Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/38298/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №420/38298/25

Суддя: Тарновецький І.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38298/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Тарновецького І.І., суддів Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі № 420/38298/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом , у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника за період з 07 жовтня 2009 року до моменту звернення до суду в розмірі та порядку, встановлених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», із компенсацією втрати доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії;

- зобов`язати відповідача виплачувати їй, починаючи з 07 жовтня 2009 року, пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення чоловіка, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії за періоди з 07 жовтня 2009 року по 12 листопада 2017 року, з 13 листопада 2017 року по 30 квітня 2025 року та починаючи з 01 травня 2025 року, за вирахуванням раніше виплачених сум, із компенсацією втрати доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на зазначений позивачкою банківський рахунок;

- встановити спосіб виконання судового рішення шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений позивачкою банківський рахунок відповідно до заяви від 07 серпня 2025 року про зміну способу виплати пенсії (банківських реквізитів);

- відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України допустити негайне виконання судового рішення в повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення одним платежем заборгованості з виплати пенсії з компенсацією втрати доходу за затримку її виплати за період з 07 жовтня 2009 року до моменту погашення заборгованості;

- відповідно до частини шостої статті 246, частини першої статті 382 КАС України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у 14-денний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непоновлення виплати ОСОБА_1 пенсії на визначений нею банківський рахунок.

Зобов`язано відповідача поновити з 1 травня 2025 року виплату пенсії на визначений пенсіонеркою банківський рахунок відповідно до заяви, поданої її представником, та провести перерахунок пенсії з компенсацією втрати частини доходу. В іншій частині позовних вимог ухвалено відповідні процесуальні рішення, зокрема частину вимог залишено без розгляду, провадження в частині вимог закрито, а в задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року апеляційні скарги сторін залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення та зобов`язано відповідача подати звіт про його виконання.

Ухвалами від 20 липня та 27 серпня 2026 року звіти відповідача прийнято частково в частині проведення перерахунку пенсії. Водночас через відсутність фактичної виплати нарахованої заборгованості в розмірі 67 028,66 грн відповідачу встановлювалися нові строки для подання звіту в частині виконання грошового зобов`язання.

25 вересня 2026 року до суду першої інстанції надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 24 вересня 2026 року про виконання судового рішення.

У звіті відповідач зазначив, що на виконання судового рішення позивачці нараховано заборгованість із пенсійних виплат у розмірі 67 028,66 грн, з якої в червні 2026 року виплачено 2 440 грн, а залишок у сумі 64 588,66 грн обліковується в реєстрі судових рішень, виплата за якими здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Відповідач пояснив, що погашення заборгованості залежить від виділення бюджетних асигнувань і централізованого фінансування. На підтвердження вжитих заходів він послався на неодноразові звернення до Пенсійного фонду України та листування останнього з уповноваженими органами щодо фінансування виплат за судовими рішеннями. Визначити орієнтовний строк повного погашення заборгованості відповідач не зміг.

Також відповідач просив прийняти звіт, а в разі відмови в його прийнятті – звільнити начальника Головного управління від сплати штрафу та встановити новий строк для подання звіту.

Ухвалою від 2 жовтня 2026 року суд першої інстанції частково прийняв звіт, визнавши виконаним рішення суду в частині перерахунку пенсії. Водночас у зв`язку з невиплатою заборгованості в розмірі 64 588,66 грн установив відповідачу новий місячний строк для подання звіту в цій частині.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в прийнятті звіту, накласти штраф на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області й зобов`язати його особисто подати новий звіт протягом 15 днів.

На обґрунтування скарги позивачка зазначає, що судове рішення залишається невиконаним, оскільки заборгованість із пенсії та компенсацію втрати частини доходу не виплачено, а фактичне здійснення поточних пенсійних виплат, за її твердженням, не поновлено. Крім того, апелянтка заперечує правильність перерахунку пенсії, посилаючись на протоколи від 1 березня 2025 року та 1 березня 2026 року, які, на її думку, свідчать про використання показників грошового забезпечення чоловіка станом на 2002 рік. У зв`язку із цим вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв звіт і не застосував передбачених КАС України заходів судового контролю.

У доповненні до апеляційної скарги представник позивачки додатково посилається на подання відповідачем 27 жовтня 2026 року нового звіту, вбачаючи в цьому підтвердження триваючого невиконання судового рішення, та повторно порушує питання про накладення штрафу на керівника відповідача і зобов`язання подати звіт про повне виконання судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, звіт відповідача та додані до нього документи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та інших осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обов`язковість судового рішення передбачає досягнення визначеного ним результату в обсязі та у спосіб, установлених резолютивною частиною. Відтак нарахування належних до виплати сум не є тотожним фактичному виконанню рішення в частині виплати присуджених коштів.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України. Під час розгляду звіту суд має оцінити фактичний стан виконання судового рішення, причини його невиконання або неповного виконання, а також заходи, вжиті суб`єктом владних повноважень для забезпечення його своєчасного та повного виконання.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відповідача зобов`язано поновити з 1 травня 2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок та провести перерахунок пенсії з компенсацією втрати частини доходу.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня та 27 серпня 2026 року звіти відповідача прийнято в частині проведення перерахунку пенсії. Отже, виконання судового рішення в цій частині вже отримало оцінку суду першої інстанції, а тому під час розгляду наступного звіту немає підстав повторно вирішувати питання щодо проведення такого перерахунку.

Водночас прийняття звітів у частині проведення перерахунку не свідчить про повне виконання судового рішення загалом, оскільки не підтверджує фактичної виплати нарахованої заборгованості та поновлення поточних пенсійних виплат на визначений позивачкою банківський рахунок. Ці обов`язки мають самостійне значення та потребують окремої оцінки.

Із звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 24 вересня 2026 року вбачається, що загальна сума нарахованої заборгованості становить 67 028,66 грн, із яких позивачці виплачено 2 440 грн, тоді як 64 588,66 грн на час подання звіту залишалися невиплаченими.

Таким чином, подані відповідачем документи підтверджують нарахування заборгованості та часткову її виплату, проте не засвідчують фактичного погашення решти боргу. Включення відповідної суми до реєстру для подальшої виплати або очікування бюджетного фінансування не є виконанням грошового зобов`язання, покладеного судовим рішенням.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не спростовує факту невиплати коштів. Такі обставини можуть ураховуватися під час оцінки причин неповного виконання рішення та заходів, ужитих для його виконання, однак самі по собі не змінюють змісту судового рішення та не припиняють обов`язку його виконати.

На підтвердження вжитих заходів відповідач посилається на листування з Пенсійним фондом України та іншими уповноваженими органами щодо фінансування виплат за судовими рішеннями, зокрема на листи від 21 травня 2026 року № 2100-0207-5/21021, від 23 липня 2026 року № 2100-0207-5/31901 та від 28 серпня 2026 року № 2100-0207-5/36996.

Зазначені документи підтверджують звернення територіального органу з питань фінансування, проте самі по собі не свідчать про фактичну виплату заборгованості позивачці. Отже, вжиття відповідних заходів не усуває встановленого факту неповного виконання судового рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо використання під час перерахунку показників грошового забезпечення станом на 2002 рік, колегія суддів виходить із того, що межі судового контролю визначаються змістом рішення від 19 січня 2026 року, яке набрало законної сили.

Процедура розгляду звіту не може підміняти вирішення нового спору щодо правильності визначення розміру пенсії, переглядати встановлені судовим рішенням права та обов`язки сторін або змінювати зміст цього рішення. Оскільки питання проведення перерахунку пенсії вже було предметом судового контролю та отримало оцінку в попередніх ухвалах, наведені доводи самі по собі не є підставою для повторного вирішення цього питання під час розгляду наступного звіту.

Водночас прийняття звітів у частині перерахунку не означає підтвердження правильності всіх складових розрахунку пенсії поза межами питань, які були предметом попереднього судового контролю, та не звільняє відповідача від обов`язку фактично виконати судове рішення в інших частинах.

Колегія суддів також ураховує довід апелянтки про непоновлення поточної виплати пенсії. Рішенням суду відповідача зобов`язано поновити з 1 травня 2025 року виплату пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок. Виконання цього обов`язку передбачає не лише проведення перерахунку та нарахування належних сум, а й фактичне перерахування коштів позивачці.

Однак суд першої інстанції, вирішуючи питання за результатами розгляду звіту від 24 вересня 2026 року, не надав належної оцінки виконанню судового рішення в частині поточних пенсійних виплат та не вирішив цього питання по суті. Саме по собі встановлення нового строку для подання звіту щодо погашення заборгованості не забезпечує перевірки виконання іншого обов`язку відповідача – поновити та фактично здійснювати виплату пенсії.

За таких обставин під час подальшого судового контролю відповідач має надати належні докази фактичного поновлення та здійснення поточних пенсійних виплат на визначений позивачкою банківський рахунок із зазначенням періодів, сум і дат виплат. Крім того, необхідно надати докази фактичного погашення заборгованості в розмірі 64 588,66 грн, а також нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу відповідно до судового рішення.

Звіт має містити конкретні відомості про фактично виплачені суми, періоди й дати виплат, відповідні розрахунки та документи, що підтверджують перерахування коштів. У разі неповного виконання судового рішення відповідач повинен зазначити конкретні причини цього та надати докази заходів, ужитих для його виконання.

Таким чином, звіт від 24 вересня 2026 року не підтверджує повного виконання судового рішення, оскільки основна частина нарахованої заборгованості залишається невиплаченою, а питання фактичного поновлення та здійснення поточних пенсійних виплат не отримало належного вирішення судом першої інстанції. За таких обставин висновок про прийняття звіту є передчасним.

Вирішуючи питання про застосування штрафу до керівника відповідача, колегія суддів ураховує положення частин третьої та п`ятої статті 382-3 КАС України.

За загальним правилом, у разі відмови в прийнятті звіту суд накладає штраф на керівника суб`єкта владних повноважень. Водночас частина п`ята статті 382-3 КАС України передбачає можливість звільнення керівника від сплати штрафу за наявності відповідного клопотання та доказів ужиття достатніх і вичерпних заходів для отримання бюджетних асигнувань, необхідних для виконання судового рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заявило клопотання про звільнення його керівника від сплати штрафу та надало документи на підтвердження вжитих заходів для забезпечення фінансування виплат за судовим рішенням.

Зокрема, листом від 5 червня 2026 року № 2800-030101-9/41959 Пенсійний фонд України повідомив про необхідність здійснення виплат за судовими рішеннями в межах затверджених бюджетних призначень та зазначив, що фінансування пенсій, призначених відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, Пенсійний фонд України листами від 10 червня 2026 року № 2800-030101-5/43074 та від 7 липня 2026 року № 2800-050203-5/51006 звертався до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо визначення порядку виплати сум, нарахованих на виконання судових рішень. Листом від 7 серпня 2026 року № 2800-050203-5/6093 центральний орган також порушив питання про виділення додаткових асигнувань із Державного бюджету України для погашення відповідної заборгованості.

У листі від 21 серпня 2026 року № 2800-050203-9/6478 Пенсійний фонд України наголосив на необхідності нормативного врегулювання механізму фінансування таких виплат. Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 було врегульовано порядок розподілу видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, та погашення заборгованості за такими рішеннями в межах передбачених бюджетних асигнувань і помісячного розпису бюджету Пенсійного фонду України.

Листом від 22 вересня 2026 року № 2800-030101-9/74051 Пенсійний фонд України повідомив територіальний орган про нормативне врегулювання механізму фінансування та роз`яснив порядок спрямування коштів. Водночас цей лист не містить відомостей про виділення коштів для погашення заборгованості саме перед ОСОБА_1 або про строк її виплати.

Наданий відповідачем план доходів і видатків Головного управління на 2026 рік зі змінами відображає планові показники, однак сам по собі не підтверджує фактичної наявності або відсутності коштів, доступних для погашення заборгованості.

Оцінюючи наведені докази в сукупності, колегія суддів ураховує, що територіальний орган неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з питань фінансування виплат за судовим рішенням, а центральний орган порушував перед уповноваженим міністерством питання щодо визначення механізму виплат і виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Матеріали справи не підтверджують наявності в керівника територіального органу повноважень самостійно виділяти додаткові асигнування, змінювати порядок їх розподілу або визначати строки надходження коштів.

З огляду на документально підтверджені звернення та дії, вжиті для отримання необхідного фінансування, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав, передбачених частиною п`ятою статті 382-3 КАС України, для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від сплати штрафу.

При цьому невиплата заборгованості та відсутність належних доказів поновлення поточних пенсійних виплат свідчать про неповне виконання судового рішення, однак не виключають окремої оцінки заходів, ужитих керівником для отримання бюджетних асигнувань. Звільнення від штрафу стосується виключно питання відповідальності керівника та не означає визнання судового рішення виконаним або припинення обов`язку відповідача забезпечити його повне виконання.

Отже, вимога апелянтки про накладення штрафу на керівника відповідача задоволенню не підлягає.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції передчасно прийняв звіт від 24 вересня 2026 року, не надавши належної оцінки фактичній невиплаті основної частини заборгованості та не вирішивши питання щодо поновлення й здійснення поточних пенсійних виплат. Ці недоліки свідчать про неповне з`ясування обставин виконання судового рішення та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в повному обсязі з ухваленням нового судового рішення за результатами розгляду звіту.

При цьому скасування оскаржуваної ухвали не впливає на чинність попередніх ухвал суду першої інстанції від 20 липня та 27 серпня 2026 року в частині прийняття звітів щодо проведення перерахунку пенсії, оскільки зазначені судові акти не є предметом цього апеляційного перегляду.

За результатами апеляційного перегляду звіт від 24 вересня 2026 року не підлягає прийняттю. Відповідачу належить встановити новий строк для подання звіту з доказами фактичного поновлення та здійснення поточних пенсійних виплат, погашення заборгованості в розмірі 64 588,66 грн і виплати компенсації втрати частини доходу відповідно до судового рішення. Водночас керівник відповідача підлягає звільненню від сплати штрафу на підставі частини п`ятої статті 382-3 КАС України.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 325, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2026 року у справі № 420/38298/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 24 вересня 2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/38298/25 відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протягом одного місяця з дня отримання копії цієї постанови подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення в частині поновлення та фактичного здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 травня 2025 року на визначений нею банківський рахунок, погашення заборгованості з виплати пенсії в розмірі 64 588,66 грн та виплати компенсації втрати частини доходу відповідно до судового рішення.

До звіту додати документи, що підтверджують проведені розрахунки та фактичне перерахування коштів, із зазначенням відповідних сум, періодів і дат виплат. У разі неповного виконання судового рішення зазначити конкретні причини невиконання в повному обсязі та надати документальне підтвердження вжитих заходів, спрямованих на його виконання.

Звільнити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від сплати штрафу на підставі частини п`ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках і строки, передбачені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua