Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №400/7426/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: охорони здоров’я, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №400/7426/26

Суддя: Катаєва Е.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7426/26

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 28.08.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Катаєвої Е.В.,

суддів – Джабурії О.В., Коваля М.П,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі №400/7426/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до КНП «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Українського державного науково дослідний інституту медико соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради (далі КНП «Уманська центральна міська лікарня») в особі Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Експертна команда), Українського державного науково дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі УДНДІ), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 11.07.2026, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди від 06.11.2025 № 240/25/3678/Р;

визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи, прийняте за результатами розгляду його скарги, від 22.04.2026 №3335/26/1716;

зобов`язати КНП «Уманська центральна міська лікарня» організувати проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 іншим складом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у рішенні, а також усіх наявних медичних документів позивача.

Миколаївським окружним адміністративним судом 28 серпня 2026 року прийнято рішення по справі.

Не погодившись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій вважає рішення суду необґрунтованим, безпідставним, та таким що прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та просить оскаржуване рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що мотивувальна та резолютивна частини рішення містять взаємовиключні висновки щодо результату розгляду справи. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд дійшов однозначного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Водночас у пункті 1 резолютивної частини рішення зазначено: «В задоволенні позову ОСОБА_1 … задовольнити повністю». Апелянт вказує, що судове рішення має бути чітким, зрозумілим, внутрішньо несуперечливим та дозволяти однозначно встановити результат вирішення спору. У даному випадку цього не забезпечено, неможливо одночасно вважати, що позов задоволено повністю та що у його задоволенні відмовлено повністю.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції основним мотивом відмови у задоволенні позову фактично визначив те, що суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури його прийняття. На думку апелянта такий висновок не відповідає ч.2 ст.2 КАС України. Судовий контроль не може бути зведений виключно до перевірки формальної процедури. Суд не мав підміняти медичний орган, однак зобов`язаний перевірити, чи відповідає висновок про помірний ступінь функціональних порушень фактичним даним, чи досліджені всі істотні обставини та чи містить рішення належне мотивування.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що експертними командами враховані медичні документи, оскільки вважає, що сам факт знаходження документа в матеріалах експертної справи не означає, що наведені в ньому відомості належним чином оцінені. Ані оскаржувані рішення, ані рішення суду не містять належного пояснення того, яким чином сукупність показників стану його здоров`я в результаті тяжкого бойового поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, співвідноситься з висновком про лише помірні функціональні порушення.

Крім того, Експертна команда Центру дійшла висновку про наявність стійких помірно виражених функціональних порушень, які призводять до обмеження життєдіяльності І ступеня. Цей висновок став визначальним для залишення III групи інвалідності. Однак ні відповідачі, ні суд першої інстанції не надали переконливої відповіді, чому встановлені об`єктивні порушення відповідають саме І ступеню обмеження. Центральним питанням справи було саме розмежування І та ІІ ступенів обмеження. Цього питання суд фактично не вирішив, а також неправильно звузив значення критеріїв II групи інвалідності, не надав належної оцінці стійкості функціональних порушень.

Також апелянт як на підставу задоволення його апеляційної скарги посилається на відмову суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та потребують спеціальних знань у галузі медицини. Водночас у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд фактично виходив із того, що питання характеру та ступеня функціональних порушень позивача належать до сфери спеціальної медичної компетенції, а суд не наділений відповідними спеціальними знаннями та не вправі підміняти експертну команду. Такий підхід є внутрішньо суперечливим і призвів до неповного з`ясування обставин справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої та апеляційної інстанції згідно з матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , 1981 р.н. проходив військову за мобілізацію у ЗСУ, на посаді стрільці-снайпера у військовій частині НОМЕР_1 .

06.09.2024 ОСОБА_1 під час участі у бойових діях, у складі підрозділу військової частини, поблизу АДРЕСА_1 отримав вибухову травму (ураження від ворожого FPV-дрону), акустичну травму без перфорації барабанних перетинок, вогнепальне-уламкове наскрізне поранення верхньої третини лівого передпліччя, вогнепально-уламкові сліпі поранення правого стегна правого коліна, нижньої третини лівої гомілки та інше.

Після поранення позивач проходив тривале стаціонарне лікування, реабілітацію та неодноразові обстеження.

30.06.2025 року рішення 18 Регіональної військово-лікарською комісією ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, на підставі статті 61а, 76а графи ІІ Розкладу хвороб.

18.07.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №199, солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у відставку за п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

06.11.2025 ОСОБА_1 пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи Експертною командною, якою прийнято рішення №240/25/3678/Р від 06.11.2025 року та встановлено йому ІІІ групу інвалідності з датою повторного оцінювання – 06.11.2026.

Причини інвалідності визначені рішенням – поранення (контузії, травми, каліцтва) захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.

Діагнози, за яким ОСОБА_1 направлено на оцінювання: основний діагноз: S54.7 – травма декількох нервів у ділянці передпліччя, супутні діагнози: Е94.0 – наслідки травм декількох ділянок; L 90.59 – рубцеві стани і фіброз шкіри зумовлений іншою уточненою причиною; H43.8 інші хвороби склоподібного тіла; H 52.2 – астигматизм; ускладнення основного діагнозу G 56.8 – інші мононевропатії верхньої кінцівки.

Також, Експертною командною надані рекомендації, з індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

26.11.2025 ОСОБА_1 подав скаргу на зазначене рішення до Центру оцінювання функціонального стану особи, у якій зазначив, що експертною командною не відображене реального рівня функціональних обмежень, а саме: значне порушення функцій лівої руки – не враховано; неможливість виконувати більшість видів роботи – не оцінено; порушення самообслуговування та побутових навичок – не відображено; наявність множинних травм та оперативних втручань – занижено; неврологічні, ортопедичні та офтальмологічні порушення – оцінено поверхово.

20.01.2026 УДНДІ з метою уникнення експертної помилки, прийняття об`єктивного експертного рішення, уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запросив ОСОБА_1 для проходження додаткового медичного обстеження в стаціонарних умовах до Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова у м. Вінниця в строк до 26.02.2026.

В період з 18.02.2026 по 02.03.2026 ОСОБА_1 проходив додаткове медичне обстеження у Вінницькому національному медичному університету ім. М.І. Пірогова у відділення оцінювання функціонального стану, в умовах стаціонару.

22.04.2026 експертною командною з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення №3335/26/1716, яким підтверджено рішення, що оскаржувалось.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями звернувся до суду з позовом.

Згідно зі змістом рішення, його мотивувальної частини суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Між тим, резолютивну частину рішення виклав у наступної редакції «В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_2 ) до КНП «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради в особі Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яка прийняла рішення №240/25/3678/Р від 06.11.2025 (вул. Шевченка, 50,м. Умань, Уманський р-н, Черкаська обл.,20305 02005036) задовольнити повністю».

Згідно зі змістом апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 усвідомлює, що у задоволенні його позовних вимог суд відмовив, проте вважає, формулювання резолютивної частини рішення суду першої інстанції не дозволяє однозначно встановити результат вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що зміст рішення суду першої інстанції, його висновок у мотивувальної частині рішення, свідчить про прийняття судом першої інстанції рішення про відмову з задоволенні позову ОСОБА_1 , помилкове викладення резолютивної частини рішення підлягає зміні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів.

Перевіривши дотримання процедури прийняття оскаржуваного позивачем рішення Експертної команди від 06.11.2025 №240/25/3678/Р та рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 22.04.2026 №3335/26/1716 суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень процедури при прийняття вказаних рішень та зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Обидва рішення оформлені відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» згідно з додатками до нього щодо форми рішень. При прийнятті рішень відповідачами були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, всі медичні документи позивача.

Суд першої інстанції врахував, що аргументи позивача щодо неправомірності оскаржуваних рішень ґрунтувались на незгоді його з висновками про групу інвалідності, які він вважав такими, що не відповідають медичним документам, вважав, що Експертні команди не врахували певних медичних документів, а їх рішення не є належно мотивованими.

При розгляді справи судом першої інстанції витребувані всі документи, які були досліджені Експертними командами та встановлено, що всі вони враховані відповідачами під час проведення експертного оцінювання, а питання достатності опису в медичних документах того чи іншого діагнозу, є предметом спеціальної медичної компетенції, а тому вирішується лікарями (експертної командною).

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції також врахував що процедура повторного експертного оцінювання фізичного стану позивача, під час розгляду його скарги на рішення від 10.11.2025 пов`язана з обстеженням позивача протягом 12 днів в умовах стаціонару в лікарні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.3 цього Закону інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від №1338 (далі Постанова №1338), згідно з п.3 якої повноваження, права і обов`язки МСЕК щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної МСЕК МОЗ припиняються 31 грудня 2024 року.

Пунктом 5 Постанови №1338 визначено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної МСЕК МОЗ, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Постановою №1338 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до п.1 якого вказане Положення визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Пунктом 4 Положення визначено, що Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України “Про запобігання корупції”, іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Згідно з п.6 Положення оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Оцінювання повсякденного функціонування позивача ОСОБА_1 здійснювалось експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради.

Постановою №1338 затверджений також Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, якій згідно з п.1 визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд (п.7 Порядку).

Згідно зі ст.31 Порядку під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Відповідно до п.32 Порядку якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

Згідно матеріалів справи при розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення Експертної команди від 06.11.2025 №240/25/3678/Р, в якій він просив переглянути рішення ЕК і визнати його особою з інвалідністю ІІ ЕК ЦОФССО з метою об`єктивізації функціональних порушень, уникнення експертних помилок, пацієнта запрошено на стаціонарне обстеження групи. Отже Експертною командою ЦОФССО проаналізовано не тільки представлену медико-експертну документацію пацієнта, дані об`єктивних статусів, консультативних висновків спеціалістів, додаткових методів обстеження, але і результати додаткового обстеження. Відповідно до рішення Експертної команди ЦОФССО підстав для підвищення групи інвалідності на даний час немає, однак хворий потребує динамічного спостереження у ортопеда-травматолога, невролога, лікаря ФРМ, а також, за потреби - стаціонарного лікування та реабілітації. При прогресуванні обмежень життєдіяльності, неефективності лікувальних та реабілітаційних заходів рекомендовано повторне направлення на оцінювання.

Колегія суддів вважає, що позивач фактично не погоджується з медичними висновками Експертних команд, проте оцінка вказаному такому висновку не може надаватися судом за правовими висновками Верховного Суду.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правові висновки Верховного Суду не змінювались.

Так, у постановах Верховного Суду від 20.02.2026 року у справі №280/4630/25 та від 18.03.2026 року у справі №360/660/25 вказано, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Пунктами 34,35,36 встановлено, що експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі. Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини справи та дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції, про відмову йому у задоволенні клопотання про проведення медичної експертизи та посилання на те, що суд не наділений відповідними спеціальними знаннями та не вправі підміняти експертну команду, призвели до прийняття судом необґрунтованого рішення у справі, оскільки суд першої інстанції досліджував обставини та докази по справі у відповідності до правових висновків Верховного Суду, що оцінка підставності висновку Експертних команд виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Оскільки, судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте з помилками викладено резолютивну частину рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині викладення резолютивної частини рішення, а в іншій частині рішення суду від 28.08.2026 року підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі №400/7426/26 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі №400/7426/26 змінити, виклавши абзац першій резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_2 ) до КНП «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради в особі Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яка прийняла рішення №240/25/3678/Р від 06.11.2025 (вул. Шевченка, 50, м. Умань, Уманський р-н, Черкаська обл.,20305 02005036) відмовити повністю»

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Е.В. Катаєва

Судді О.В.Джабурія

М.П. Коваль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua