Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №480/858/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №480/858/26

Суддя: Присяжнюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 480/858/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 року (ухвалене суддею Шаповал М.М.) в справі № 480/858/26

за позовом Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради

до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 37 від 07.01.2026 р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що у спірному приписі відповідач вимагає здійснити перерахунок (повернення коштів) за «старими тарифами» лише через відсутність нових індивідуальних договорів. Така вимога є протиправним втручанням у сферу договірного права та компетенцію органів місцевого самоврядування. В тому числі вимога у приписі повернутися до тарифів 1756,19 грн/Гкал за період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. є прямим примусом до порушення законодавства про ціноутворення.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , який є споживачем послуг комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, звернувся до відповідача зі зверненням від 04.12.2025 р. (вх. № Л-446 від 09.12.2025 р.) щодо порушення порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з постачання теплової енергії.

На виконання зазначеного звернення Держпродспоживслужба листом від 24.12.2025 р. № 15.2.2-3/33639 надала Головному управлінню погодження на проведення позапланового заходу.

На підставі наказу від 29.12.2025 р. № 1269-ОД та направлення від 31.12.2025 р. № 5327-05.3/25 посадовою особою відповідача - заступником начальника управління, начальником відділу контролю за регульованими цінами Черняк Г.О. - 07.01.2026 р. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради.

За результатами перевірки складено акт № 37 від 07.01.2026 р., яким встановлено, що комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради в період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. застосувало до ОСОБА_1 тариф у розмірі 2444,32 грн/Гкал, встановлений рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.09.2021 р. № 152, тоді як у вказаний період зазначений тариф не мав правових підстав для застосування з огляду на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII.

Рішенням виконкому Роменської міської ради від 15.09.2021 р. № 152 встановлено тариф 2444,32 грн/Гкал. Вказаним тарифом змінено попередній тариф 1715,69 грн/Гкал, що діяв на підставі рішення від 15.07.2020 р. № 83. Водночас Закон України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (в редакції Закону № 1060-IX) передбачав перехід на нову договірну модель - Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (Публічний договір).

Позивач опублікував Типовий індивідуальний договір на офіційному сайті Роменської міської ради 08.10.2021 р. Відтак, зазначений публічний договір набрав чинності 07.11.2021 р. (через 30 днів після оприлюднення).

Отже, у перехідний період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. (до набрання чинності Публічним договором) між позивачем та споживачем ОСОБА_1 зберігав чинність договір, укладений на умовах Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV. За умовами цього чинного договору застосовувався тариф, що існував до моменту переходу на нову договірну модель, тобто тариф 1756,19 грн/Гкал, установлений рішенням виконавчого комітету від 19.12.2018 р. № 156 (на час перевірки вже - рішенням від 15.07.2020 р. № 83, що підтримувало тарифну ставку 1715,69 грн/Гкал).

Відповідачем винесено припис № 37 від 07.01.2026 р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, що містить вимогу до КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" зазначено усунути виявлене порушення, яке зафіксовано в акті перевірки № 37 від 07.01.2026 р., а саме: провести до 15.02.2026 р. перерахунок зайво нарахованих ОСОБА_1 за період 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. кошти в сумі 267,07 грн.

Вважаючи припис Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано та в межах повноважень прийнято припис № 37 від 07.01.2026 р., оскільки позивач самовільно, у період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. застосовував до ОСОБА_1 тариф в розмірі 2444,32 грн/Гкал, встановлений рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.09.2021 р. № 152, тоді як у вказаний період зазначений тариф не мав правових підстав для застосування з огляду на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (в подальшому - Закон №877-V).

Відповідно до ст. 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно пп. 14 п. 4 Положенню про Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 948 від 08.09.2025 р., Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно з пп. 16 п. 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 948 від 08.09.2025 р. (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), вживає у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом; у межах повноважень, передбачених законом, складає протоколи та розглядає справи про порушення законодавства у відповідній сфері.

Підпунктом 6 пункту 5 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 948 від 08.09.2025 р. (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Головне управління здійснює розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції.

Відповідно до пп. 2 п. 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1997 р. № 1023-XII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: перевіряти додержання суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно - правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів.

Згідно з ст. 11 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (в подальшому - Закон № 2189-VIII) визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Таким чином, послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, які відповідно до вказаної вище правової норми визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщення, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2189-VIII, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 14 Закону № 2189-VIII, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Державне регулювання цін щодо житлово-комунальних послуг запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Отже, послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, які відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №2189-VIII, послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області складено акт № 37 від 07.01.2026 р., яким встановлено те, що комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради в період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. застосовано до ОСОБА_1 тариф на послуги з постачання теплової енергії в розмірі 2444,32 грн/Гкал, встановлений рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.09.2021 р. № 152, тоді як у вказаний період зазначений тариф не мав би застосовуватися оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII підлягав застосуванню лише не раніше 30 днів після офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Роменської міської ради.

Так, рішенням виконавчому комітету Роменської міської ради від 15.09.2021 р. № 152 встановлено тариф 2444,32 грн/Гкал. Вказаним тарифом змінено попередній тариф 1715,69 грн/Гкал, що діяв на підставі рішення від 15.07.2020 р. № 83.

Водночас, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII (в редакції Закону № 1060-IX) передбачав перехід на нову договірну модель - Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (Публічний договір).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII, публічний договір набирає чинності через 30 днів з дня його оприлюднення на офіційному веб-сайті виконавця, якщо інший строк не встановлений договором.

Судовим розглядом встановлено, що 08.10.2021 р. комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради опубліковано Типовий індивідуальний договір на офіційному сайті Роменської міської ради, тому зазначений Публічний договір набрав чинності 07.11.2021 р. (через 30 днів після оприлюднення).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у перехідний період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. (до набрання чинності Публічним договором) між позивачем та споживачами, в тому числі ОСОБА_1 , зберігав чинність договір, укладений на умовах Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV. За умовами цього чинного договору застосовувався тариф, що існував до моменту переходу на нову договірну модель, тобто тариф 1756,19 грн/Гкал, установлений рішенням виконавчого комітету від 19.12.2018 р. № 156 (на час перевірки вже - рішенням від 15.07.2020 р. № 83, що підтримувало тарифну ставку 1715,69 грн/Гкал).

Таким чином, з 24.09.2021 р. (дати набрання чинності рішенням № 152 про встановлення тарифу 2444,32 грн/Гкал) і до 07.11.2021 р. (дати набрання чинності Публічним договором) існував перехідний період, протягом якого новий тариф ще не міг правомірно застосовуватися до споживачів, що перебували в договірних відносинах на умовах Закону № 1875-IV.

Положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV було передбачено, що договір про надання житлово-комунальних послуг не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин діє Законом №2189-VIII, частиною першою статті 2 якого визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ст. 12 Закону № 2189-VIII, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивач необґрунтовано у період з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. застосовував до ОСОБА_1 тариф у розмірі 2444,32 грн/Гкал, встановлений рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.09.2021 №152, тоді як у вказаний період зазначений тариф не мав правових підстав для застосування, з огляду на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач у "перехідний період" (з 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р.) правильно застосовував до споживачів затверджений місцевою радою тариф у розмірі 2444,32 грн/Гкал, є необґрунтованими та суперечать висновкам суду.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.12.2018 р. в справі №816/2481/17 та від 22.02.2023 р. в справі №420/6890/20, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вказані висновки суду касаційної інстанції стосуються інших фактичних обставин. В межах розгляду даної справи ГУ Держпродспоживслужби не оскаржує рішення виконавчого комітету і не ставить питання щодо його протиправності. Оспорюваний припис спрямований на застосування чинних норм законодавства щодо конкретного споживача з метою захисту його прав від неправомірних нарахувань, а не зміну чи зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем обґрунтовано та правомірно винесено оспорюваний припис, з вимогою до комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про проведення до 15.02.2026 р. перерахунку зайво нарахованих ОСОБА_1 за період 15.10.2021 р. по 07.11.2021 р. коштів в сумі 267,07 грн.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Стосовно посилання апелянта на те, що, поновивши строк для подання відзиву на позов, суд першої інстанції створив для відповідача невиправдані процесуальні переваги перед позивачем, допустивши тим самим упередженість, суд апеляційної інстанції не приймає такий довід, оскільки сам по собі факт поновлення строку для подання відзиву не свідчить про упередженість суду та не призвів до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції засад змагальності й рівності сторін (ст.ст. 2, 9 Кодексу адміністративного судочинства України) є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 по справі № 480/858/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua