Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №308/13117/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13117/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

з участю секретаря судових засідань Сапронова А.О.

за присутності учасників у справі:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення,-

встановив:

07 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення серії ЕНА №7828236 від 04 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позов мотивує тим, ОСОБА_1 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України. Згідно постанови серії ЕНА №7828236, 04 вересня 2026 року о 14 год. 54 хв. ОСОБА_1 рухаючись в автомобілі по дорозі М06 794 км, керував транспортним засобом Шкода Октавія номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 93 км/год, чим порушив вимоги п.12.9.б ПДР - перевищення водіями транспортного засобу встановлених обмежень швидкості руху.

Позивач зазначає, що при складанні постанови представником відповідача не було встановлено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тому скоїв вказане правопорушення.

Крім того, на думку позивача фото фіксація швидкості руху автомобіля на спеціальний прилад проводилася з порушеннями, оскільки прилад повинен був бути закріпленим на стаціонарній підставці, а поліцейський тримав його у руках, тому результати такої викликають сумніви, а результат вимірювання не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевказане, позивач зазначає, що не погоджується з зазначеним рішенням інспектора і вважає постанову незаконною,винесеною з грубим порушенням чинних норм законодавства, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

15 вересня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення ч.1 ст.122 КУпАП, процедура та порядок складання адміністративних матеріалів були дотримані. Постанова обґрунтована та винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

25 вересня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого зазначає, що, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

09 вересня 2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у вказаній справі відкрито провадження із викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні 27 жовтня 2026 року:

- позивач з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такий задовольнити.

- представник відповідача не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.9, ч.2 ст.77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно – правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Судом встановлено, 04 вересня 2026 року о 14 год. 54 хв. ОСОБА_1 рухаючись в автомобілі по дорозі М06 794 км, керував транспортним засобом Шкода Октавія номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 93 км/год, чим порушив вимоги п.12.9.б ПДР - перевищення водіями транспортного засобу встановлених обмежень швидкості руху, що є порушенням ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п.2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.12.9.б Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо тверджень позивача, що прилад «TruCam» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, то суд зазначає наступне.

Так, Закон України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 року № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Суд вважає недоцільним посилання позивача на те, що поліцейський не може використовувати мобільний технічний засіб(прилад контролю) тримаючи його в руках.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.

Суд звертає увагу, на тому що згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

При цьому наголошує що у ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» було внесено ряд змін, якими усунуто колізійність чинного законодавства. Так ч.2 ст.40 вказаного вище Закону сформульована наступним чином: «Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці».

Зі змісту даної норми чітко зрозуміло що вона стосується виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють в автоматичному режимі.

Однак, слід зазначити, що диспозиція ч.1 ст.40 вказаного Закону дозволяє використовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (яким є прилад TruCam LTI 20/20).

Окрім того, як вбачається з листа ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 використовується у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VIІ.

Відтак, в даному випадку порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч.2 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.

Будь яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції судом не встановлено.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 року у справі 450/3057/25.

Вказана позиція також узгоджується із постановами Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17.

Щодо складання протоколу.

Згідно ст. 254 КУпАП - про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП розглядається органом національної поліції.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського №470077:

-Поліцейський представився, повідомлено про причину зупинки(14:51:20)

-Ознайомлено позивача з доказами вчинення адміністративного правопорушення(14:53:19);

-Повідомлено про початок розгляду справи про адміністартивнее правопорушення (15:37:27);

-Роз`яснено права згідно ст.ст.268, 289 КУпАП (15:37:55);

-Роз`яснено порядок оплати та оскарження постанови про адміністративне правопорушення (15:38:17).

Розгляд справ вказаної категорії проводиться поліцейським у порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення, і в такому порядку законодавством не передбачено можливості перенести або відкласти розгляд справи та винесення постанови. При цьому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися за отриманням правової допомоги.

З оглянутих судом відео матеріалів, вбачається, що ОСОБА_1 мав час звернутись по допомогу, оскільки з моменту зупинки транспортного засобу встановлення особи, та розгляд справи тривав більше години, оскільки позивач не бажав надати поліцейським свої документи для встановлення особи, через що останнім довелось доступними можливостями встановлювати особу.

При цьому, жодних грубих процесуальних чи будь яких інших порушень під час розгляду адміністративної справи, зі сторони працівника поліції, судом не встановлено.

Доводи позивача про те, що на момент фіксації перевищення встановленої швидкості транспортним засобом він не керував не підтверджені належними та достатніми доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що на позивач теж покладається обов"язок доведення обставин на які він посилається.

Оглянутий відеозапис, говорить про те, що з моменту вказівки поліцейського про зупинку транспортного засобу Шкода Октавія номерний знак НОМЕР_1 і до моменту коли поліцейський підійшов до водія минула приблизно одна хвилина. Коли поліцейський підійшов до авто за кермом сидів позивач ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач стверджує, що не був водієм вказаного транспортного засобу , а пересів за кермо після його зупинки поліцейськими. При цьому, пояснення позивача щодо водія т.з. є суперечливими, оскільки згідно відео, він стверджує , що за кермом перебувала дружина, на відео присутня жінка, яка повідомляє поліцейським що вона дружина і вона перебувала за кермом. Вказана особа годину переконує поліцейських скласти протокол на неї, при цьому на відео не вбачається переконливих пояснень ні пози вача ні його дружини про причини пересідання позивача за кером.

В судовому засіданні позивач, вже стверджував, що за кермом перебував його син, який внаслідок зупинки автомобіля поліцейськими отримав нервовий зрив, і тому вони пересіли, щоб не поглиблювати ситуацію. Разом з тим, під час усього спілкування з поліцейськими на відео крім позивача та його дружини не видно жодної іншої особи, пасажирське сидіння авто пусте.

Суд, критично ставиться до можливості пересідання осіб в машині впродовж однієї хвилини, без можливості бути поміченими поліцейськими, крім того будь яких логічних пояснень цьому не надано.

Тобто, позивачем не доведено жодними належними доказами факту на який він посилається, щодо іншого водія транспортного засобу , а тому таку позицію позивача суд сприймає як спосіб захисту та мету ухилитись від відповідальності.

Щодо посилань позивача на неправомірність встановлення знаків, які вказуваои на обмеження швидкості, та були причиною зупинки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На відео , яке представлено позивачем, знаки обгорнуті прозорою плівкою, разом з тим вони чітко вказують на дозволену швидкість на вказаном відрізку дороги, перешкод до візуалізації інформації на них вказаній не встановлено.

Будь яких доказів, які б вказували на незаконність їх встановлення чи перебування на вказаному відрізку дороги суду не надано.

При цьому, суд ще раз звертає увагу, посилаючись на ту чи іншу обставину, сторона має довести її.

Щодо інших заперечень позивача, суд зазначає, що такі є недоведеними та не спростовують обставин викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а є виключно способом уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.

А тому, суд вважає, що відповідно до статтей 14-2, 279-3 КУпАП, представником відповідача правомірно складено постанову саме відносно позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, враховуючи, що відповідач діяв у порядку, передбаченому процесуальним законом, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови серія ЕНА №7828236 від 04 вересня 2026 року за ч.1 ст.122 КУпАП, а від так у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 139, 286, 293 КАС України, ст.122, 245, 251, 280 КУпАП, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дегтяренко К.С.