Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №583/4511/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 583/4511/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Сидоренко Р.В., вул. Жовтнева, 7, м. Охтирка, Ахтрський, Сумська, 42700, повний текст складено 22.09.26 по справі № 583/4511/26

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області старшого лейтенанта Тимошенка Максима Володимировича , Головного управління Національної поліції в Сумській області

про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Інспектора Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області старшого лейтенанта Тимошенка Максима Володимировича, Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив суд:

- поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7704822 від 12.08.2026.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 11.08.2026 поліцейський Охтирського РВП ГУНП в Сумській області старший лейтенант Тимошенко М.В. виніс постанову серії ЕНА №7704822 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. В даній постанові вказано, що 11.08.2026 о 23.05 годині ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом терміном на 5 років Охтирським судом Сумської області від 12.07.2024, керував автомобілем Нісан, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Сумській, 417, у м. Охтирка, Сумської області, чим порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 4 КУпАП. Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки поліцейським порушено порядок розгляду справи, відсутні докази про керування ОСОБА_1 транспортним засобом при позбавленні його права керування ним. Фактично ОСОБА_1 і адвокат Яценко Д.І. дізналися про прийняте рішення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП лише 28.08.2026, що є підставою для поновлення процесуального строку на оскарження постанови.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Інспектора Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області старшого лейтенанта Тимошенка Максима Володимировича, Головного управління національної поліції в Сумській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7704822 від 12.08.2026 та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 665 гривень 60 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ Національної поліції в Сумській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що жодних доказів того, які б підтверджували факт, що позивач дізнався про існування постанови лише 28.08.2026 матеріали справи не містять, що ставить під сумнів дотримання строків оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Також зазначає, що у зв`язку з наявністю повідомлення на лінію 102 про стрілянину за адресою: вул. Сумська, м. Охтирка, поліцейським на підставі п. 5 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", завчасно зупинено автомобіль за допомогою світлового сигналу спеціальних маячків, на що водій зупинився. Підійшовши до автомобіля, інспектор Тимошенко М.В. представився, повідомив причину зупинки та запропонував водію пред`явити реєстраційні документи на транспортний засіб та посвічення водія, на що ОСОБА_1 відмовився, але пред`явив військовий квиток. В подальшому інспектор за допомогою планшетного пристрою встановив, що Назаренко М.Є. у 2024 році згідно рішення Охтирського міськрайонного суду по справі №583/3596/24 позбавлений права керування транспортним засобом строком на 5 років. Останньому були зачитані його права та обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та складено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказує, що матеріали справи однозначно підтверджують факт наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що інспектором Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області старшим лейтенантом Тимошенком М.В. 11.08.2026 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7704822, згідно з якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 11.08.2026 о 23.05 годині ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом терміном на 5 років Охтирським судом Сумської області, керував автомобілем Нісан, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Сумська, 417 у м.Охтирка, Сумської області, чим порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно п. 2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Матеріалами справи підтверджено, що 11 серпня 2026 року інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Тимошенком М.В. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7704622, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом, будучи особою позбавленою такого права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 126 КпАП України, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Частиною 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши та оцінивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який долучено до матеріалів справи як доказ до постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7704622 від 12 серпня 2026 року, колегією суддів встановлено наступне.

Відеофіксація подій розпочинається о 23:03 годині 11 серпня 2026 року. На момент початку запису автомобіль, в якому перебував ОСОБА_1 вже знаходився у нерухомому стані, а саме - стояв на узбіччі дороги з увімкненими фарами. Після зупинки службового автомобіля поліцейських інспектор патрульної поліції підійшов до машини, і в цей же час з водійського сидіння автомобіля вийшов громадянин ОСОБА_1 . Будь-яких заходів щодо зупинки транспортного засобу працівники поліції не вживали, оскільки автомобіль на момент їх прибуття знаходився у нерухомому стані. Окрім цього, після того, як інспектор підійшов до автомобіля, ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2019 по справі №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності (зокрема, за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху) обов`язковою умовою є фіксація самого факту руху транспортного засобу під керуванням конкретної особи. Сама по собі присутність особи у салоні або біля зупиненого автомобіля, який не здійснював рух у присутності працівників поліції, не може беззаперечно свідчити про факт керування ним. Враховуючи вищевикладене, наданий відеозапис не містить жодних належних, допустимих та переконливих доказів того, що громадянин ОСОБА_1 безпосередньо керував вказаним транспортним засобом у зазначений у постанові час. Жодних інших доказів, які б спростовували позицію ОСОБА_1 та підтверджували факт руху автомобіля, до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_1 не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строків оскарження постанови про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП, відповідно до якої скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 2 ст. 291 КпАП України визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Аналіз норм статті 286 КАС України та ст.ст. 289, 291 КпАП України свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суд повинен з`ясувати дату отримання цієї постанови.

Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №953/2781/20.

Відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, який долучено до матеріалів справи встановлено, що на момент оголошення спірної постанови, ОСОБА_1 перебував у зачиненому салоні авто, копію оскаржуваного документу на місці не отримав. До матеріалів справи відповідачем надано супровідний лист про направлення копії постанови ЕНА №7704622 від 12.08.2026, однак з останнього не можливо встановити факт його направлення або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Водночас, в обгрунтування несвоєчасного отримання оскаржуваної постанови позивач зазначає, що про її існування стало відомо після ознайомлення адвокатом з матеріаліми справи №583/4216/26 (щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП). Вказане підтверджується відповідною заявою від 28.08.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, оскільки фактично ОСОБА_1 і адвокат Яценко Д.І. дізналися про прийняте рішення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП лише 28.08.2026, відтак процесуальний строк, встановлений законом на подачу адміністративного позову, пропущений з поважних причин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини иа дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2026 по справі № 583/4511/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 28.10.2026 року