Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації податкового контролю
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №420/28363/25
Суддя: Осіпов Ю.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28363/25
Головуючий І інстанції: Потоцька Н.В.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 08.12.2025р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ові-Дистрибушн» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
19.08.2025р. ТОВ «Ові-Дистрибушн» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПС України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 25.07.2025р. №13110770/38352380;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 25.07.2025р. №13110771/38352380;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 25.07.2025р. №13110768/38352380;
- зобов`язати ДПС України врахувати таблицю даних платника податку, подану ТОВ «Ові-Дистрибушн» та зареєстровану у контролюючому органі 21.02.2024р. за №9035457539;
- зобов`язати ДПС України врахувати таблицю даних платника податку, подану ТОВ «Ові-Дистрибушн» та зареєстровану у контролюючому органі 26.02.2024р. за №9039310477;
- зобов`язати ДПС України врахувати таблицю даних платника податку, подану ТОВ «Ові-Дистрибушн» та зареєстровану у контролюючому органі 13.06.2025р. за №917094866.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що у спірних рішеннях ДПС України лише формально послалась на наявність податкової інформації про здійснення ним «ризикових» операцій та на невідповідність обсягів реалізованого товару придбаному, без зазначення того, яка саме податкова інформація малась на увазі, які господарські операції (щодо якого товару, за який період, з якими контрагентами) досліджувались та які показники були взяті до уваги. Також позивач наголошував, що дві з трьох таблиць даних були враховані 22.07.2025р. саме на виконання рішення суду від 31.05.2024р. у справі №420/9315/24, а третя таблиця від 13.06.2025р. була врахована ГУ ДПС в Одеській області рішенням від 16.06.2025р., і вже 25.07.2025р. ДПС України прийняла рішення про їх неврахування.
На думку позивача, такі рішення не відповідають вимогам п.17 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» стосовно обов`язкового зазначення детальної інформації, що стала підставою для неврахування таблиці, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.04.2023р. у справі №380/4746/22 та від 31.05.2023р. у справі №280/1255/20.
Відповідач надав до суду попередньої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що комісією центрального рівня 25.07.2025р. проведено аналіз діяльності платника, його податкової звітності, наданих пояснень і даних Єдиного реєстру податкових накладних та встановлено, що у 2024-2025 роках ТОВ «Ові-Дистрибушн» здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20,3 млн. грн. і їх реалізацію на суму 0,8 млн. грн. суб`єктам господарювання, щодо яких прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості (ТОВ «Авто-Мат», ТОВ «АВТОЖЕНЕВА», ТОВ «ХАРІС ГРУП», а також ПП «БУДІНДУСТРІЯРЕСУРС»). Крім того, за твердженням відповідача, позивач придбавав окремі товари (за кодами УКТЗЕД 3307, 3405, 4205) в обсягах, неспіввідносних з обсягами їх реалізації, не пояснивши у поясненнях до таблиці даних мету накопичення значних залишків нереалізованих товарів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ТОВ «Ові-Дистрибушн» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення ДПС України про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 25.07.2025р. №13110770/38352380, №13110771/38352380 та №13110768/38352380. Зобов`язано ДПС України врахувати таблиці даних платника податку, подані позивачем і зареєстровані у контролюючому органі 21.02.2024р. №9035457539, 26.02.2024р. №9039310477 та 13.06.2025р. №917094866. Стягнуто на користь ТОВ «Ові-Дистрибушн» судовий збір у розмірі 7267,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ДПС України 07.01.2026р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що судом, при винесенні даного судового рішення, не повністю з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що спірні рішення прийняті комісією центрального рівня в межах повноважень, визначених у «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», на підставі ґрунтовного аналізу діяльності платника, з якого вбачається здійснення ним операцій з ризиковими контрагентами та придбання товарно-матеріальних цінностей в обсягах, неспіввідносних з обсягами реалізації.
Також, як стверджує апелянт, використання комісією даних автоматизованих інформаційних систем і податкової інформації під час прийняття таких рішень не суперечить нормам ПК України та вказаному Порядку, а наявність двох протилежних за змістом рішень комісій регіонального і центрального рівнів не суперечить приписам цього Порядку.
16.02.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПС України та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
24.06.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив ТОВ «Ові-Дистрибушн» на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на те, що жодна з обставин, наведених апелянтом, не зазначена у спірних рішеннях, а спроба податкового органу мотивувати свої рішення лише під час судового розгляду суперечить ч.2 ст.77 КАС України.
Також, позивач наголосив, що дві з трьох таблиць даних були враховані на виконання судового рішення у справі №420/9315/24 та вже через три дні після цього не враховані ДПС України, а операції з ТОВ «Авто-Мат» відбувались до віднесення цього підприємства до ризикових платників і до застосування до нього санкцій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
31.05.2024р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/9315/24 визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 27.02.2024р. №10632667/38352380 та від 29.02.2024р. №10650737/38352380.
16.07.2025р. ТОВ «Ові-Дистрибушн» звернулось до ГУ ДПС в Одеській області із заявою про виконання вказаного судового рішення, та, згідно з повідомленнями від 22.07.2025р. №185470 та №185471, таблиці даних платника податку, зареєстровані у контролюючому органі 21.02.2024р. за №9035457539 та 26.02.2024р. за №9039310477, були враховані 22.07.2025р. згідно з рішенням суду у справі №420/9315/24.
Крім того, 13.06.2025р. позивач подав таблицю даних платника податку на додану вартість, яка була зареєстрована у контролюючому органі 13.06.2025р. за №9170945866 та врахована рішенням ГУ ДПС в Одеській області про врахування/неврахування таблиці даних платника податку від 16.06.2025р. №12979479/38352380.
25.07.2025р. комісією центрального рівня ДПС України прийнято рішення про неврахування таблиць даних платника податку:
№13110768/38352380 - щодо таблиці від 13.06.2025р. №9170945866;
№13110770/38352380 - щодо таблиці від 21.02.2024р. №9035457539;
№13110771/38352380 - щодо таблиці від 21.02.2024р. №9039310477.
Підставою для прийняття всіх трьох рішень у графі «інше» зазначено: «отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: встановлено невідповідність обсягів реалізованого товару до придбаного; отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризик…».
Іншої інформації, зокрема про тип операції, період її здійснення, код товару згідно з УКТЗЕД, податковий номер платника, задіяного в ризиковій операції, та дату його включення до переліку ризикових платників, спірні рішення не містять.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що у спірних рішеннях не зазначено, яка саме податкова інформація про здійснення позивачем ризикових операцій отримана ДПС України, ані господарські операції, які вважаються ризиковими, ані підстави такої оцінки, що суперечить нормам п.17 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та свідчить про формальність прийнятих рішень. При цьому, суд врахував, що рішення про віднесення контрагентів позивача до ризикових платників, на які посилався відповідач у відзиві, до суду не надані, а їх реквізити не зазначені, тоді як суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свого рішення підставами, які в ньому не зазначені, а обов`язок доказування правомірності рішень відповідач не виконав (ч.2 ст.77 КАС України).
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку і на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165 було затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», п.2 якого визначено, що таблиця даних платника податку - це зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, стосовно кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Відповідно до п.п.12-16 Порядку №1165, платник податку має право подати таблицю даних платника податку разом із поясненням, в якому зазначається вид діяльності з посиланням на податкову та іншу звітність, а комісія регіонального рівня розглядає таку таблицю протягом п`яти робочих днів і приймає рішення про її врахування або неврахування.
Пунктом 17 Порядку №1165 (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень) визначено, що у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
При цьому, у разі прийняття рішення про неврахування таблиці у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення такого платника до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Як передбачено у п.19 Порядку №1165, комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку, вже врахованої раніше, у разі, якщо стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку або до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці, видам економічної діяльності та кодам товарів (послуг), яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.
У такому рішенні також зазначається вказана вище детальна інформація, що стала підставою для неврахування.
Водночас, цим пунктом передбачено, що рішення комісії центрального рівня про неврахування таблиці даних платника податку може бути оскаржене у судовому порядку.
У силу п.22 Порядку №1165, таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Аналіз наведених вище нормативних приписів дає підстави для висновку про те, що наявність у контролюючого органу податкової інформації про здійснення платником ризикових операцій може бути підставою для неврахування таблиці даних виключно за умови, що така інформація конкретизована безпосередньо у самому рішенні в обсязі, визначеному Порядком №1165. Саме це дає платнику можливість зрозуміти, які саме його операції та з яких підстав визнані ризиковими, а суду - перевірити обґрунтованість такого рішення на відповідність критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.
За правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 20.04.2023р. у справі №380/4746/22, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, а несприятливе для особи рішення має бути вмотивованим.
Якщо контролюючий орган вважав, що існують обставини, які унеможливлюють врахування таблиці даних платника податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у самому рішенні.
При цьому, у постанові від 31.05.2023р. у справі №280/1255/20 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо рішення про неврахування таблиці даних з тієї ж підстави (наявність податкової інформації про здійснення платником ризикових операцій), вказав, що контролюючий орган не може обґрунтовувати правомірність свого рішення підставами, які в ньому не зазначені, а форма рішення, затверджена Порядком №1165, дозволяє зазначити конкретну причину неврахування у рядку «інше». У цій же постанові, з посиланням на постанову від 13.01.2022р. у справі №520/11061/2020, Верховний Суд наголосив, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу виключно на предмет його відповідності вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також відхилив доводи податкового органу про те, що таке рішення не створює для платника негативних наслідків, зазначивши, що можливість судового оскарження рішення про неврахування таблиці даних прямо передбачена Порядком №1165.
Застосовуючи наведені норми та правові висновки до обставин даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, усі три оскаржувані рішення від 25.07.2025р. містять лише загальне формулювання про отримання податкової інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій, та про невідповідність обсягів реалізованого товару придбаному.
Жодних відомостей, обов`язковість зазначення яких прямо передбачена п.п.17 та 19 Порядку №1165 (тип операції, період її здійснення, код товару згідно з УКТЗЕД, податковий номер контрагента, задіяного в ризиковій операції, та дата його включення до переліку ризикових платників), спірні рішення не містять.
Не зазначено у них і того, щодо яких саме товарів і за який період встановлено невідповідність обсягів їх придбання та реалізації, і яким саме чином така невідповідність свідчить про надання позивачем недостовірної інформації в таблицях даних.
За таких обставин, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні рішення не відповідають вимогам Порядку №1165 щодо їх змісту та критеріям обґрунтованості, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Наслідком скасування таких рішень, відповідно до п.22 Порядку №1165, є врахування таблиць даних платника податку, тож зобов`язання ДПС України врахувати вказані таблиці є належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Що ж стосується доводів апелянта про те, що комісією центрального рівня було проведено ґрунтовний аналіз діяльності позивача, яким встановлено здійснення ним операцій з ТОВ «Авто-Мат», ТОВ «Автоженева», ТОВ «Харіс Груп», ПП «Будіндустріяресурс» та придбання товарів за кодами УКТЗЕД 3307, 3405, 4205 в обсягах, неспіввідносних з обсягами їх реалізації, то колегія суддів зазначає, що жодна з цих обставин не була зазначена у спірних рішеннях, а вперше була наведена лише у відзиві на позов.
Відтак, з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду у справі №280/1255/20, такі доводи не можуть свідчити про правомірність рішень, зміст яких їх не містить, оскільки суб`єкт владних повноважень не може в суді доповнювати підстави свого рішення новими мотивами. При цьому, колегія суддів враховує те, що позивач послідовно стверджував, що операції з ТОВ «Авто-Мат» здійснювались до віднесення цього підприємства до ризикових платників, і ці твердження апелянтом не спростовані.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що оскаржувані рішення прийняті комісією центрального рівня в межах повноважень, визначених п.п.19, 25 Порядку №1165, а використання нею податкової інформації не суперечить законодавству, то колегія суддів зазначає, що підставою для скасування спірних рішень стала не відсутність у ДПС України повноважень чи сама по собі неможливість використання податкової інформації, а те, що ці рішення не містять обов`язкових відомостей про таку інформацію і її наявність не доведена.
За цих обставин, колегія суддів не вбачає потреби окремо оцінювати питання про те, чи могла комісія центрального рівня приймати рішення про неврахування таблиць, врахованих на виконання рішення суду у справі №420/9315/24, оскільки вказані рішення є протиправними вже з наведених вище підстав.
Не є підставою для скасування рішення і посилання апелянта на відсутність порушеного права позивача і на постанови Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №826/10853/17, від 31.05.2019р. у справі №826/1023/16, від 11.06.2019р. у справі №826/45/18, а також від 24.06.2019р. у справі №826/11001/15, в яких було викладено загальні підходи стосовно захисту порушеного права в адміністративному суді.
Рішення про неврахування таблиці даних є індивідуальним актом, судове оскарження якого прямо передбачено п.19 Порядку №1165, і який безпосередньо впливає на господарську діяльність платника, позбавляючи його значення таблиці даних під час реєстрації податкових накладних.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 31.05.2023р. у справі №280/1255/20, яка стосується саме рішень про неврахування таблиці даних і є новішою за наведені апелянтом постанови.
Також не знаходять свого підтвердження доводи апелянта про порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права і ненадання оцінки його доказам, адже суд першої інстанції дослідив доводи відзиву та мотивовано їх відхилив, а апелянт не зазначив, які саме докази залишились недослідженими і як це вплинуло на вирішення справи.
Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу, що у абзаці сьомому резолютивної частини рішення суду першої інстанції (як і в прохальній частині позову) номер таблиці даних від 13.06.2025р. зазначено як «№917094866», тоді як згідно з матеріалами справи та мотивувальною частиною рішення ця таблиця зареєстрована за №9170945866. Вказана неточність має характер описки, не впливає на правильність вирішення справи по суті та може бути виправлена судом, який ухвалив рішення, у порядку ст.253 КАС України.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, апелянтом у даній справі зроблено не було.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 28.10.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.А. Голуб
В.О. Скрипченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua