Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №280/4032/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/4032/26

Суддя І інстанції – Татринов Д.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 103950007657 від 17 квітня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 10 квітня 2026 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 103950007657 від 17 квітня 2026 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, період навчання відповідно до диплому НОМЕР_1 від 05 липня 1990 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням мотивувальної частини рішення суду у справі № 280/4032/26.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги скаржник посилається на правомірність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії. Вказує на відсутність підстав для зарахування до періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю періоду навчання по диплому НОМЕР_1 від 05.07.1990 року, оскільки місце розташування навчального закладу м. Київ не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Роз`їзний характер навчання з проживанням в м. Фастів документально не підтверджено. Реєстрація позивача в м.Фастів за оспорюваний період не є підтвердженням постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Відповідно до посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986– 01 січня 1993 роках (Категорія 4), серії НОМЕР_2 , виданого 27 липня 1994 року, ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у період 1986– 01 січня 1993 років та віднесений до категорії 4.

10 квітня 2026 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додавши всі необхідні документи.

Вказана заява позивача з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням № 103950007657 від 17 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв`язку із відсутністю проживання або відпрацювання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років на 01 січня 1993 року.

Згідно вказаного рішення Страховий стаж позивача складає 40 років 02 місяця 03 дні.

Також, позивача повідомлено про те, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, позивачу було зараховано всі періоди роботи до страхового стажу.

Вказано, що ОСОБА_1 проживала та працювала у зоні посиленого радіологічного контролю з 22 червня 1988 року по 31 серпня 1988 року, з 06 липня 1990 року по 31 грудня 1992 року, що становить на 01 січня 1993 року рік 02 роки 08 місяців 06 днів.

Не зараховано до періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю період навчання по диплому НОМЕР_1 від 05 липня 1990 року, оскільки місце розташування учбового закладу м. Київ не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Роз`їзний характер навчання з проживанням в м. Фастів документально не підтверджено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону № 796-XII встановлено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно ст. 65 Закону № 796-XII посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 було затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501).

Так, відповідно до Порядку №501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Апеляційний суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №103950007657 від 17 квітня 2026 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» було затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1.

Згідно із затвердженим Переліком у додатку №1 до вказаної постанови до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) було віднесено м. Фастів, Фастівський район, Київська область.

В свою чергу, ОСОБА_1 , є особою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серії НОМЕР_2 .

Зазначене посвідчення підтверджує її право на отримання пільг і компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для осіб, що постійно проживають та постійно здійснюють трудову діяльність на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони проживали, працювали або постійно навчалися у зазначеній зоні не менше чотирьох років.

Таким чином, наявне у позивача посвідчення є належним та достатнім доказом факту його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року, а також підтверджує право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону № 796-XII.

Отже, колегія суддів відхиляє доводи пенсійного органу про те, що позивач станом на 1 січня 1993 року не прожив у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки, у зв`язку з чим не має права на пенсійне забезпечення зі зниженням пенсійного віку, оскільки визначальним документом, який підтверджує право позивача на пільги та компенсації, встановлені Законом № 796-XII, є саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не було надано жодних доказів, які б свідчили про оскарження у встановленому порядку факту видачі позивачу зазначеного вище посвідчення або про його скасування.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності незарахування до періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю періоду навчання позивача згідно диплому НОМЕР_1 від 05.07.1990 року з підстав того, що місце розташування навчального закладу м. Київ не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, оскільки факт навчання у закладі освіти в іншому населеному пункті не означає автоматичної зміни або втрати постійного місця проживання (реєстрації), з огляду на те, що вибуття на таке навчання має тимчасовий характер. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, оскаржуване рішення не містить писилань на те, яким чином та яким документами позивач мала підтвердити роз`їзний характер навчання із міста Києва до міста Фастів.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, період навчання відповідно до диплому НОМЕР_1 від 05 липня 1990 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням мотивувальної частини рішення суду у справі № 280/4032/26.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник