Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №439/1994/25 — Бродівський районний суд Львівської області

Суд: Бродівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №439/1994/25

Суддя: Петейчук Б. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1994/25

Провадження № 2/439/147/26

16 жовтня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовною заявою ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива" про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, ухвалив таке рішення.

ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" звернулося до Бродівського районного суду Львівської області за позовом до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива", у якій позивач просив визнати укладеною додаткову угоду від 06 березня 2025, між ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 із зазначенням у резолютивній частині рішення тексту угоди, яка пропонується, а також просить суд визнати відсутнім права оренди ТОВ ВТП «Щедра Нива» на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди.

Стислий виклад позиції позивача.

11 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" укладено Договір оренди землі № б/н. Згідно з умовами договору, орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4620380400:05:008:0021, площа земельної ділянки 0,8432 га, договір укладено на 7 років та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.10.2018, номер запису 12025224.

Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі від 11 червня 2018 року, 21 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна Агровиробнича Компанія" надіслано ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі разом із проектом додаткової угоди.

Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми права та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв`язку про прийняття поштового відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач зобов`язаний був протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення ОСОБА_2 не заперечила щодо укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проєкт додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача, та перебуває в користуванні на момент подання позову.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 вересня 2025 року, право оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на території Батьківської сільської ради Бродівського району Львівської області, проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60469110. Таким чином, позивач дізнався про те, що ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТзОВ "Щедра Нива".

Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення договору, Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-ІХ, положення Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, вказує, що має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. З огляду на зазначене, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Стислий виклад позиції відповідачів.

Представник відповідачів – ОСОБА_3 подав відзив. У відзиві вказує, що з викладеними у позовній заяві обставинами, а також з правовою оцінкою обставин відповідачі не погоджуються, а відтак позовні вимоги не визнають, з огляду на таке.

11 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" дійсно було укладено Договір оренди землі, площа земельної ділянки 0,8432 га, кадастровий номер 4620380400:05:008:0021.

25 квітня 2025 року право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Нова власниця не отримувала від позивача жодного повідомлення про намір продовжити Договір оренди землі.

24 червня 2025 року в реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано речове право оренди (договір оренди) на спірну земельну ділянку за ТзОВ «Щедра Нива».

У відзиві представник відповідачів посилається на те, що позивач не надав доказів належного виконання обов`язків за умовами договору. Також представник відповідачів зазначає, що позивач просить визнати поновленим договір, а також змінити умови договору доповнивши його пунктом про автоматичне поновлення та іншими положеннями, що за своєю суттю суперечить закону, оскільки позивач намагається в судовому порядку не лише безпідставно продовжити строк дії договору, але і доповнити договір пунктом про його автоматичне поновлення, додає нові процедури відмови від поновлення цього договору, способи комунікації (усні, текстові, голосові та «у будь-який інший спосіб»), використання конкретних електронних адрес, інтернет-ресурсів, номерів телефонів. Таким чином, позивач просить суд поновити строк дії договору на той самий строк, але на інших умовах.

Також представник відповідачів зазначає, що направлення позивачем пропозиції про продовження оренди не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин за відсутності належного повідомлення нового власника та доказів виконання умов договору.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

09 жовтня 2025 року – відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

24 жовтня 2025 рок від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про заміну відповідача у справі на його правонаступника.

17 листопада 2025 року ухвалою суду залучено відповідача ОСОБА_1 замість первісного відповідача ОСОБА_2 .

03 грудня 2025 року від представника відповідачів - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він заперечував проти задоволення позову з огляду на його безпідставність.

09 січня 2026 року від представника відповідачів надійшло клопотання про витребування доказів

09 січня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

12 січня 2026 року ухвалами Бродівського районного суду задоволено клопотання представника сторін про витребування доказів.

06 березня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 12 січня 2026 року.

09 березня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

10 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження.

30 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав вимоги позовної заяви та просив про їх задоволення.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Із наданих доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,8432 га, кадастровий номер 4620380400:05:008:0021.

11 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Західна Агровиробнича Компанія" укладено Договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4620380400:05:008:0021, площею 0,8432 га, договір укладено на 7 років та зареєстровано 26.10.2018 за номером 12025224.

25 квітня 2025 року право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серії НСХ №456074.

Згідно із інформацією з ДРРП № 445325101 від 26 вересня 2025 року отриманою за заявою ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія", за ОСОБА_1 25 квітня 2025 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4620380400:05:008:0021, площа земельної ділянки 0,8432 га.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24 червня 2025 року в державному реєстрі зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим № 4620380400:05:008:0021, площею 0,8432 га. Суб`єкт іншого речового права: орендар ТОВ ВТП «Щедра Нива».

Судом також встановлено, що згідно із відомістю про виплату готівки №000007195 за 28 грудня 2018 року, ОСОБА_2 було отримано 4 520 гривень орендної плати за 2018 рік, а відповідно до наданої відомості № 1075/1302 від 30.03.2020 року, ОСОБА_2 отримала на реалізацію с/г продукції 1040 кг пшениці, як орендну плату за 2019 рік.

Відповідно до платіжних інструкцій: №9999509333 від 10 вересня 2020 року ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія" сплатила Сторожук Г.В. 7 826 гривень 34 копійки орендної плати за 2020рік, №9111211270 від 06 серпня 2021 року – 5 488 гривень 10 копійк орендної плати за 2021 рік, №2473187810 від 24 листопада 2022 року – 9 497 гривень 05 копійок за 2022 рік, № 2473205143 від 28 грудня 2022 року – 9832 гривні 82 копійки за 2022 рік, №1787388820 від 25 січня 2024 року – 35 гривень 24 копійки за 2023 рік, №2958884530 від 09 жовтня 2024 року – 9 514 гривень 67 копійок за 2024 рік.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України (далі — ЗК України) та загальними нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Відповідно до положень абзацу 4 Розділу IX Закону України «Про оренду землі», правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 № 340-ІХ набрав чинності 16.01.2020.

Щодо порядку застосування статті 126-1 Земельного кодексу України висловився Верховний суд у Постанові № 918/434/21 від 07 червня 2022 року, де зазначив щодо договорів оренди укладених у 2010 році: «Згідно з абзацом 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Тобто усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цього Закону, поновлюються на умовах, визначених в цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення». Аналогічну позицію Верховним судом було висловлено у рішенні № 912/4031/20 від 18 жовтня 2022 року. Зокрема, судом щодо поновлення договорів укладених у 2010 році зазначається таке: «5.8. Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом 4 такого змісту: "Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Таким чином, під час розгляду цього позову, зокрема в частині вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, необхідно керуватися положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка мала назву «Поновлення договору оренди землі», у редакції, чинній станом на 11 червня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У силу вимог ч. 1–3 та ч. 5–6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства: Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції, чинній на момент укладення договору оренди).

Так, відповідно до приписів ч. 1–5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № б/н59/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 604/617/24, від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Як встановлено судом, 25 квітня 2025 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,8432, кадастровий номер: 4620380400:05:008:0021, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НСХ № 456074.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» лише орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно з частинами шостою та восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», у разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених для повідомлення про намір поновити договір, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

У абзаці другому пункту 6.2 Договору оренди землі від 11.06.2018 р, зазначено що у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі від 11 червня 2018 року орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що про зміну власника спірної земельної ділянки позивачу стало відомо 26 вересня 2025 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, з урахуванням вимог закону, останній день місячного строку для направлення новому власнику відповідного листа-повідомлення та проєкту додаткової угоди припадав на 23 жовтня 2025 року. Проте всупереч наведеним вимогам закону, орендар у встановлений строк нового власника ОСОБА_1 не повідомив.

Позивачем на адресу ОСОБА_1 був відправлений лист-повідомлення вих. № 6551 від 20 листопада 2025 року про намір продовжити дію договору оренди. Такий лист надісланий із пропущенням місячного строку, який визначений вищезазначеним Договором оренди землі. Крім того, на момент направлення вказаного листа, а саме 24 червня 2025 року новий власник уже реалізував своє право на розпорядження майном, уклавши новий договір оренди цієї земельної ділянки з іншим суб`єктом — ТзОВ «ВТП „Щедра Нива“», право оренди якого належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Окрім процесуальних порушень процедури повідомлення нового власника, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», імперативною умовою є належне виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором протягом усього строку його дії. Під належним виконанням обов`язків слід розуміти бездоганне дотримання орендарем базових вимог, зокрема: своєчасне та повне внесення орендної плати у розмірі, строки та у спосіб, визначені договором (без заборгованостей чи систематичних затримок); використання ділянки за цільовим призначенням; дотримання екологічних, агротехнічних норм та збереження родючості ґрунтів.

Проте матеріали справи свідчать про те, що позивач допускав порушення умов договору щодо своєчасного внесення орендної плати. Зокрема, орендну плату за 2019 рік було фактично внесено лише у березні 2020 року. Крім того, за 2025 рік позивач взагалі не надав суду жодних доказів виконання грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів на користь орендодавця.

З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить беззаперечного висновку про те, що ТзОВ «Західна Агровиробнича Компанія» не набуло переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки з боку позивача допущено порушення законодавчо встановленої процедури повідомлення нового власника майна, а також встановлено факт неналежного виконання обов`язків щодо своєчасного внесення орендної плати, що свідчить про неналежне виконання орендарем землі обов`язків за договором оренди. Відтак, неналежне виконання орендарем землі обов`язків за договором оренди не надає йому переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). А тому, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з частиною четвертою статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, а за приписами статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить виключне право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Аналізуючи норми чинного законодавства у їх сукупності, суд доходить переконання, що для реалізації переважного права орендаря на укладення договору на новий строк необхідна наявність обов`язкової сукупності двох складових: дотримання встановленої законом процедури та наявності відповідного волевиявлення орендодавця (власника) на продовження орендних відносин.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом (зокрема у постановах від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18, від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23, від 31 січня 2025 року у справі № 604/646/23 та інших), який неодноразово наголошував, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору. Направлення орендарем пропозиції про продовження орендних відносин не є безумовною підставою для їх автоматичного поновлення за відсутності добровільного волевиявлення орендодавця.

Водночас відсутність згоди орендодавця на поновлення договору оренди, а також укладення ним нового договору з іншою особою після закінчення строку дії попереднього договору, повністю виключають можливість визнання поновленим старого договору в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, а згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ході судового розгляду судом не встановлено наявність у позивача порушеного суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу. Зокрема, укладення нового договору оренди зазначеної земельної ділянки зі стороннім орендарем — ТзОВ «ВТП „Щедра Нива“» — 24 червня 2025 року відбулося вже після припинення дії попереднього договору оренди та за відсутності згоди нового власника на його поновлення з позивачем, що повністю відповідає дискреційним повноваженням власника майна.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку про повну безпідставність позовних вимог, оскільки позивач не довів наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі за відсутності волевиявлення та згоди власника на продовження орендних відносин. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю

.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог заявою ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ТзОВ "Щедра Нива" про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія», ЄДРПОУ 41099127, адреса: 35601, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Дубно, пров. Центральний, буд. 1.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство „Щедра Нива“», ЄДРПОУ 39073702, адреса: 35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Радивилів, вул. Почаївська, буд. 3-Б.

Суддя Б.М. Петейчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua