Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/17258/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокусправа № 160/17258/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Темченко Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛТЕКС» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/17258/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛТЕКС» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛТЕКС» було задоволено, судом визнано протиправним та скасоване рішення Південно-Східної митниці щодо класифікації товарів від 22.05.2024 №24UA11000000025-КТ, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000093.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року апеляційну скаргу Південно-Східної митниці залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі №160/17258/24 судом апеляційної інстанції було залишено без змін.

30 вересня 2026 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідач направив письмові заперечення на заяву представника позивача. У запереченнях відповідач зазначає, що суд має встановити, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Сума, заявлена до стягнення, є неспівмірною із предметом позову взагалі.

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі не підлягає задоволенню.

Від позивача надійшла заява про розгляд заяви без участі його представника.

Заслухавши представника відповідача, суд, вважає наявними підстави для ухвалення додаткової постанови відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи наявна заява представника позивача з доказами щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, подана протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі. Такі докази подані позивачем в межах встановленого КАС України строку.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката при апеляційному розгляді судом адміністративної справи № 160/17258/24 в сумі 65 250,00 грн..

До заяви позивач додає: копію договору про надання правничої допомоги від 23.01.2026р №23/01-2026-1, копію акту прийому передачі наданих послуг від 25.09.2026 року з описом вчинених адвокатом дій та наданих послуг, рахунок на оплату правової допомоги в загальному розмірі 65 250,00 грн.. На підтвердження оплати наданих послуг подано платіжну інструкцію.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон №5076- VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На переконання суду апеляційної інстанції, визначена сума за надання адвокатом послуг позивачу у розмірі 65 250,00 грн. не є обґрунтованою із урахуванням складності справи, предмету спору, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат представляла інтереси позивача у цій справі і в суді першої інстанції, а отже матеріали справи були адвокату достеменно відомі. Відповідно, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значного обсягу робіт, оскільки правова позиція, викладена у відзиві, дублюється із правовою позицією, викладеною у позові. Формування та подання в системі «Електронний суд» відзиву на апеляційну скаргу взагалі не є окремим видом правової допомоги, а є суто технічною роботою.

Також колегія суддів звертає увагу, що різниця митних платежів між заявленим позивачем кодом товару та визначеним митницею становить 793 грн 89 коп. Отже, заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правову допомогу у сумі 65 250 грн майже у 85 разів перевищують ціну позову.

Суд враховує, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в межах даного спору, що пов`язані з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу відповідача, витрати адвоката за участь у судовому засіданні, проте вважає визначені у звіті суми за такі надані послуги завищеними.

Колегія суддів вважає розумно обґрунтованими та підтвердженими доказами заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень). Вказаний розмір витрат зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку витратив адвокат під час супроводу справи, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом апеляційного перегляду.

Сума, визначена судом, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці.

В іншій частині клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись 134, 139, 252, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛТЕКС» адвоката Ісайко Вікторії Сергіївни про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 160/17258/24 - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛТЕКС» (ЄДРПОУ 43543628) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (ЄДРПОУ 43971371) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак