Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/18240/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 рокум.Дніпросправа № 160/18240/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/18240/26 (суддя Букіна Л.Є.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, Східного офісу Держаудитслужби, третя особа ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, Східного офісу Держаудитслужби суду з позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована на території Грушівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220384400:01:001:0074, зі скасуванням запису в Державному земельному кадастрі та закриттям поземельної книги про державну реєстрацію цієї земельної ділянки, визнавши протиправним і скасувавши рішення №231 від 20.12.2021 року Грушівської сільської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та реєстрації права комунальної власності загальною площею 11,00 га, кадастровий номер 1220384400:01:001:0074.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, позивач просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що є помилковими висновки суду першої інстанції, що даний спір не має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Оскаржене позивачем рішення №231 було прийнято відповідачем в межах публічних процедур інвентаризації земель та має чіткий публічно-правовий характер. Дії відповідача є втручанням у право на мирне володіння майном позивача. Суд помилково ототожнив спір про законність адміністративної процедури зі спором про цивільне право.

Відповідачі та третя особа ОСОБА_2 своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористалися.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виник спір про цивільне право, оскільки оскарження рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, належного одній особі, та відновлення такої реєстрації стосовно іншої особи безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо земельної ділянки. Спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України ).

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Позивач як у позові, так і в доводах апеляційної скарги сама зазначає, що дії відповідача є втручанням у право на мирне володіння майном позивача, оскільки вона, як спадкоємиця, мала право на оформлення права власності на земельну ділянку, що мала входити у склад спадщини. Відповідач, на думку позивача, діючи поза межами повноважень, зареєстрував земельну ділянку у свою власність (комунальну).

Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. При цьому, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. У таких спорах питання правомірності юридичних фактів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 240/3941/19.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спір між сторонами має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

В даному випадку суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржена ухвала прийнята судом першої інстанції у відповідності до наведених вище вимог КАС України, підстави для її скасування або зміни відсутні, з огляду на що, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/18240/26 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий

суддя А.А. Щербак