Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/13279/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13279/26

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 24.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Катаєвої Е.В.,

суддів – Джабурії О.В., Коваля М.П,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №420/13279/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.07.2025 року №155050005346 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно 3 пунктом, 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року, з урахуванням ухвали суду від 29 вересня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155050005384 від 09.07.2025 року про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховану на виконання рішення суду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачами - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовано тим, що оскільки заявник на день досягнення пенсійного віку, а саме 08.06.2025, не працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону відсутнє.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що норми пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять обмежень щодо права на таку грошову допомогу у зв`язку з проходженням особою військової служби за призовом під час мобілізації. Сам факт мобілізації не свідчить про припинення трудових відносин із закладом чи установою, а тому не може ототожнюватися зі звільненням особи з відповідної посади. В той час, як судом першої інстанції не враховано й те, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 з січня 2024 по квітень 2025 нараховувалася заробітна плата від ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про нарахування заробітної плати від Миколаївського ліцею за вище зазначений період відсутні. Таким чином, не дотримано однієї із основних вимог для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги при виході на пенсію за цим Законом особа має дотриматися таких вимог – станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»–«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи вищевикладене, апелянти вважають, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та помилково зобов`язано його здійснити нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Від ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в яких позивач просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2023 року в даній справі без змін.

Відзиви обґрунтовані тим, що на момент мобілізації (загальної) у лютому 2022 року позивач працював на посаді вчителя фізичної культури та трудового навчання, що надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Сам по собі факт призову позивача на військову службу за мобілізацією не свідчить про припинення роботи на педагогічній посаді та не може позбавляти його права на соціальну гарантію, передбачену п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг.

Судом першої інстанції, а також колегію суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії за віком з 09.06.2025 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Учасниками справи не заперечується стаж роботи позивача на посадах вчителя згідно наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_2 .

На підставі наказу №11 к/тр від 24.02.2022 Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області керуючись ч.3 ст.119 КЗпП України та Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» увільнено ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури та трудового навчання Миколаївського ліцею Миколаївської - селищної ради Березівського району Одеської області від роботи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до - дня звільнення з військової служби.

Рішенням №155050005384 від 09.06.2025 прийнятим ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказаним рішенням визначено страховий стаж (повний) – 42 роки 2 місяці 18 днів.

01.07.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії та призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та прийнято рішення №155050005384 від 09.07.2025 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

У вказаному рішенні вказано, що аналіз наданої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви від 01.07.2025, щодо призначення одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058, свідчить про відсутність права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки згідно довідки Вих. №246 від 01.07.2025, виданої Миколаївським ліцеєм Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області заявник на день досягнення пенсійного віку (09.06.2025) не працював на посаді, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058.Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу заявник з січня 2024 перебуває у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погоджуючись із рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №155050005384 від 09.07.2025 року, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції, зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин пенсійним органом безпідставно не виплачено позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.

При цьому, суд дійшов висновку, що положення п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять обмежень щодо права на таку грошову допомогу у зв`язку з проходженням особою військової служби за призовом під час мобілізації. Сам факт мобілізації не свідчить про припинення трудових відносин із закладом чи установою, а тому не може ототожнюватися зі звільненням особи з відповідної посади.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Колегія суддів зауважує, що представник апелянта помилково посилається на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з тим, що заявник на день досягнення пенсійного віку, а саме 08.06.2025, не працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як проходив військову службу.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Згідно п.2 Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за дотримання таких умов:

1) наявність необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах;

2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;

3) неотримання до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, необхідною умовою, окрім наявності у особи загальної кількості трудового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є робота на відповідних посадах виключно в установах державної та комунальної форми власності.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, до посад у освітніх закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено учителів.

Судом першої інстанції правильно встановлено - позивач працював на посаді, що дає право на призначення грошової допомоги, а саме на посаді яка, відноситься до посад педагогічних працівників - вчитель фізичної культури та трудового навчання, педагогічний стаж позивача у підсумку складає 42 роки 2 місяці 18 днів.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відомості про роботу позивача, зокрема, зазначені в трудовій книжці, питання наявності стажу роботи на посадах вчителя, не заперечуються апелянтами.

Водночас, за висновками відповідача, зазначений стаж не було зараховано, оскільки станом на час досягнення пенсійного віку позивач проходив військову службу, а отже вихід на пенсію відбувся не з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності.

Оцінюючи вказані доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що початком агресії російської федерації проти України і введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Відповідно до наказу директора Миколаївського ліцею Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області від 24 лютого 2022 року №11 к/тр позивача увільнено в зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня звільнення з військової служби. На час проходження військової служби місце роботи та посада були збережені з позивачем.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, віднесено, зокрема, й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частина 3 ст.119 КЗпП гарантує працівникам збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на час проходження військової служби. Відсутність фактичного нарахування заробітної плати з боку роботодавця через об`єктивні обставини (наприклад, фінансові труднощі чи ліквідацію) не може бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування цього періоду до страхового стажу.

З цього приводу суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на момент мобілізації позивач перебував у трудових відносинах із закладом освіти, його призов на військову службу не припинив цих трудових відносин. Отже, неотримання заробітної плати від закладу освіти під час проходження військової служби не може бути підставою для відмови у призначенні спірної одноразової допомоги.

За встановлений обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем умов, необхідних для призначення вказаної одноразової допомоги, оскільки положення п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять обмежень щодо права на таку грошову допомогу, у зв`язку з проходженням особою військової служби за призовом під час мобілізації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №420/13279/26 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №420/13279/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Е.В. Катаєва

Судді О.В. Джабурія

М.П. Коваль