструментальний до акціонерного товариства «Норд» - наказ № 252-к від 01.07.2004;

-30.06.2006 звільнений по переводу до філіалу АТ «Норд» «Мінімашинобудівний завод» ремонтно-інструментальний завод, п.5 ст. 36 КЗпП України - наказ № 210-к від 30.06.2006;

- 01.07.2006 прийнятий по переводу в цех № 11 (інструментальний) електроерозіоністом 5 розряду - наказ № 1-к від 01.07.2006;

- 25.05.2007 присвоєний 6-й розряд електроерозіоніста тамож- наказ № 44-к від 25.05.2007;

- 30.04.2015 звільнений по переводу до ПАТ «Норд» п.5 ст. 36 КЗпП України - наказ № 38-к від 30.04.2015;

- 16.05.2015 прийнятий по переводу в цех № 11 (інструментальний) ремонтно-інструментального розряду наказ № 65-к від 30.04.2015 виробництва електроерозіоністом;

- 07.08.2015 ремонтно-інструментальне виробництво перейменоване в ремонтно-інструментальний цех - наказ № 120 від 07.08.2015;

- 31.08.2016 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗоТ УРСР - наказ № 125-к від 31.08.2016;

- 05.10.2018 прийнятий на посаду електроерозіоніста ТОВ «Альфа-Центр» наказ №05/10-18 від 04.10.2018.

Отже, професія (посада) позивача, за якою він працював у спірний період, відносяться до Списку №1 чинного на період його роботи.

У трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Таким чином, вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у шахтах, на відповідних посадах, а саме: з 20.09.1990 по 29.12.2001 включно на посадах «електрослюсаря», «гірномонтажника».

У даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні, не конкретизовано та ніяким чином не обгрунтовано у чому саме полягає така невідповідність.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці позивачу необхідно було подати лише трудову книжку.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів проведення атестації робочих місць, слід зазначити наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Разом з тим, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

У даному випадку, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а згідно якої особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. У даному випадку, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Сукупність правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Щодо посилань на неможливість підтвердити стаж, оскільки документи по шахтах, де працював позивач, зберігаються на непідконтрольній Україні території Донецької області, слід вказати наступне.

Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пп. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п.4.7 розділу VI, п.3.2 розділу ІІІ).

Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Всупереч наведеному, відповідачем не надано суду доказів щодо здійснення ним своїх повноважень в частині отримання додаткових документів/надання заявнику допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу.

Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17 викладено висновки, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні чи перерахунку пенсії.

Враховуючи, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для отримання відповідних первинних документів і у нього відсутня будь-яка можливість в інший спосіб їх отримати з незалежних від нього підстав, а відповідач, в свою чергу, не вжив заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви позивача, то дії органу Пенсійного фонду при відмові у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 20.09.1990 по 29.12.2001 включно на посадах «електрослюсаря», «гірномонтажника» є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Більше того, означені періоди роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем відображені в трудовій книжці, яка в силу приписів чинного законодавства України є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у такій трудовій книжці щодо цих періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Враховуючи, що записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, вказане надає право на включення спірного періоду до стажу.

Щодо зарахування до стажу роботи позивача періоду його навчання в закладі професійно-технічної освіти, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною першою статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі - Закон № 103/98-ВР) встановлено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Таким чином, зі вказаного Порядку вбачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до диплому серії НОМЕР_2 позивач у 1994 році вступив до Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова та в 1988 році закінчив його.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За змістом статті 17 Закону № 103/98-ВР, професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 Закону № 103/98-ВР визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

За положенням ст. 3 Закону № 103/98-ВР, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

У відповідності до статті 5 Закону № 103/98-ВР, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Згідно статті 19 Закону № 103/98-ВР, заклади професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 04.03.2020 року у справі № 367/945/17 та від 17.01.2023 у справі № 392/1357/17.

З огляду на вказане, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Щодо зарахування до стажу роботи позивача періоду проходження військової служби, слід звернути увагу на таке.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вказане, обов`язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2019 у справі №450/3061/16-а.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії в період з 23.06.1988 по 14.06.2020.

У період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі - Положення №590).

Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Враховуючи, що позивач на момент призову на строкову військову службу навчався в Донецькому гірничому технікуму ім. Є.Т. Абакумова, і був прийнятий електрослюсарем 3-го розряду на горно-монтажну ділянку «Донецьквугольбуд» після призову на військову службу, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до його спеціального страхового стажу період проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської армії.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до пільгового стажу спірні періоди та зобов?язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua