Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/2894/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2894/26

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 10.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Катаєвої Е.В.,

суддів – Джабурії О.В., Коваля М.П,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №420/2894/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.01.2026 року №155250018741 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 20.01.2026 року переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ та здійснити нарахування пенсії з врахуванням:

довідки Івано-Франківської митниці від 14.01.2026 року про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (додаток 1 згідно з Постанови КМУ №823 від 12.07.2024);

довідки Івано-Франківської митниці від 14.01.2026 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (додаток 2 згідно з Постановою КМ № 823 від 12.07.2024);

довідки Івано-Франківської митниці від 14.01.2026 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі. (додаток 3 згідно з Постановою КМ № 823 від 12.07.2024).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.01.2026 року №155250018741 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2026 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки в межах спірних правовідносин пенсійним органом належним чином вирішено питання про призначення позивачу пенсії за ЗУ «Про державну службу».

ОСОБА_1 не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.

Судом першої інстанції, а також колегію суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20.01.2026 року позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №155250018741 від 28.01.2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки посада інспектора митниці, не належить до посад державної служби, визначених у ст.25 Закону України «Про державну службу».

Крім того вказано, що надані довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавок за ранг та вислугу років) та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця не завірені штампом та печаткою організації, яка видала вищевказані довідки, а також не містять номера та дати видачі довідок.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. З урахуванням правої позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані всі умови, які визначені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, для призначення пенсії за віком на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ.

За наслідком з`ясування обставин у справі, судом зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2026 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, суд обґрунтовано визначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст.37 Закону №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.09.1979 р., ОСОБА_1 в період з 12.09.1994 року по 12.06.2025 працювала на різних посадах в митних органах та 10.06.1995 року прийняла присягу державного службовця.

При цьому, апелянтом в даній справі не заперечується правомірність та дійсність записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 03.09.1979 р.

Отже, спірним у межах даної справи є питання, чи має право працівник митного органу на перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону №889-VII) здійснювалося відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283).

Згідно із пунктом 2 Порядку №283, який діяв на час проходження позивачем митної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апаратів органів митного контролю.

Крім того, 04.07.2013 року ст.37 Закону №3723-ХІІ було доповнено новою частиною, згідно із якою, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Статтею 430 Митного кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною 1 ст.569 Митного кодексу України (прийнятий 13 березня 2012 року) встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст.544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до ст.588 цього Кодексу, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, час роботи позивача митних органах України у період з 12.09.1994 року по 12.06.2025 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби, чим спростовуються доводи апелянта.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача в митних органах підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.01.2026 року №155250018741 про відмову в перерахунку пенсії та з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №420/2894/26 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №420/2894/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Е.В. Катаєва

Судді О.В. Джабурія

М.П. Коваль