Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №420/18133/25
Суддя: Осіпов Ю.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18133/25
Головуючий І інстанції: Бойко О.Я.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 28.11.2025р.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
В С Т А Н О В И В:
09.06.2025р. ПП «ВКФ «Альфа-Грант» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2025р. №UA500090/2025/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2025р. №UA500090/2025/000067.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару шляхом її коригування за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що подані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а витребувані додаткові документи декларантом не надано, що відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України було підставою для коригування митної вартості та відмови у митному оформленні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ПП «ВКФ «Альфа-Грант» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.05.2025р. №UA500090/2025/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2025р. №UA500090/2025/000067. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ПП «ВКФ «Альфа-Грант» судовий збір у розмірі 6056 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 26.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025р. і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ПП «ВКФ «Альфа-Грант» - відмовити.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що подані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема витрат на транспортування, страхування та пакування, а також тому, що витребувані додаткові документи декларантом надані не були. Крім того, апелянт посилається на те, що рівень митної вартості подібних товарів, за даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, є більшим, ніж заявлений декларантом, а рішення про коригування містить достатнє обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості та джерела інформації.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
22.01.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
12.01.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив ПП «ВКФ «Альфа-Грант» на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на те, що у митного органу були всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а витрати на транспортування, страхування та пакування за умовами поставки CIF та контракту вже включені до ціни товару.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ПП «ВКФ «Альфа-Грант» зареєстроване 10.03.2009р. як суб`єкт господарювання (юридична особа) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
05.12.2024р. між ПП «ВКФ «Альфа-Грант» (Покупець) та ENERGY EG CO (Продавець) було укладено контракт №05/12, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно з рахунками.
На виконання цього контракту позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 50921 доларів США.
27.05.2025р. позивачем для митного оформлення товару «Сіль для промислового використання: TABLET SALT (d25/h15) - 400 біг-бегів по 1,25 тонн кожний - 500 тонн» та «Сіль харчова, придатна для споживання людьми, рафінована, не йодована: Solt Grind O - Extra Grind (0,2 - 0,7) mm - 68 біг-бегів по 1,5 тонни кожний - 102 тонни» (виробник ENERGY EG.CO, країна виробництва Єгипет) було подано до митного органу митну декларацію №25UA500090006150U1, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано, зокрема, такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №05/12 від 05.12.2024р., рахунок-проформу (Proforma Invoice) №INV-2025-2001 від 20.01.2025р., рахунок (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025р., платіжні інструкції про оплату товару №280 від 31.01.2025р., №291 від 11.03.2025р., №306 від 28.04.2025р. та №320 від 26.05.2025р., коносамент, експортну декларацію країни відправлення №1358-1-653-2025 від 11.05.2025р.
28.05.2025р. Одеською митницею було ухвалено рішення №UA500090/2025/000028/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення митним органом декларанту видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000067.
В графі 33 зазначеного рішення митниця вказала, що подані документи містять розбіжності, які можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, а саме: у коносаменті №1 у якості умов оплати фрахту зазначено «freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025», проте цей документ до митного оформлення не надавався, що, на думку митниці, унеможливлює перевірку оплати витрат на транспортування та додержання умов поставки CIF Чорноморськ. Крім того, копію митної декларації країни відправлення (Єгипет) надано без перекладу, а вартість товару в ній не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025р. №EN05-2025. Також митниця зазначила, що за умов поставки CIF на продавця покладається обов`язок забезпечення морського страхування, проте страхові документи декларантом не надано, а у наданих документах (інвойсі) відсутні дані щодо включення до ціни товару вартості упаковки (мішків), хоча згідно з п.п.3.3, 5.4 контракту ціна товару включає вартість пакування та маркування.
У зв`язку з цим митницею відповідно до ч.3 ст.53 МК України витребувано у декларанта виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи продавця, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, Charter Party від 06.05.2025р. та документи про вартість страхування.
28.05.2025р. декларант повідомив митницю, що додаткові документи, окрім вже наданих, надаватись не будуть.
За результатами коригування митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, за якими, як зазначає митниця, рівень митної вартості подібного товару, митне оформлення якого вже було здійснено, є більшим і становить 0,13 дол. США за 1 кг ваги нетто (МД №UA500110/2024/009872 від 19.12.2024р.).
Не погоджуючись із вказаним рішенням та карткою відмови Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Як визначено ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів, застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, ведення митної статистики, розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як передбачено ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експерзу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом із митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч.10 ст.58 МК України, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у ч.11 ст.58 цього ж Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні, а також вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або ж уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Такі сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов`язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
При чому, відповідно до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, та право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня або до суду.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами ч.ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається із використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Зокрема, аналізуючи наведені у спірному рішенні про коригування митної вартості товару від 28.05.2025р. №UA500090/2025/000028/2 обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, судова колегія вкотре наголошує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Підставами ж для коригування митної вартості відповідачем було зазначено ненадання Charter-Party, відсутність перекладу митної декларації країни відправлення, невідповідність вартості товару у цій декларації та в інвойсі, а також відсутність страхових документів та даних щодо вартості упаковки.
Тобто, на переконання митниці, декларантом була заявлена непідтверджена документально митна вартість.
Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу, що надані ПП «ВКФ «Альфа-Грант» документи містять розбіжності, не надано. У той же час, «розбіжністю» є саме відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.
У цьому контексті, слід зазначити про те, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки таких спірних відомостей, а також зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Позивачем, у свою чергу, було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Так, надаючи оцінку доводам Одеської митниці про ненадання до митного оформлення договору фрахтування (Charter-Party) від 06.05.2025р., на який міститься посилання у коносаменті, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом, згідно з п.4.1 контракту №05/12 від 05.12.2024р. товари поставляються окремими партіями згідно з інвойсами на умовах CIF або FOB згідно з Інкотермс-2010, а конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах. У рахунку-проформі №INV-2025-2001 від 20.01.2025р. та комерційному рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025р. ціну товару визначено на умовах поставки CIF Чорноморськ.
За умовами поставки CIF («вартість, страхування та фрахт») згідно з Інкотермс-2010 саме продавець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до порту призначення, сплатити фрахт та забезпечити страхування вантажу, тоді як у покупця такий обов`язок відсутній. Отже, витрати на транспортування та страхування товару до порту Чорноморськ закладені продавцем у контрактну ціну товару і входять до ціни, яка була фактично сплачена позивачем.
При цьому, п.6 ч.2 ст.53 МК України, передбачає подання транспортних (перевізних) документів та документів про вартість перевезення виключно тоді, коли за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У даному випадку такі витрати включені у вартість товару, а договір фрахтування судна укладався не позивачем, а продавцем із третьою особою. Відповідно, витрати за таким договором не є платежами покупця, які додаються до ціни товару відповідно до ч.10 ст.58 МК України.
Поряд з цим, п.6.3 контракту визначено вичерпний перелік документів, які передаються покупцю разом із вантажем (коносамент, попередній рахунок, рахунок, пакувальний лист, сертифікат походження товару та експортна митна декларація), серед яких договір фрахтування та страхові документи відсутні. Тож ненадання Charter-Party, який не є документом покупця та не входить до переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, не могло вплинути на можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З цих же підстав безпідставними є і доводи митниці про ненадання страхових документів.
Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України, страхові документи та документи про вартість страхування подаються декларантом, якщо здійснювалося страхування, витрати на яке несе покупець та які підлягають додаванню до ціни товару. Однак, за умовами CIF страхування забезпечує продавець, а вартість такого страхування вже врахована у ціну товару, а тому вона не є окремою складовою митної вартості в розумінні ч.10 ст.58 МК України.
Не заслуговують на увагу також і доводи відповідача про відсутність у інвойсі даних щодо включення до ціни товару вартості упаковки.
Згідно з п.3.3 контракту у вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування (слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах), а за п.5.4 контракту вартість упаковки, маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням, включена у вартість товару.
Ці умови контракту митниця сама наводить у графі 33 оскаржуваного рішення.
Таким чином, відповідно до умов контракту ціна товару вже включає в себе вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а тому, згідно з ч.10 ст.58 МК України, ця складова не підлягає додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вона не може вплинути на правильність визначення митної вартості. За таких обставин відсутність у інвойсі окремого зазначення вартості мішків не свідчить про розбіжність у документах або відсутність відомостей про складову митної вартості, а коригування митної вартості на цій підставі є неправомірним.
Відносно доводів апелянта про надання копії митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу, то судом першої інстанції встановлено, що переклад цієї декларації був посвідчений нотаріусом 26.05.2025р., тобто до подання митної декларації. Цієї обставини апелянт жодним чином не спростовує, а лише повторює зміст графи 33 спірного рішення.
Що ж стосується доводів про невідповідність вартості товару в декларації країни відправлення від 11.05.2025р. №1358-1-653-2025 вартості в інвойсі від 19.05.2025р. №EN05-2025, то колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не входить до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів (ч.2 ст.53 МК України), а належить до додаткових (п.7 ч.3 ст.53 МК України), оформлюється компетентним органом країни відправлення для цілей експортного контролю та не визначає ціну, яка була фактично сплачена покупцем.
Ціна товару в даному випадку підтверджується контрактом, рахунком-проформою, комерційним рахунком та платіжними інструкціями, які митницею не спростовані.
При цьому, як встановив суд першої інстанції і чого не заперечує апелянт, вартість товару в декларації країни відправлення є нижчою, ніж у інвойсі, за яким декларант визначив митну вартість. Відтак, така різниця жодним чином не свідчить про заниження позивачем заявленої митної вартості, а митний орган ні в спірному рішенні, ні в апеляційній скарзі не пояснив, яким чином вона впливає на числове значення митної вартості та може обґрунтовувати її коригування в бік збільшення.
Таким чином, жодна з наведених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів обставин не свідчить про наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або про відсутність у них відомостей про числові значення складових митної вартості чи ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно, у митниці були відсутні підстави і для витребування у декларанта за ч.3 ст.53 МК України додаткових документів (виписки з бухгалтерської документації, прайс-листів, експертних висновків тощо), необхідність яких жодним чином не пов`язана з конкретними сумнівами щодо тієї чи іншої складової митної вартості.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи, є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «ВКФ «Альфа-Грант» митної вартості товару, судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, колегія суддів наголошує на тому, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних стосовно імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Так, Верховним Судом у багатьох постановах неодноразово зосереджено увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише тільки на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
З приводу неподання усіх документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Підприємством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19, від 11.06.2020р. у справі №815/5464/16, від 30.04.2020р. у справі №820/231/16).
Не спростовують наведених висновків і посилання апелянта на постанови Верховного Суду України від 02.06.2015р. у справі №21-498а15, від 01.10.2013р. у справі №21-354а13 та постанову Верховного Суду від 12.07.2022р. у справі №808/865/18, оскільки у них, за змістом наведених самим апелянтом витягів, висловлено саме ту позицію, що витребування додаткових документів можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей, тоді як у даній справі такі сумніви відповідачем не обґрунтовані. Що ж стосується посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014р. у справі №К/800/19445/14, то згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.
Разом із тим, слід зазначити, що рішення про коригування, окрім номера митної декларації та рівня ціни за 1 кг, не містить інформації про те, який саме товар використано в якості джерела інформації, на яких умовах поставки, у яких обсягах, з якої країни та від якого виробника він поставлявся, тобто не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування.
Як вже зазначалося вище, згідно з приписами ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012р. за №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Враховуючи вище викладені обставини, а також відсутність у митного органу будь-яких належних доказів на підтвердження своєї позиції, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем для митного оформлення були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Тобто, судами обох інстанцій по справі беззаперечно встановлено, що позивачем, в даному випадку, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. При цьому, усі подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 МК України.
Висновки ж відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами даної справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №808/9123/15.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі картка відмови не відповідають критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 28.10.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.А. Голуб
В.О. Скрипченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua