Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/11918/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №420/11918/26

Суддя: Катаєва Е.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11918/26

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,

повний текст судового рішення

складено 31.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Катаєвої Е.В.,

суддів – Джабурії О.В., Коваля М.П,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу 3-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/11918/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до 3-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність дії 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №420/12515/25 та утримання з цей суми 5% військового збору та зобов`язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №420/12515/25, та здійснити виплату різниці між 5% військового збору та 1,5%.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №420/12515/25.

Зобов`язано 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №420/12515/25.

Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року 3-ій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій вважає, що суд першої інстанції всебічно не дослідив матеріали справи та прийшов до неправильного висновку щодо визнання протиправними дій 3 ДПРЗ щодо утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №420/12515/25 та просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, виплати за рішенням суду звільненому працівнику ДСНС включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 ст.168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. Апелянт також зазначив, що відповідні виплати не підпадають під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, а отже не є об`єктом для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Крім того, апелянт стверджує, що Порядок №44 не поширюється на виплати, здійснені виключно на виконання рішення суду.

ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у забезпеченні у 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Наказом начальника ГУ ДСНС України в Одеській області від 23.04.2024 №315 звільнений з посади майстра газодимозахисної служби 31 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області за підпунктом 176 підпункту « 5» (за сімейними обставинами) відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593.

Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/12515/25, позивачеві відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до листа 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області № 60 30/01/01-849/60 30/02 від 17.04.2026 та довідки про розрахунок індексації за підписом начальника 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області за рішенням суду ОСОБА_1 нараховано 83 625, 21 грн, з вирахуванням податків (15052, 54 грн. - податок на доходи фізичних осіб, військовий збір 5% - 4 181, 26 грн.) сума до виплати становить 64391,41 грн. З цієї суми, що підлягає виплаті, перераховано на рахунок ОСОБА_1 суму у розмірі 51 553,18 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з позов до суду, який задоволений рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ПКУ та Порядку №44 виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки суми, які виплачені на виконання рішення суду, безпосередньо входять до складу грошового забезпечення, відтак наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особами рядового і начальницького складу державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44 (далі – Порядок №44).

Пунктом 2 Порядку №44 визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства є, зокрема, особами рядового і начальницького складу ДСНС, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п. 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктами 4,5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що грошове забезпечення, яке виплачено позивачу на виконання рішення суду підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб у розмірі 18% із вказаних сум на загальних підставах відповідно до норм Податкового кодексу України, оскільки грошове забезпечення є доходом.

Проте у відповідача був наявний обов`язок здійснити позивачу виплату грошової компенсацію податку з доходів фізичних осіб після такого утримання, що відповідачем здійснено не було.

Верховний Суд у постановах від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17, від 29.07.2020 року у справі №814/142/17 зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Також Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Водночас, позивач у позовних вимогах також просив здійснити виплату різниці між 5% військового збору та 1,5%.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто фізичні особи - резиденти, які отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1. п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

За приписами пп.1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ПКУ).

Згідно з пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Відповідно до пп. 4 пп. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору становить для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113-IX від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи за рішенням суду ОСОБА_1 нараховано 83625,21 грн, з вирахуванням податків (15052, 54 грн. - податок на доходи фізичних осіб, військовий збір 5% - 4 181, 26 грн.), сума до виплати становить 64391,41 грн. З цієї суми, що підлягає виплаті, перераховано на рахунок ОСОБА_1 суму у розмірі 51 553,18 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції містить висновки щодо визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді військового збору при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №420/12515/25, водночас як мотивувальна частина рішення суду не містить правового обґрунтування вказаних висновків та відповідно в цієї частині підлягає доповненню.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору (5% замість 1,5%) з сум грошового забезпечення позивача, виплаченого на виконання рішення суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо виплати індексації грошового забезпечення не підпадають під дію Закону України № 2050-III та Порядку № 159, а отже не є об`єктом для нарахування компенсації втрати частини доходів, оскільки вказане не було предметом спору у цій справі та відповідно не досліджувалось судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 4 ст. 317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки, судом першої інстанції правильно викладена резолютивна частина, проте колегія судів дійшла висновку про його зміну шляхом доповнення його мотивувальної частини, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 3-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/11918/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/11918/26 змінити, доповнивши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/11918/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Е.В. Катаєва

Судді О.В.Джабурія

М.П. Коваль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua