Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №332/6306/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6306/25

Провадження №: 2/332/902/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання – Волкові Д.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кукурудза Романа Орестовича до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кукурудза Романа Орестовича звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, уточнивши вимоги заявою від 08.09.2026, в якій просила визнати за нею право власності на частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., у тому числі на частку – в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та частку, належну їй як члену колишнього колгоспного двору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. За життя остання залишила заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 6,9896 га, що розташована на території Полтавської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, заповіла ОСОБА_1 . Незадовго перед цим, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя останній залишив заповіт, яким, зокрема, житловий будинок із відповідними надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 . Батьки сторін були одружені з 28.03.1967 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 04 червня 2024 року №39 батько сторін ОСОБА_4 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день відкриття спадщини разом з ним проживала його дружина ОСОБА_3 .

Спадкова справа після нього не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, яка зберігається у спадковій справі ОСОБА_3 .

За таких обставин спадщину, що відкрилась після ОСОБА_4 , прийняла лише його дружина ОСОБА_3 - за законом.

Його діти - сторони за цією позовною заявою, що є спадкоємцями як за заповітом, так і за законом, спадщину, що відкрилась після батька ОСОБА_4 , не прийняли жодним зі способів, передбачених Цивільним кодексом України. Інших спадкоємців за заповітом, а також спадкоємців першої черги за законом (крім дружини і дітей) у ОСОБА_4 не було.

Мати сторін ОСОБА_3 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 04 червня 2024 року №40. Інших осіб за вказаною адресою станом на день відкриття спадщини зареєстровано не було.

Сторони прийняли спадщину,що відкрилась після матері, звернувшись 17 лютого 2023 року з відповідними заявами до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяни Юріївни. За вказаними заявами того ж дня було заведено спадкову справу №23/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (номер у спадковому реєстрі: 70283300).

Того ж дня, 09 квітня 2025 року, позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,59 га на території Полтавської сільської ради Пологівського району Запорізької області, в АДРЕСА_2 .

Однак у відповідь нотаріус видала їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 квітня 2025 року №273/02-31.

В постанові зазначено, що на підтвердження його належності до спадкової маси було подано свідоцтво про право власності на жилий будинок, видане Виконкомом Гуляйпільської районної Ради народних депутатів 08 жовтня 1990 року, зареєстроване Пологівським бюро технічної інвентаризації 08 жовтня 1990 року в реєстровій книзі №32 за реєстровим №278. Вивчивши подані документи, нотаріус встановив, що жилий будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу Української PCP майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідного до статуту колгоспу.

Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням у навчальному закладі або хворобою. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на момент їх вибуття і яке збереглося.

Враховуючи вищенаведене, з наданих документів не вбачається хто саме є членом колгоспного двору і, як наслідок, хто саме та в яких частках є власником вищепрописаного житлового будинку, а також яка частка і після кого має переходити у спадщину.

На підставі вищенаведеного нотаріус постановив відмовити позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, у зв`язку з тим, що не надані документи, потрібні для вчинення нотаріальної дії.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, витребувано від Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Тетяни Юріївни копію спадкової справи №23/2023, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.12.2025, на виконання ухвали судді від 26.11.2025 від Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Тетяни Юріївни надійшла копія спадкової справи №23/2023, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.09.2026 від відповідача по справі ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання права власності, в якій останній просить визнати за ним право власності на частину у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв. м., житловою площею 43,7 кв.м., належну йому як члену колишнього колгоспного двору.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2026 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кукурудза Романа Орестовича до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майн – залишено без руху для усунення недоліків, надано строк для усунення вищезазначених недоліків терміном п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2026 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - повернуто заявнику. Роз`яснено, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом для захисту своїх прав та інтересів.

У підготовче засідання позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд підготовчого засідання за її відсутності уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, подав заяву про розгляд підготовчого засідання за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. В підготовчому судовому засіданні відповідач позов про визнає у повному обсязі. За таких підстав суд, у відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

Дослідивши докази у справі, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.19 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до вимог ст.ст.76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990, майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі УРСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990.

Згідно зі ст.ст.120, 123 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності, і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи із Правової позиції, викладеної в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15 - згідно з частиною першою статті 120, статтею 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

А отже, майно колгоспного двору належить усім членам двору у рівних частках в спадкуються така частка члена колгоспного двору на загальних підставах.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У силу вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Пунктом «г» ч.1 ст.81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008 року № 7«Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, 06.02.1976 між ОСОБА_5 ( продавець) та ОСОБА_4 ( покупець) укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 40 кв.м., який знаходиться в с. Полтавка, Гуляйпільського р-ну.

08.10.1990 Виконавчим комітетом Гуляйпільської районної Ради народних депутатів, на підставі Рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів №20/6 від 26.06.1990 ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право власності на житловий будинок, відповідно до якого « увесь будинок в АДРЕСА_1 , за АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, глава колгоспного двору ОСОБА_4 ».

Вказаний будинок зареєстрований в Пологівському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за главою колгоспного двору ОСОБА_4 та записано в реєстрову книгу №32 за реєстровим №278.

Згідно Довідки, виданої 08.04.2025 №27 Виконавчим комітетом Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, за їх даними, у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з моменту купівлі ( договір купівлі-продажу житлового будинку від 06.02.1976, який нотаріально посвідчений Виконавчим комітетом Полтавської сільської Ради депутатів трудящих Гуляйпільського району Запорізької області) були постійно зареєстровані та фактично проживали з 1976 року і по день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; його дружина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також їх діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була зареєстрована з 1976 року і до вересня місяця 1984. Інших зареєстрованих осіб, або які б проживали за вищевказаною адресою з моменту купівлі і по 08.04.2025 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 не значиться.

Відповідно до Довідки, виданої Виконавчим комітетом Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 14.09.2026 №68, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично проживала з березня місяця 1987 року і до 1992 року включно однією родиною з батьками, з якими вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про одруження від 28.03.1967, серія НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження ОСОБА_7 від 28.03.1967, серія НОМЕР_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.01.1987, серія НОМЕР_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2 від 23.03.1972, серія НОМЕР_4 .

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК України 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до ст.121 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору вважається рівною частці кожного іншого члена двору, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки вказаний житловий будинок належав до колгоспного двору, то усім його членам, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належала у ньому частка, яка складає по 1/4 кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.09.2022, серія НОМЕР_5 .

За життя, 13.01.2019, ОСОБА_4 залишив заповідальне розпорядження, яким, легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 211340, рік випуску – 2011, колір – зелений, реєстраційний № НОМЕР_6 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 до нотаріальної контори не зверталися.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла його дружина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.12.2022, серія НОМЕР_7 .

За життя, 13.01.2019, ОСОБА_3 залишила заповідальне розпорядження, яким належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV – ЗП №013025, земельну ділянку, площею 6,9896 га., розташовану на території Полтавської сільської ради, Гуляйпільського району, запорізької області, заповіла ОСОБА_1 .

17.02.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. із заявами про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_3 .

09.04.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про поділ спадщини, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., зареєстровано в реєстрі за №452, яким, зокрема до ОСОБА_1 переходить житловий будинок АДРЕСА_1 .

09.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

У видачі свідоцтва на право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено , з підстав того, що з наданих правовстановлюючих документів на будинок не вбачається хто саме є членом колгоспного двору і як наслідок, хто саме і, в яких частках є власником житлового будинку і, відповідно, яка частка і після кого має передаватися у спадщину.

Даний факт підтверджується матеріалами спадкової справи №23/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до частини п`ятої ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого права з позовом про визнання такого права.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_3 на вказане майно, суд беручи до уваги, що позивач згідно ч.1 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину у строки, визначені ч.1 ст.1270 ЦК України, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довела право на спадкування частки у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, за позивачкою слід визнати право власності на належну їй частку майна колгоспного двору домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як колишньому члену колгоспного двору, оскільки виділити і оформити таке право вона не може в силу того, що інші власники майна колгоспного двору, крім рідного брата – відповідача по справі - померли, а отже іншого шляху, як визнати за нею належне їй право власності інакше, як в судовому порядку, немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81-82, 89, 247, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.321, 392, 1212, 1216, 1217, 1222, 1268, 1269 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кукурудза Романа Орестовича до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , право власності на частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., у тому числі: на частку в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на частку, належну їй як члену колишнього колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.10.2026.

Суддя Н.В. Марченко