Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №463/5218/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/5218/26

Провадження № 2/463/2156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

представника позивача

в режимі відеоконференції ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та аліментів за минулий час, -

встановив:

позивач через свого представника звернулося до суду із позовною заявою до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 9 450 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий час з вересня 2024 р. по липень 2025 року у розмірі - 249 520 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 2022 року позивач разом із донькою проживали в Австрії, окремо від відповідача, при цьому, між сторонами була відповідна домовленість щодо сплати аліментів на їх спільну дитину в добровільному порядку у розмірі 500 Євро щомісяця. Відповідні кошти на утримання дитини відповідач передавав батьку позивача та отримував від нього на підтвердження отримання коштів, як аліментів, відповідні розписки про їх отримання.

06.09.2024 спільна дитина сторін повернулась з літніх канікул, які вона проводила в Україні, а відповідач припинив добровільно сплачувати аліменти на дитину взагалі.

В подальшому позивач разом з донькою ОСОБА_6 на зимові канікули поїхала до України, а після зимових канікул донька мала повернутись зі своєю бабусею до Австрії, але батько дитини не дав можливість дитині виїхати до Австрії, але внаслідок того, що дитина захворіла хворобою дихальних шляхів, що потребувала госпіталізації й у неї стався на фоні нервових переживань, що не може бути разом з матір`ю, розлад харчової поведінки, лише тоді відповідач повідомив позивача про необхідність її прибуття до України та лікування дитини, як наслідок 24.02.2025 вони звернулися до лікаря, що підтверджується консультацією дитячого психіатра від 24.02.2025, після чого 25.02.2025 матір знову разом із дитиною повернулися до Австрії.

Отже, починаючи з вересня 2024 року по серпень 2025 року відповідач не сплачував аліменти на утримання дитини за попередньо досягнутою між сторонами домовленістю у розмірі 500 євро/місяць.

Враховуючи вказані обставини, позивач вживала заходи щодо одержання аліментів з Відповідача, а саме: зверталась за допомогою мобільного додатку, у месенджері "Viber" до ОСОБА_4 , за обліковим записом, який рахується за номером телефону ( НОМЕР_1 ) з відповідними вимогами про сплату аліментів, зокрема, 07.04.2025, 16.04.2025, 11.06.2025, однак відповідач так і не виконав свій обов`язок по сплаті аліментів. При цьому, з відповідної переписки (листування) між сторонами у вказаному додатку, вбачається, що відповідач фактично вказує про те, що не буде сплачувати аліменти до укладення між сторонами договору, фактично примушуючи позивача укласти договір, що суперечить, ч. 4 ст. 202 ЦК України якою встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін, а також ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вказані обставини підтверджують факт, що позивач вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Таким чином, загальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача за минулий час, за період з вересня 2024 року по липень 2025 року згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком становить - 249 520,9 грн.

При цьому, вважає, що позивач спроможний сплачувати аліменти у такому розмірі по 500 євро щомісячно (відповідно до курсу НБУ на початок місяця), оскільки сторонами було досягнуто домовленості та погоджено саме такий розмір аліментів, і відповідач тривалий проміжок часу сплачував на утримання дитини кошти саме у такому розмірі, враховуючи її проживання у Австрії.

Крім цього, у зв`язку розвитком здібностей дитина - ОСОБА_5 навчалась в центрі інтелектуального розвитку Школі Геліос у період з 17.04.2025 по 24.07.2025 на курсі «Ментальна арифметика» та відвідала 26 занять, а комунікація щодо навчання та успіхів дитини відбувається з мамою: ОСОБА_3 , контактний телефон НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою вказаного закладу від 20.05.2026, а оплата вказаних курсів здійснювалась позивачем у розмірі - 18 900 грн, що підтверджується копіями квитанцій від 19.05.2025 на суму 207,18 Євро/9450 грн та від 10.04.2025 на суму 213,63 Євро/9450 грн, їх перекладом на українську мову.

Беручи до уваги те, що загальна вартість курсів 18 900 грн, яка була повністю понесена позивачем, тому вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача половину від загальної вартості додаткових витрат - 9 450 грн (18 900/2).

Ухвалою від 06.07.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті 22.07.2026, яке за клопотанням представника позивача було відкладено на 08.09.2026, в якому за клопотанням представника позивача з метою ознайомлення з матеріалами справи оголошено перерву до 19.10.2026.

Крім цього, в судовому засіданні 22.07.2026 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що між сторонами із 2022 року дійсно існувала усна домовленість про добровільну сплату аліментів у розмірі 500 євро щомісяця. Відповідач регулярно передавав кошти на утримання дитини батькові позивача, що підтверджується його розписками. Наведене свідчить про те, що відповідач тривалий час добросовісно виконував батьківський обов`язок, а припинення виплат було зумовлене спором щодо правового оформлення подальшого утримання, а не ухиленням від нього. Представлена позивачем переписка сторін у месенджері «Viber» спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від сплати аліментів та підтверджує готовність відповідача врегулювати відносини шляхом укладення договору відповідно до ст. 189 СК України.

Крім цього, вимога позивача про стягнення аліментів за період із вересня 2024 року по липень 2025 року є необґрунтованою в заявленому обсязі, оскільки з листопада 2024 року до 25 лютого 2025 року дитина перебувала в Україні з відповідачем, який забезпечував її проживання, харчування та інші потреби, а із липня 2025 року дитина постійно проживає з відповідачем в Україні, який самостійно забезпечує її утримання.

Також звертає увагу, що відповідачем понесено значні витрати на здоров`я та розвиток дитини. Зокрема, ним оплачено медичні послуги на суму 20 075 грн, стоматологічне лікування на суму 20 600 грн, а також приватний дошкільний заклад, вартість якого становила 13 500 грн щомісяця у 2024 році та 15 500 грн у 2025 році, що підтверджується медичними документами, чеками, договорами та платіжними документами й свідчать про фактичне та систематичне виконання відповідачем обов`язків щодо утримання, лікування, виховання та розвитку дитини.

Щодо вимог про компенсацію витрат на курси «Ментальна арифметика», то про такі витрати позивач відповідача не повідомляла та не отримувала його згоду. Водночас за результатами трьох консультацій із психологом, вартість яких у розмірі 3 900 грн сплатив відповідач, виявлено недостатній рівень психологічної готовності дитини до систематичного навчання та труднощі в розвитку низки пізнавальних і мовленнєвих навичок. Таким чином, відвідування дитиною курсів «Ментальна арифметика», на оплату яких позивач просить стягнути кошти з відповідача, не забезпечило заявленого нею розвивального ефекту та не може вважатися виправданою «особливою обставиною» у розумінні ст. 185 СК України.

Вважає, що вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час та компенсацію додаткових витрат підлягають оцінці з урахуванням фактичного проживання дитини, добровільного виконання відповідачем батьківських обов`язків, понесених ним витрат і наданих доказів, а також того, що зараз дитина проживає з відповідачем в Україні та перебуває на його повному утриманні.

08.09.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, у який останній просить позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що позивач вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, що підтверджується повідомленнями у «Viber» 07.04.2025, 16.04.2025, 11.06.2025, з яких вбачається, що позивач зверталася до Відповідача з вимогами про необхідність сплати ним аліментів, в той час як ведення між сторонами переговорів (листування) щодо оформлення домовленості, не є тією обставиною, яка звільняє відповідача від обов`язку зі сплати аліментів на дитину за період, коли дитина фактично з ним не проживає, за наявності звернення позивача до відповідача з вимогою про їх сплату.

Щодо понесених відповідачем витрат на обстеження та лікування дитини, то такі не стосуються спірних періодів не підтверджують виконання відповідачем батьківського обов`язку щодо утримання дитини саме у спірний період, за який і заявлено вимоги про стягнення аліментів, оскільки вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час заявлені за період з вересня 2024 року по липень 2025 року.

Також вважає безпідставними твердження відповідача, які стосуються вимог позивача про стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки наданими відповідачем доказами - копією психологічного висновку за результатами діагностики від 20.08.2025, а також обставинами того, що після проходження курсу «Ментальна арифметика» рівень психологічної готовності дитини до систематичного шкільного навчання був недостатньо сформованим, жодним чином не спростовує аргументи Позивача про те, що проходження таких курсі було викликано особливими обставинами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Зазначив, що у спірний період дитина сторін проживала з позивачем, остання неодноразово зверталася до відповідача із вимогою сплачувати аліменти у домовленому розмірі, однак останній від сплати аліментів ухилявся, тому просить стягнути такі за минулий час в судовому порядку, а також стягнути половину фактично понесених позивачем додаткових витрат на дитину.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві. Зазначила, що в той час, коли дитина проживала з позивачем за кордоном відповідач добровільно надавав кошти на її утримання та ніколи від виконання свого обов`язку не ухилявся. Також повідомила, що 13.07.2026 Личаківським районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини сторін з позивача на користь відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Аналіз змісту наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Тобто стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності в сукупності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, представлена позивачем переписка сторін у месенджері «Viber» не лише не підтверджує тієї обставини, що відповідач в період з вересня 2024 року по липень 2025 року ухилявся від сплати аліментів, а й спростовує такі доводи, оскільки як вбачається зі змісту такої позивач повідомлення, у якому зазначила про припинення відповідачем добровільної фінансової допомоги на утримання дитини у листопаді 2024 року, надіслала у квітні 2025 року, а в подальшому лише в червні попросила передати гроші на дитину, у відповідь на що відповідач наполіг на закріпленні умов сплати аліментів договором та зазначив: «я готовий виконувати усі норми закону та договору».

Крім цього, як вбачається з долучених до відзиву копій документів, відповідач, зокрема у спірний період, уклав договори про надання освітніх послуг для дитини, займався лікуванням дитини у стоматолога, відвідував з дитиною медичний центр ТзОВ «Повноділ», оплачував проведення лабораторних досліджень.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем не подано належних та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач ухилявся від надання утримання дитині, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Саме такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/20 (провадження № 61-8815св21), які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що у зв`язку розвитком здібностей дитина - ОСОБА_5 навчалась в центрі інтелектуального розвитку Школі Геліос у період з 17.04.2025 по 24.07.2025 на курсі «Ментальна арифметика», де відвідала 26 занять, і що витрати на оплату цих курсів є саме додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, як додаткові витрати, які обумовлені особливими обставинами, а саме: розвитком здібностей у дитини.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 9 450 грн., позивач посилається на понесення нею таких витрат у загальному розмірі 18900 грн., на підтвердження чого долучає копії квитанцій від 19.05.2025 на суму 207,18 Євро/9450 грн та від 10.04.2025 на суму 213,63 Євро/9450 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем доведено, що вказані нею витрати на розвиток здібностей у дитини є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України, а також їх розмір за загальну суму 18900 грн., тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача половини таких витрат підлягають до задоволення та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути фактично понесені позивачем додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово в сумі 9450 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог в цій частині з тих підстав, що відвідування дитиною курсів «Ментальна арифметика», на оплату яких позивач просить стягнути кошти з відповідача, не забезпечило заявленого нею розвивального ефекту та не може вважатися виправданою «особливою обставиною» у розумінні ст. 185 СК України, так як навіть після цих курсів у дитини діагностовано низку пізнавальних та мовленнєвих труднощів, на підтвердження чого долучив результати психологічного обстеження дитини, проведеного після повернення дитини в Україну, яким встановлено, що станом на момент діагностики рівень психологічної готовності дитини до систематичного шкільного навчання був недостатньо сформованим, оскільки таке обстеження не містить відомостей про рівень психологічної готовності дитини до цього.

Крім цього, згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, такий у розмірі 1331 грн. 20 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки позивач у позовній заяві заявила про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, а тому питання про судові витрати слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 9 217 грн. 19 коп. (дев`ять тисяч двісті сімнадцять гривень дев`ятнадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складене 26.10.2026.

Суддя: Р.Я. Головатий