Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/16028/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16028/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України»), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №Ц012663/1 від 30.01.2026, прийняте ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про не встановлення групи інвалідності та відсутність підстав визнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області поновити з 30.01.2026 пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонування стану особи внести відомості через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області внести відомості у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №Ц012663/1 від 30.01.2026 скасоване рішення, яким йому була встановлена інвалідність ІІ групи. Мотивуючи свою позицію про протиправність спірного рішення позивач зауважує на тому, що воно прийняте за наслідками заочного перегляду рішення медико-соціальної експертної комісії, втім, як вважає позивач, медико-соціальна експертиза має проводитися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та з проведенням необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ. На переконання позивача, в порушення порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Порядок №1338) відповідач здійснив перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної комісії та скасував рішення про встановлення інвалідності за відсутності на те законних підстав, а тому оскаржуване рішення слід скасувати.

З огляду на протиправність рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про скасування інвалідності другої групи, позивач вважає, що має право на відновлення виплати пенсії та внесення до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про присвоєння йому статусу пенсіонера по інвалідності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 30.01.2026 №ЦО12663/1, яким ОСОБА_1 , скасовано ІІ групу інвалідності та встановлено відсутність підстав для встановлення жодної з груп інвалідності.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області поновити з 30.01.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною від 24.05.2023 серії 12 ААГ № 493234, довідки МСЕК від 26.06.2025 №84/25/3962.

В задоволенні іншої частини позовних вимог– відмовлено.

В апеляційній сказі, ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про скасування спірного рішення, та наголошує на тому, що перевірка обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії щодо позивача проводилась на виконання постанови старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_2 від 03.02.2025 по кримінальному провадженню № 12023160000001137, внесеного до ЄРДР 18.08.2023.

Як зазначає апелянт, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи в межах повноважень був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи стосовно позивача щодо підтвердження законності підстав рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення йому ІІ групи інвалідності, за загальним захворюванням. На переконання апелянта, оскільки під час дослідження документів встановлено, що інвалідність позивачу встановлена необґрунтовано, експертна команда мала право скасувати рішення медико-соціальної експертної комісії щодо визнання останнього особою з інвалідністю II групи..

Також апелянт вважає помилковим висновок суду, що Порядок №1338 не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням, та таке оцінювання має проводитися на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції апелянт зазначає, що під час вирішення даного спору, суд не врахував приписи пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі – Положення №1317), в якому законодавець чітко розмежовує процесуальні дії щодо перевірки обґрунтованості прийнятих рішень та проведення медико-соціальної експертизи. Перша є формою перевірки медичної документації, а також медичного висновку на відповідність критеріям, визначеним Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (далі – Інструкція №561).

У випадку, якщо за результатами аналізу документів комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності (наприклад, невідповідність діагнозу критеріям Інструкції №561), вона має повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.

Апелянт звертає увагу на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 згідно якої, вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, є надмірним тягарем для органу та суперечить меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту.

При цьому, апелянт наполягає на тому, що виключно експертною командою приймається рішення про відповідність критеріям встановлення групи і терміну інвалідності особи. Оцінка висновку експертної команди, яким визначається ступінь втрати працездатності та інвалідність особи, з медичного критерію не вирішується судом, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

На переконання апелянта, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, в межах повноважень, визначених чинним законодавством здійснений законний і обґрунтований аналіз документів медико-експертної справи позивача та прийняте обґрунтоване рішення про безпідставність встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Мотивуючи свою позицію про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт зазначає про те, що в порушення положень частини 4 статті 246 КАС України не містить належного обґрунтування висновків про задоволення позовних вимог.

ГУ ПФУ в Одеській області не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, також подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт скасування групи інвалідності підтверджується офіційним висновком експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» МОЗ України, а тому після отримання офіційної інформації про скасування інвалідності, цілком правомірно прийняте рішення про припинення виплати пенсії по інвалідності.

Апелянт наполягає на тому, що у період з 30.01.2026 по 28.02.2026 рішення експертної команди №ЦО12663/1 не було скасовано, та враховуючи відсутність документів, що підтверджували би статус позивача, як особи з інвалідністю ІІ групи з 30.01.2026, вважає, що у позивача відсутнє право на отриманням пенсії по інвалідності за вказаний період.

Також апеляційна скарга містить доводи про те, що суд першої інстанції під час вирішення даного спору та ухвалення рішення вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, та втрутився в дискреційні повноваження територіального управління Пенсійного фонду.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1145 від 24.05.2023, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена ІІ група інвалідності (загальне захворювання) строком до 01.06.2025.

26.06.2025 експертною командою КНП «Міська клінічна лікарня №11» проведене оцінювання повсякденного функціонування особи, та згідно пункту 17 витягу з рішення №84/25/3962/В від 26.06.2025 ОСОБА_1 , за результатами оцінювання, рішенням №84/25/3962/Р від 26.06.2025 встановлена ІІ група інвалідності (основний діагноз менінгіт) із датою повторного оцінювання повсякденного функціонування особи 26.06.2027.

ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 20.04.2026 на адвокатський запит, ОСОБА_1 25.05.2022 призначена пенсія по інвалідності ІІ групи по 31.05.2023 на підставі довідки МСЕК від 25.05.2022 серії 12 ААВ № 527411. Продовження виплати пенсії по інвалідності проведене на підставі довідки МСЕК від 24.05.2023 серії 12 ААГ №493234, довідки МСЕК від 26.06.2025 № 84/25/3962.

Також матеріалами справи встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Одеській області капітана поліції Майзліс Н.А. від 03.02.2025 по кримінальному провадженню №12023160000001137, внесеного до ЄРДР 18.08.2023, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» ініційована перевірка обґрунтованості рішення МСЕК щодо видачі довідки до акта огляду ОСОБА_1 , із призначенням ІІ групи інвалідності.

30.01.2026 за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» прийняте рішення №ЦО12663/1.

Відповідно до Витягу з рішення №ЦО12663/1 від 30.01.2026 в пункті 9 щодо обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги зазначено, що приймаючи до уваги заяву хворого про неможливість з`явитись на очне обстеження та додаткові документи, зокрема, за наданими медико експертними документами не встановлено достатніх підтверджень виражених обмежень життєдіяльності у ОСОБА_1 , 1985 року народження. Таким чином, експертне рішення Приморської м/рай МСЕК м. Одеси №1145 від 24.05.2023 про визнання пацієнта особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням з 24.05.2023 по 01.06.2025 підлягає скасуванню; ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 30.01.2026 (а.с.10).

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» від 30.01.2026 №ЦО12663/1, зокрема, відповідно до пункту 10 рішення, скасоване експертне рішення Приморської МСЕК м. Одеси №1145 від 24.05.2023 про визнання пацієнта особою з інвалідністю II групи та прийняте рішення, що ОСОБА_1 не встановлена група інвалідності.

Вказаний Витяг з рішення від 30.01.2026 №ЦО12663/1 направлений до ГУ ПФУ в Одеській області та його підставі виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.03.2026 та ГУ ПФУ в Одеській області прийняте рішення від 24.02.2026 № 787 щодо прийняття суми переплати пенсії на облік.

Вважаючи вказане вище рішення протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» під час прийняття оскаржуваного рішення була порушена процедура проведення перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальної експертизи стосовно позивача. Суд встановив, що відповідачем порушений Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зокрема щодо проведення повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень, тобто перевірка проведена без участі позивача, за результатами якої прийнятий індивідуальний акт, яким скасована встановлена позивачу ІІ група інвалідності, що є порушенням вказаного Порядку та прав останнього на участь у такому засіданні. Таким чином, спірне рішення №Ц012663/1 від 30.01.2026 суд скасував, та враховуючи, що виплата пенсії по інвалідності скасована на підставі цього рішення, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважав необхідним вийти за межі заявлених вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності на підставі довідки до акту огляду МСЕК 24.05.2023 серії 12 ААГ № 493234, довідки МСЕК від 26.06.2025 № 84/25/3962. В задоволенні іншої частині позовних вимог суд відмовив з огляду на їх необґрунтованість.

Колегія суддів керуючись положеннями частини 1 статті 308 КАС України переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV в статті 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Далі, 19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова №1338).

Пунктом 1 Постанови №1338 Кабінетом Міністрів України затверджені:

- Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

- Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

- Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзацу 7 пункту 3 Постанови №1338 з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Приписи абзацу 8 пункту 3 Постанови №1338 визначають, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку, затвердженого Постановою №1338 цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку, затвердженого Постановою №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення про експертні команди визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до Порядку.

При цьому, зазначений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням. Таке оцінювання проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Колегія суддів вважає, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.

Відповідно до приписів Положення, затвердженого Постановою №1338, на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що за змістом спірного рішення позивач, ОСОБА_1 фактично позбавлений ІІ групи інвалідності.

Експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» проведена перевірка обґрунтованості рішення, за результатом якої прийняте рішення №ЦО12663/1 від 30.01.2026, яким визнано, що ОСОБА_1 ІІ група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необґрунтовано. Також у рішенні зазначено, що за наданими медичними експертними документами не встановлено достатніх підтверджень та виражених обмежень життєдіяльності. Також зазначено, що ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 30.01.2026.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач не брав участь у розгляді вказаного питання, та у рішенні зазначено, що хворий подав заяву про неможливість з`явитися на очне обстеження.

Отже, встановлені матеріалами справи обставини свідчать, що ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» була грубо порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо позивача з прийняттям нового рішення.

Таким чином, доводи апелянта про правомірність спірного рішення та відсутність порушення процедури, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення жодної групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивача на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров`я, як вимагає Порядок №1338, із повідомленням особи про таке обстеження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вона не надає оцінку правильності встановлення медичного діагнозу, визначенню кодів чи перевірці клінічних висновки лікарів, оскільки такі питання належать до виключної компетенції медичних експертів.

Натомість предметом судового оскарження є виключно дотримання експертною командою встановленої правової процедури та з наведених вище норм Порядку № 1338 вбачається, що експертна команда під час оцінки функціонування особи повинна дотримуватися імперативних вимог Порядку №1338 щодо повноти, об`єктивності та всебічності дослідження наявних медичних документів позивача.

Колегія суддів зауважує, що експертна команда зобов`язана діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством та погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення про скасування інвалідності прийняте з порушенням встановленої процедури оцінки медичних документів позивача. Зазначене процедурне порушення спростовує законність оскаржуваного акта індивідуальної дії, та правильність висновку суду про його скасування.

В апеляційній скарзі, посилаючись на позицію Верховного Суду наведену у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25, апелянт також стверджує, що системний аналіз пункту 13 Положення №1317 та Інструкції №561 дає підстави для висновку, що у період дії воєнного стану експертна команда наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження.

Водночас, такі посилання апелянта колегія суддів вважає помилковими, оскільки в цій справі перегляд обґрунтованості рішення МСЕК проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка набрала чинності з 01.01.2025.

Як мовилося вище, відповідно до приписів вказаної постанови перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень проводиться відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25, яка прийнята за результатом перегляду висновків судів попередніх інстанцій щодо спірних правовідносин, які регулювалися іншими нормативно правовими актами, зокрема Положенням №1317, яке втратило чинність з 01.01.2025 із набранням чинності Постановою №1338, та Інструкцією №561, яка також втратила чинність з 01.01.2025, є безпідставним та не свідчить про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права у цій справі.

Стосовно доводів апелянта про те, що рішення суду першої інстанції в порушення положень частини 4 статті 246 КАС України не містить належного обґрунтування висновків про задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 246 КАС України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

Водночас, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 246 КАС України, а твердження апелянта про те, що рішення не містить належного обґрунтування висновків про задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недотримання відповідачем Порядку, затвердженого Постановою №1338 говорить про порушення процедури при проведенні оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення експертної команди ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №ЦО12663/1 від 30.01.2026, яким визнано, що ОСОБА_1 ІІ група інвалідності встановлена необґрунтовано є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області, в яких апелянт зазначає, що факт скасування групи інвалідності підтверджується офіційним висновком ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності», а тому після отримання такої інформації цілком обґрунтовано припинена виплата пенсії та прийняте рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік, колегія суддів зазначає таке.

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 103 Закону №1788-ХІІ визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Колегія суддів зауважує, що діючим законодавством України визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Всупереч вимогам статті 50 Закону №1058-IV ГУ ПФУ в Одеській області не зазначено, які зловживання з боку позивача, як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

На підставі акта огляду МСЕК №1145 від 24.05.2023 ОСОБА_1 встановлена ІІ групу інвалідності.

Беручи до уваги відсутність встановленого факту зловживання з боку позивача при призначенні пенсії, колегія суддів критично оцінює твердження ГУПФ України в Одеській області про обґрунтованість скасування виплати пенсії та прийняття сум переплати на облік.

Стосовно тверджень апелянта, що зобов`язання судом відновити позивачу виплату пенсії по інвалідності становить втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що у даній справі суд зобов`язав ГУПФ України в Одеській області поновити виплату пенсії після визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

В даному випадку орган Пенсійного фонду не наділений дискреційними повноваження, оскільки посадові особи Пенсійного фонду безальтернативно зобов`язані здійснювати соціальні виплати у разі наявності підстав, які встановлюються в рішеннях медичних установ або рішеннях суду. Тобто, у даному випадку орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд.

Відповідно до приписів частини4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, під час розгляду відповідної категорії справ, адміністративні суди повинні надати відповіді на наступні питання: 1) чи були наявні у суб`єкта владних повноважень дискреційні повноваження під час прийняття рішення; 2) чи діяв суб`єкт владних повноважень відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, забезпечуючи якість прийнятого рішення (у межах, наданих йому нормативним актом та у спосіб визначений законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, безсторонньо, пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом); 3) чи діяв суб`єкт владних повноважень відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, забезпечуючи дотримання процедурних гарантій (з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку тощо); 4) чи діяв суб`єкт владних повноважень з легітимною метою, чи діяв орган прозоро і в якомога послідовніший спосіб; чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ`єктивним або явно несправедливим.

Оцінюючи обставини даної справи та висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання орган Пенсійного фонду відновити виплату пенсії внаслідок скасування рішення експертної команди щодо необґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, твердження апелянта, що суд здійснив втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Одеській області та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вважає помилковими.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та висновків суду першої інстанції не скасовують.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Відповідно до пункту 30. Рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні містити достатньо мотивів, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційних скарг та вважає, що відсутні підстави для їх задоволення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький