Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: плати за землю
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №540/6792/21
Суддя: Осіпов Ю.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 540/6792/21
Головуючий І інстанції: Потоцька Н.В..
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 12.07.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,
В С Т А Н О В И В:
04.11.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2021р. №452313-2402-2110 в частині нарахування їй орендної плати з фізичних осіб в розмірі 579850,43 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що у 2020-2021 роках орендовані нею земельні ділянки з кадастровими номерами 6522986500:05:011:0001 та 6522986500:05:013:0001 були поділені на окремі земельні ділянки, державну реєстрацію первинних ділянок у Державному земельному кадастрі скасовано, а новоутворені земельні ділянки у відповідності до наказів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області передані у власність фізичним особам. На думку позивача, з переходом цих земель у приватну власність право державної власності на них припинилось, а отже припинився і її обов`язок сплачувати за них орендну плату, тоді як податковий орган нарахував її виходячи лише з відомостей Державного реєстру речових прав про право оренди на первинні ділянки, які фактично припинили існування як об`єкти.
Відповідач надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додаткової угоди про зменшення площі орендованих земельних ділянок чи припинення договору оренди не зареєстровано. Крім того, відповідач вказував, що Іванівська селищна рада Херсонської області включила позивача до переліку орендарів земельних ділянок для нарахування орендної плати на 2021р., а розрахунок здійснено відповідно до ст.ст.285-288 ПК України.
18.03.2022р. розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду, у зв`язку з чим дана справа передана до Одеського окружного адміністративного суду та прийнята до провадження ухвалою цього суду від 27.03.2023р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2021р. №452313-2402-2110 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб в розмірі 576234,19 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 5762,34 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 11.08.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні даного судового рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2023р. в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 за додатковою угодою від 23.01.2020р. та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6522986500:05:011:0001 та 6522986500:05:013:0001, а додаткової угоди про зменшення площі орендованих земель або ж припинення договору оренди не зареєстровано.
Також, як стверджує апелянт, за п.4 наказів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 29.04.2021р. №1102-Г, від 30.04.2021р. №1121-Г, від 05.05.2021р. №1133-Г та від 06.05.2021р. №1137-Г передбачалось лише підготовка проєкту додаткової угоди до договору оренди, а за п.5 цих наказів право власності громадян на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Крім того, апелянт наголошує, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у нього була відсутня будь-яка інформація про припинення права оренди позивача, а сам суд першої інстанції визнав відсутність свавілля з боку податкового органу, однак частково скасував рішення з мотивів «невиправданого тягаря» і порушення справедливого балансу.
17.10.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу, у якому вона заперечувала щодо її задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга фактично повторює зміст відзиву на позов і не містить жодного конкретного порушення, яке допустив суд першої інстанції, а факти поділу земельних ділянок і припинення державної власності на новоутворені ділянки підтверджені доказами і відповідачем не спростовані.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2024р. апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та стягнення судових витрат і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2025р. касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2024р. скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
30.12.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026р. дану апеляційну скаргу - прийнято до провадження (в новому складі колегії суддів), запропоновано учасникам справи подати відзиви із урахуванням висновків Верховного Суду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
22.01.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу, у якому вона повторно заперечувала щодо її задоволення. Зокрема, позивач зазначила, що інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо новоутворених земельних ділянок подані нею до Херсонського окружного адміністративного суду 04.02.2022р. (вх.№3544/22), однак через їх відсутність у КП «ДСС» херсонського суду не були долучені до паперової справи. Також, як стверджує позивач, накази ГУ Держгеокадастру у Херсонській області є самостійною підставою набуття громадянами права власності (ст.116, ч.4 ст.122 ЗК України), державна реєстрація лише офіційно визнає це право (Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019р. у справі №911/3594/17), а за абз.2 п.287.1 ст.287 ПК України у разі припинення права користування плата за землю сплачується за фактичний період користування. Крім того, позивач вказала, що повністю погоджується з розрахунком, наведеним у рішенні суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
23.03.2006р. між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований в Іванівському відділенні Херсонського центру ДЗК за №040672300105.
Додатковою угодою від 23.01.2020р. п.2 даного договору викладено в новій редакції, за якою в оренду передано земельні ділянки загальною площею 395,0994 га ріллі з кадастровими номерами 6522986500:05:011:0001 (218,7022 га) та 6522986500:05:013:0001 (176,3972 га). Нормативна грошова оцінка цих ділянок згідно з п.5 договору в новій редакції становить відповідно 3694173,69 грн. та 2908065,85 грн., а орендна плата за п.9 договору вноситься в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки на рік.
06.09.2021р. листом Відділу №2 Управління у Генічеському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 06.09.2021р. №Г-12/0-0.252-10/337-21 позивача було повідомлено про те, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6522986500:05:013:0001 утворились 88 нових земельних ділянок, державна реєстрація яких (а саме присвоєння кадастрових номерів) відбулась 11.08.2020р., 17.08.2020р. та 02.11.2020р.
В результаті ж поділу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 6522986500:05:011:0001 утворились 110 нових земельних ділянок, зареєстрованих 14.09.2020р., 15.09.2020р. та 01.10.2020р.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 27.08.2020р. №8907-СГ затверджено проєкт землеустрою стосовно відведення у власність земельних ділянок зі зміною виду цільового призначення та надано у власність громадянам 45 земельних ділянок по 2,0 га кожна загальною площею 90,0 га для ведення особистого селянського господарства з окремими кадастровими номерами.
Наказами цього ж Головного управління від 29.04.2021р. №1102-СГ, від 30.04.2021р. №1121-СГ, від 05.05.2021р. №1133-СГ та від 06.05.2021р. №1137-СГ, виданими з урахуванням нотаріально посвідчених заяв (погоджень) орендаря та суборендаря, припинено право користування ОСОБА_1 земельними ділянками площею відповідно 72,0 га, 12,0 га, 106,7022 га та 108,0 га, що перебували в її оренді за договором, зареєстрованим 23.03.2006р. за №040672300105, затверджено проєкти землеустрою та надано новоутворені земельні ділянки у власність громадянам.
Листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 14.01.2022р. №11-21-0.61-205/2-22, адресованим відповідачу, підтверджено, що наказами від 29.04.2021р. №1102-СГ, від 30.04.2021р. №1121-СГ, від 05.05.2021р. №1133-СГ і від 06.05.2021р. №1137-СГ припинено право користування гр. ОСОБА_1 земельними ділянками загальною площею 298,7022 га за договором оренди землі, а додаткові угоди до цього договору не були укладені у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р. №1423-IX і переходом з 27.05.2021р. повноважень відносно розпорядження землями сільськогосподарського призначення до органів місцевого самоврядування.
04.02.2022р. (вх.№3544/22) позивач подала до Херсонського окружного адміністративного суду заяву про долучення доказів, до якої додано перелік 197 новоутворених земельних ділянок із зазначенням первинного кадастрового номера, кадастрового номера кожної новоутвореної ділянки, її площі, номера інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яким ділянку передано у власність громадянина.
Цей перелік охоплює всі ділянки, передані у власність громадянам за наказами від 27.08.2020р. №8907-СГ, від 29.04.2021р. №1102-СГ, від 30.04.2021р. №1121-СГ, від 05.05.2021р. №1133-СГ та від 06.05.2021р. №1137-СГ, і лише щодо окремих ділянок у ньому зазначено про відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав.
Листом від 28.01.2021р. №151 Іванівська селищна рада Херсонської області також повідомила податковий орган про перелік землекористувачів для нарахування орендної плати на 2021 рік, до якого включено і ОСОБА_1 з земельними ділянками загальною площею 395,0994 га.
На підставі цих відомостей відповідач розрахував ОСОБА_1 орендну плату за 2021р. від нормативної грошової оцінки обох первинних земельних ділянок (тобто 6602239,54 грн. х 12%) та податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2021р. №452313-2402-2110 визначив ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 792268,75 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням у частині 579850,43 грн., позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що земельні ділянки, які перебували в оренді позивача, були поділені, їх державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі скасовано, а в подальшому новоутворені земельні ділянки передані у власність фізичних осіб, у зв`язку із чим площа орендованих ОСОБА_1 земель відповідно зменшилась. З огляду на це, суд першої інстанції здійснив розрахунок орендної плати за фактичний період користування кожною частиною земель у 2021р. (до дати відповідного наказу) та дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку сплатити орендну плату в сумі 576234,19 грн.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.12.2025р. у цій справі, погоджується з такими висновками суду першої інстанції по суті спору та вважає їх цілком обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, ст.67 Конституції України встановлює обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві саме за користування земельною ділянкою.
Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати, відповідно до п.288.2 цієї ж статті, є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування за п.288.3 - земельна ділянка, надана в оренду.
Водночас, п.288.7 ст.288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог ст.ст.285-287 цього розділу.
Згідно з вимогами п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або ж користуванні у поточному році.
Крім цього, у силу п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування плати за землю є дані державного земельного кадастру, а центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав, подають контролюючим органам інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
При цьому, ч.1 ст.15 цього ж Закону відносить до істотних умов договору оренди землі об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Статтею 141 ЗК України до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено, зокрема, добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.
Аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку державної власності нерозривно пов`язаний саме з наявністю у нього права користування саме цією земельною ділянкою як об`єктом оренди і триває до моменту припинення такого права, а у разі ж припинення права користування протягом року орендна плата сплачується лише за фактичний період користування.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2025р. у цій справі, де зазначено, що у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1, п.269.2 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України обов`язок сплати плати за землю для її платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Застосовуючи наведені норми до обставин даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ще у серпні-листопаді 2020р. обидві первинні земельні ділянки, що були об`єктом оренди за договором в редакції додаткової угоди від 23.01.2020р., були поділені на 198 новоутворених земельних ділянок, яким присвоєно окремі кадастрові номери, про що повідомив орган Держгеокадастру у листі від 06.09.2021р.
Наказом від 27.08.2020р. №8907-СГ 45 новоутворених ділянок загальною площею 90,0 га ще у 2020р. надано у власність громадянам, а з наданого позивачем переліку убачається, що щодо цих ділянок (за винятком однієї) існують відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності громадян.
Отже, станом на початок 2021р., тобто податкового періоду, за який нараховано спірну орендну плату, позивач цими землями як орендар не користувалась і об`єктом оренди вони не були.
Наказами ж від 29.04.2021р. №1102-СГ, від 30.04.2021р. №1121-СГ, від 05.05.2021р. №1133-СГ і від 06.05.2021р. №1137-СГ, виданими на підставі нотаріально посвідчених заяв (погоджень) орендаря та суборендаря, сам орган, що діяв від імені орендодавця, прямо припинив право користування позивача земельними ділянками загальною площею 298,7022 га, що перебували в її оренді за договором від 23.03.2006р.
Ці обставини додатково підтверджено листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 14.01.2022р., який був адресований саме відповідачу.
Таким чином, з дати відповідного наказу право користування позивача відповідною частиною земель припинилось з підстави, передбаченої ст.141 ЗК України (добровільна відмова), а з огляду на п.287.1 ст.287 та п.288.7 ст.288 ПК України орендна плата за ці землі у 2021р. підлягала сплаті лише за фактичний період користування, тобто до дати відповідних наказів, як і визначив суд першої інстанції.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач нарахував орендну плату за весь 2021р. від нормативної грошової оцінки первинних земельних ділянок у цілому, тобто без урахування того, що ці ділянки у 2020р. були поділені на новоутворені ділянки з іншими кадастровими номерами, частину з яких на той час вже було передано у власність громадян.
Що ж стосується доводів апелянта про те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач залишається орендарем первинних земельних ділянок, а додаткової угоди про зменшення площі чи припинення договору оренди не зареєстровано, то колегія суддів зазначає, що такий запис у реєстрі за наявності наведених доказів не спростовує фактичного припинення права користування позивача спірними землями.
Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 14.01.2022р., додаткові угоди до договору оренди не були укладені не з вини орендаря, а саме у зв`язку із переходом з 27.05.2021р. повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення до органів місцевого самоврядування згідно із Законом №1423-IX.
Відсутність же такої угоди не може покладати на позивача обов`язок сплачувати орендну плату за землі, право користування якими припинено рішенням самого розпорядника цих земель і які вже передані у власність інших осіб.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що за п.5 наказів право власності громадян на земельні ділянки виникає з моменту його державної реєстрації, то колегія суддів зазначає про те, що момент виникнення права власності у громадян стосується саме набувачів земельних ділянок і не впливає на момент припинення права користування позивача, яке накази прямо припинили в п.1.
Крім того, з наданого позивачем переліку вбачається наявність інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності громадян на переважну більшість новоутворених земельних ділянок, а відповідач, отримавши ці докази, жодних інших відомостей, які б їх спростовували, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, у тому числі після направлення справи на новий розгляд, не надав.
Не є підставою для скасування рішення і посилання апелянта на відсутність у нього на момент винесення податкового повідомлення-рішення інформації про припинення права оренди позивача, адже обов`язок платника сплачувати податок і його розмір визначаються законом та обставинами виникнення і припинення права користування земельною ділянкою, а не фактичною обізнаністю контролюючого органу.
До того ж п.286.1 ст.286 ПК України прямо пов`язує нарахування плати за землю з даними державного земельного кадастру, який на момент нарахування вже містив відомості про поділ первинних земельних ділянок.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021р. №452313-2402-2110 в частині нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб в розмірі 576234,19 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, як вірно вирішив суд першої інстанції.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, відповідачем у даній справі зроблено не було.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 28.10.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.А. Голуб
В.О. Скрипченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua