Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №160/32983/25
Суддя: Круговий О.О.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/32983/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 (суддя суду першої інстанції Лозицька І.О.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/32983/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
18.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 2-го корпусу Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 2-го корпусу Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити виплату на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Позивач призваний на військову службу 03.12.2019, а з 28.07.2020 укладено контракт про проходження військової служби. Позивач наголошує, що брав участь у бойових діях сукупно протягом понад шість місяців та отримав поранення. Позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. У відповідь на рапорт відповідач листом відмовив у призначенні виплати, посилаючись на те, що позивач уклав контракт про проходження військової служби 28.07.2020, тобто до початку дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022. Позивач вважає відмову відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої п. 4 Постанови №153 протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 2-го корпусу Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 2-го корпусу Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” здійснити виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ситуації позивача, ОСОБА_1 , не дотримана 3 (третя) обов`язкова умова, встановлена пунктом 4 Постанови №153 для надання права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, адже вказана особа була призвана на строкову військову службу 10 червня 2021 року та уклала контракт на проходження військової служби 3 вересня 2021 року, тобто РАНІШЕ дати введення воєнного стану (24 лютого 2022 року), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64. Більше того, навіть з самої назви Постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вбачається наступна логіка законодавця – впровадити експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час дії воєнного стану. Тобто вказаним експериментальним проектом було заплановано залучати до проходження військової служби на мотиваційній основі (шляхом виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень) нових військовослужбовців, яких було заплановано залучати до такого проходження військової служби під час дії воєнного стану, а не тих військовослужбовців, які на дату введення воєнного стану в країні уже були діючими військовослужбовцями.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
За положеннями частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункт 8 постанова №704).
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - постанова №153) погоджено реалізацію протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Пунктом 3 постанови №153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Міністерство оборони;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 4 постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Отже, на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:
- які до набрання чинності цією постановою (11 лютого 2025 року) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;
- проходять військову службу;
- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11 лютого 2025 року).
Як свідчать встановлені обставини справи підставою для відмови виплати позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. були висновки відповідача про те, що позивач уклав контракт на проходження військової служби до початку дії правового режиму воєнного стану.
Суд зауважує, що прийняття позивача на військову службу до введення воєнного стану Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, у 2018 році створює формальне обмеження для позивача для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою №153, яке, з урахуванням дотримання інших умов щодо віку та періоду участі в бойових діях не може бути перешкодою для виплати такої допомоги.
З цього питання суд враховує приписи частини першої статті 8 Конституції України, за якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а також висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, за якими верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зауважено, що елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Вимога формальної рівності як неупередженості, або рівності перед правом, конкретизується у таких принципах, як рівність перед законом, рівноправність, рівність обов`язків.
У контексті спірних правовідносин вимога постанови №153 щодо розповсюдження її дії на осіб, які прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, порушує принцип верховенства права, принципи рівності та справедливості по відношенню до позивача як особи, яка у віці до 25 років прийнята на військову службу, проходила військову службу, приймала безпосередню участь у бойових діях та беззаперечно набула право на отримання допомоги, передбаченої постановою №153.
Зважаючи на наведене, суд визнає помилковим висновок відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. з огляду на укладення останнім контракту на проходження військової служби до початку введення воєнного стану на території України.
Суд встановив, що позивач проходив строкову військову службу з 03.12.2019, а 28.07.2020 уклав Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.06.2025 підтверджено, що 09.06.2025 позивач отримав поранення при виконанні службово-бойового завдання.
Довідками Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України б/н та від 10.02.2025 №441 підтверджено безпосередню участь позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 16.11.2022 по 03.01.2023, з 21.01.2023 по 21.02.2023, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 03.12.2023 по 03.04.2024, з 02.05.2024 по 07.02.2025, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, с. Липці, Харківського району, Харківської області, відповідно.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 05.11.2025 відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук відсутні.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
Відтак суд першої інстанції правильно визнав протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153», яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови №153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови №153, суд відмічає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови №153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, з підстав зазначених у листі від 11.11.2025 та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити виплату одноразової грошової винагороди.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги – відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 в адміністративній справі № 160/32983/25 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
Оригінал: reyestr.court.gov.ua