Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/27370/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/27370/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу 23 військової санітарної летючки

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 (суддя суду першої інстанції Кучма К.С.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, в адміністративній справі 160/27370/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 військової санітарної летючки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

23.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати йому середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік та грошової допомоги на оздоровлення);

- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 у розмірі 106 285,41 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 19.10.2022 р. по 10.04.2025 р. На теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, при звільненні з військової служби з позивачем не проведено повного розрахунку з грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік та грошова допомога на оздоровлення). У зв`язку з чим, він звернувся з письмовою заявою до відповідача-2. Лише 05.09.2025 року відповідач-1 здійснив виплату грошових коштів на його рахунок у розмірі 35 015,62 грн. Однак, відповідач-1 не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошової компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік та грошової допомоги на оздоровлення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_2 військової санітарної летючки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнув з НОМЕР_2 військової санітарної летючки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 47 583,99 грн., з відрахуванням із такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовної заяви - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції 23 військова санітарна летючка звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні написав, що відповідач повинен виплатити середній заробіток при звільненні позивачу у розмірі 106 285.41 грн, хоча не повинно бути предметом розгляду справи № 160/27370/25 і суд повинен встановити порушення права позивача і спосіб його захисту, а не відразу брати суму позову як доведений факт і застосовувати «Формулу співмірності» щодо визначення суми виплати Позивачу. В чинному законодавстві відсутні норми права, де, як описано в оскаржуваному рішенні від 26.12.2025 визначена формула у відсотковому еквіваленті по відношенню до виплачених сум. Також у резолютивній частині рішення в порушення ст. 244, 246 КАС України суд вказує про «визнання протиправною бездіяльності 23 військової санітарної летючки щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні» Але, предметом розгляду було визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, тобто лише при розгляді даної справи визнається протиправною бездіяльності відповідача у затримки розрахунку при звільненні і за цю бездіяльність може нараховуватися середній заробіток.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу в 23 військовій санітарній летючці.

Згідно із витягом з наказу НОМЕР_2 військової санітарної летючки (по стройовій частині) від 19.10.2022 р. №155 солдата ОСОБА_1 призначено наказом начальника НОМЕР_2 військової санітарної летючки від 19.10.2022 року №33 ДСК (по стройовій частині), стрільцем підрозділу забезпечення НОМЕР_2 військової санітарної летючки, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.10.2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і наказано вважати таким, що з 19.10.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2 730 грн. на місяць, ШПК "солдат".

Відповідно до витягу з наказу НОМЕР_2 військової санітарної летючки (по стройовій частині) від 10.04.2025 р. №106 солдата ОСОБА_1 , стрільця взводу охорони НОМЕР_2 військової санітарної летючки ВЧ НОМЕР_1 , звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по особовому складу) від 03.04.2025 р. №16-РС з військової служби у запас на підставі підпункту "б" пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я) (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) наказано вважати таким, що справи та посаду здав. З 10.04.2025 року виключено зі списків особового складу НОМЕР_2 військової санітарної летючки та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Випискою з банківського рахунку позивача від 05.09.2025 року підтверджується, що відповідач-1 виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік в розмірі 14 006,31 грн.

Випискою з банківського рахунку позивача від 05.09.2025 року підтверджується, що відповідач-1 виплатив йому заробітну плату в розмірі 21 009,31 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зобов`язання відповідача здійснити виплату середнього заробітку.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що наявною є протиправна бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відтак наявні підстави для стягнення середнього заробітку на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 1 - 2, частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач зазначає, що судом не встановлено обставин того, що бездіяльність несвоєчасного розрахунку з позивачем носила протиправний характер.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача був імперативний обов`язок здійснити повний розрахунок з позивачем при звільненні, оскільки такого розрахунку відповідачем проведено не було, така бездіяльність не відповідає вимогам Закону, а тому носить протиправний характер.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Так, позивача звільнено наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по особовому складу) від 03.04.2025 р. №16-РС з військової служби у запас на підставі підпункту "б" пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я) (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) наказано вважати таким, що справи та посаду здав та з 10.04.2025 року виключено зі списків особового складу 23 військової санітарної летючки та всіх видів забезпечення.

Між тим, остаточний розрахунок проведено лише 05.09.2025 р. (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).

Оскільки повний розрахунок з позивачем проведений 05.09.2025 року, тому кінцевою датою для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні буде 04.09.2025 року - день, що передує дню проведення з позивачем повного розрахунку, коли йому було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік та грошову допомогу на оздоровлення.

Позивач виключений зі списків 10.04.2025 року, а виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік та грошової допомоги на оздоровлення відповідачем-1 здійснена лише 05.09.2025 року. Відповідно, час затримки розрахунку при звільненні буде період з 11.04.2025 року (наступний день після виключення позивача зі списків особового складу) по 04.05.2025 року включно (день, що передує дню проведення з нею повного розрахунку, коли була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2025 рік та грошова допомога на оздоровлення).

Період затримки розрахунку при звільненні складає з 11.04.2025 року по 05.09.2025 року.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі №489/6074/23, відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 року у справі №440/6856/22, та сформовала наступний правовий висновок:

« 105. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

106. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців».

Отже, розраховуючи середній заробіток, що підлягає стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

Згідно із довідкою 23 ВСЛ від 01.05.2025 року №2123/759 заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно-правовим договором) на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески за лютий 2025 року складає 21 329,25 грн., за березень 2025 року складає 21 329,25 грн. Середньоденна заробітна плата позивача складає 723,03 грн. (21 329,25 грн. + 21 329,25 грн. : 59)

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється наступним чином:

1) 723,03 грн. х 147 днів = 106 285,41 грн.

До періоду належить застосувати принцип співмірності.

Затримана виплата склала суму в розмірі 35 015,62 грн.

Згідно із випискою по картці рахунку позивача після звільнення відповідачем-1 було виплачено 16.04.2025 р. – 23 589,40 грн., 16.04.2025 р. – 12 605,68 грн., 22.04.2025 р. – 7 003,11 грн., що разом склало суму в розмірі 43 198,19 грн.

Не виплачено при цьому суму в розмірі 35 015,62 грн.

Таким чином, належало при звільненні 35 015,62 грн. + 43 198,19 грн. = 78 213,81 грн.

Як наслідок, протиправно не виплачено 44,77% від сум, що мали бути виплачені.

Тому, позивачу до виплати належить 106 285,41 грн. х 44,77% = 47 583,99 грн.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає сума в розмірі 47 583,99 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача та наявності підстав для стягнення на корить ОСОБА_1 суми середнього заробітку.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу 23 військової санітарної летючки – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі № 160/27370/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай