Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №446/1453/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1453/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.03.2026 за №12026141420000057 за обвинуваченням

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Буськ, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого оператором у ТОВ "Торговий дім "Лембергміт", з повною загальною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2023 у справі № 446/2660/23, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, та у відповідності до ст. 36 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на 3 (три) роки. Однак, ОСОБА_4 вирішив умисно не виконувати зазначене судове рішення, що набрало законної сили, в частині позбавлення права керування транспортними засобами, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керування транспортними засобами.

Так, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2023, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно керував транспортним засобом, а саме: 21 березня 2026 року приблизно о 18 год. 34 хв. автомобілем марки «Део» моделі «Ланос», з номерним знаком НОМЕР_1 на автодорозі національного значення Н-17 сполучення «Львів-Радехів-Луцьк», на 13 км., неподалік с. Колоденці, Львівського району Львівської області, після чого був зупинений працівниками поліції: інспектором СРПП відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області та поліцейським СРПП відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області.

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся і свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю. Зокрема пояснив, що дійсно 21.03.2026 він достовірно знаючи, що позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем марки «Део» моделі «Ланос», з номерним знаком НОМЕР_1 на автодорозі національного значення Н-17 сполучення «Львів-Радехів-Луцьк», на 13 км., неподалік с. Колоденці, Львівського району Львівської області, після чого був зупинений працівниками поліції. Вказав, що в цей день, вони разом з друзями їхали по особистих справах, і за кермом автомобіля перебував його друг, якого згодом забрали працівники ТЦК та СП, у зв`язку з чим, саме він сів за кермо, оскільки більше ніхто немав такої змоги.

Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, просив його суворо не карати.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, матеріали справи щодо речових доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України є нетяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Такою обставиною суд визнає здійснення ОСОБА_4 добровільного внеску у розмірі 1000 грн., на підтримку Збройних Сил України.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що він раніше не судимий, працюючий оператором у ТОВ "Торговий дім "Лембергміт", з повною загальною середньою освітою, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному кабінеті не перебуває, перебуває на обліку в психіатричному кабінеті, відповідно до висновку №621 від 28.04.2026 судово-психіатричної експертизи міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребував, згідно Досудової доповіді представника персоналу органу пробації має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства.

При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у позбавлення волі, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та відповідає загальним засадам призначення покарання і не знаходить підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Разом з тим, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та його перевиховання без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ: оптичний диск з відеозаписами, на яких зафіксовані події, які мали місце 21.03.2026 за участі ОСОБА_4 - залишити при матеріалах кримінального провадження від 22.03.2026 за №12026141420000057.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено 28.10.2026.

Суддя ОСОБА_1