Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №440/7849/25
Суддя: П’янова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 р.Справа № 440/7849/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 11.08.26 у справі № 440/7849/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 по справі № 440/15063/23 без урахування вимоги про 60 найвигідніших місяців коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 по 30.06.2000 та зарахування до алгоритму розрахунку пенсії позивача показників з нульовим значенням з 01.07.2000 по 10.09.2003;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.09.2024 згідно довідки про заробітну плату № 02-04/1/1760-С від 16.09.2020, видану виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області з урахуванням ЗУ 1058-IV про 60 найвигідніших місяців заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 по 30.06.2000 з 04.10.2022;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області виключити з алгоритму розрахунку суми пенсії за особистим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з електронної пенсійної справи, місяці заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2003 з нульовими показниками згідно Закону України 1058-IV з 2013 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 по справі № 440/15063/23, без урахування вимоги про 60 найвигідніших місяців коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 по 30.06.2000.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про заробітну плату № 02-04/1/1760-С від 16.09.2020, видану виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області з урахуванням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням 60 найвигідніших місяців заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 по 30.06.2000 з 04.10.2022.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 26.11.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом трьох місяців подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25.
10.04.2026 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 відмовлено в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/7849/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/7849/25 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі № 440/7849/25 залишено без змін.
17.07.2026 через систему "Електронний суд" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25.
20.07.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано заперечення на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в яких зазначено, що відповідач 17.07.2026 подав другий звіт, який за своїм змістом переважно дублює попередній звіт від 09.04.2026. Порівняльний аналіз цих звітів свідчить, що відповідач повторно навів ті самі правові доводи, повторно застосував той самий спосіб виконання рішення суду, залишив незмінним порядок розрахунку пенсії, повторно визначив період 01.12.1994 – 30.11.1999 як “найвигідніший”, повторно застосував індивідуальний коефіцієнт 2,80932 та знову стверджує про нібито повне виконання рішення суду без перерахунку пенсії в ЕПС.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у справі № 440/7849/25.
31.07.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, в якій останній просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення суду від 18.09.2025, яка полягає у незабезпеченні фактичного перерахунку пенсії позивача та відсутності сформованого нового протоколу (розпорядження) в Електронній пенсійній справі станом на 29.07.2026 та 30.07.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та фактично виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25 шляхом проведення перерахунку пенсії та відображення належного розрахункового протоколу (розпорядження) в Електронній пенсійній справі.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що станом на момент постановлення ухвали від 29.07.2026 та наступного дня, рішення суду від 18.09.2025 фактично залишається невиконаним. Зазначений факт підтверджується належними електронними доказами - витягами з Електронної пенсійної справи позивача, сформованими станом на 29.07.2026 року о 23:19:50 та станом на 30.07.2026 року. У розділі «Протокол/розпорядження щодо призначення (перерахунку) пенсії» Електронної пенсійної справи відсутній будь-який новий протокол чи розпорядження, сформоване на виконання рішення суду від 18.09.2025. Останній наявний у системі протокол датується 28.02.2026 (сформований під час планової індексації 2026 року). Відповідно до порядку ведення електронної пенсійної справи та практики оформлення пенсійних перерахунків, результат проведеного перерахунку оформлюється відповідним протоколом (розпорядженням), який відображається в Електронній пенсійній справі та в базі даних Полтавського ПФУ. Таким чином, подання відповідачем письмових пояснень (звітів) за відсутності фактичного перерахунку пенсії та нового протоколу (розпорядження) в Електронній пенсійній справі не свідчить про виконання рішення суду, а підтверджує триваючу протиправну бездіяльність відповідача щодо його виконання.
07.08.2026 до суду надійшла інформація про виконання судового рішення від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. У відповідній заяві зазначено, що за результатами проведеного аналізу розрахунку заробітку для обчислення пенсії та врахування найбільш вигідних періодів заробітку до 01.07.2000 встановлено, що при перерахунку пенсії згідно рішення суду найбільш вигідний період заробітку з наданого періоду заробітної плати з вересня 1993 по червень 2000, згідно довідки від 16.09.2020 №02-04/1/1760-С визначено автоматично з 01.12.1994 по 30.11.1999 за допомогою програмного забезпечення. При цьому, до розрахунку заробітку суми заробітної плати за червень 2000 та червень 2012 враховані без урахування сум компенсації за невикористану відпустку. Згідно Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 № 697 (далі - Порядок 697) компенсація за невикористану відпустку належить до виплат, на які не нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та які не враховувалися при обчисленні середньомісячного заробітку для призначення пенсії. Тобто, на момент нарахування позивачу компенсації за невикористану відпустку, а саме у червні 2000 року діяв Порядок № 697 та який був застосований при обчисленні пенсії. Водночас повідомляємо, що обчислення розміру пенсії здійснюється за допомогою Підсистеми «Призначення та виплати пенсій (ППВП)», яка є складовою Інтергованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України. Підсистема автоматично підвантажує в електронну пенсійну справу дані про страховий стаж з Реєстру застрахованих осіб, враховує заробітну плату, підтверджену документами або наявну в Реєстрі, застосовує формули, встановлені статтями 27-40 Закону № 1058 і формує електронне рішення про призначення (перерахунок) пенсії.
09.08.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких зазначено, що станом на момент постановлення цієї ухвали та станом на подання ним заяви від 30.07.2026 в електронній пенсійній справі був відсутній новий протокол (розпорядження), який би підтверджував проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 18.09.2025. Станом на дату подання цих додаткових пояснень зазначені обставини не змінилися. В електронній пенсійній справі позивача, за наявними у нього даними, відсутній відповідний новий протокол (розпорядження), який би відображав результат перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 18.09.2025. Таким чином, існує об`єктивна невідповідність між твердженнями відповідача про виконання рішення суду та фактичними відомостями, що містяться в електронній пенсійній справі позивача. Якщо рішення суду фактично виконано шляхом проведення відповідного перерахунку пенсії, результат такого перерахунку повинен бути підтверджений належними документами та відображений у відповідних відомостях електронної пенсійної справи. Саме тому прийняття судом звіту відповідача від 29.07.2026 не може саме по собі підміняти перевірку того, чи усунуті протиправні дії відповідача, встановлені ухвалою від 20.04.2026, та чи існує фактичний результат виконання рішення суду від 18.09.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень по справі № 440/7849/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу в частині розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, із посиланням на обставини справи, зазначає, що суд першої інстанції сам установив наявність суперечності між доводами позивача про відсутність у ЕПС відповідного нового протоколу (розпорядження) та твердженнями відповідача про проведення перерахунку, однак замість усунення цієї суперечності шляхом дослідження та ідентифікації відповідного електронного документа обмежився твердженням про те, що такий протокол міститься в електронній пенсійній справі. Зазначений документ сформовано на Порталі ПФУ 12.08.2026 о 12:30, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали від 11.08.2026, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг бути поданий до суду першої інстанції до постановлення цієї ухвали.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у справі № 440/7849/25, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для її задоволення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
Отже, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах” і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача.
Судом установлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про заробітну плату № 02-04/1/1760-С від 16.09.2020 р., видану виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області з урахуванням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням 60 найвигідніших місяців заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р. з 04.10.2022 р.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2022, яка обрахована із заробітної плати за періоди з 01.12.1994 р. по 30.11.1999 р. (60 місяців згідно довідки від 16.09.2020 р. №02-04/1/1760-С), оскільки на думку відповідача даний період є оптимальним.
У подальшому, на виконання рішення суду від 18.09.2025 з урахуванням ухвал судів, а також враховуючи волевиявлення позивача, розрахунок пенсії проведено з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно довідки про заробітну плату №02-04/1/1760-С від 16.09.2020. За результатами проведеного перерахунку, розмір пенсії становить: з 04.10.2022 — 6251,20 грн; з 01.03.2023 - 7479,36 грн; з 01.03.2024 - 8075,73 грн; з 01.03.2025 - 9001,72 грн; з 01.03.2026 і по теперішній час складає 10090,41 грн.
Разом з тим, за результатами розрахунку пенсії, який був проведений автоматично за допомогою програмного забезпечення з урахуванням довідки від 16.09.2020 №02-04/1/1760-С за період з 01.12.1994 по 30.11.1999 розмір пенсії становить: з 04.10.2022 - 6276,84 грн; з 01.03.2023 - 7510,05 грн; з 01.03.2024 - 8108,86 грн; з 01.03.2025 - 9038,66 грн; з 01.03.2026 і по теперішній час складає 10131,82 грн.
Після проведеного перерахунку з урахуванням довідки від 16.09.2020 №02-04/1/1760-С за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 розмір пенсії зменшується.
Водночас п. 4 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено: у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано, чому період з 01.12.1994 по 30.11.1999 є оптимальним для визначення розміру пенсії позивача та не враховано період з 01.07.1995 по 30.06.2000 (на якому наполягає позивач), згідно довідки від 16.09.2020 р. №02-04/1/1760-С".
Окрім того, суд першої інстанції зауважив, що в електронній пенсійній справі міститься протокол про перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду, відповідно до якого розмір пенсії з 01.03.2026 і по теперішній час складає 10131,82 грн.
Однак суд першої інстанції не навів реквізитів такого протоколу, не долучив його змісту до мотивів ухвали, не визначив дату та підставу його формування, не встановив, яким чином цей документ посвідчує виконання рішення від 18.09.2025.
Разом із тим суд першої інстанції ухвалою від 04.08.2026 зобов`язав ГУ ПФУ в Полтавській області надати: докази фактичного виконання рішення у справі № 440/7849/25; рішення, протокол або розпорядження про перерахунок пенсії, здійснений на виконання рішення від 18.09.2025; пояснення щодо обставин, наведених у заяві позивача за статтею 383 КАС України.
07.08.2026 ПФУ подало до суду інформацію про виконання рішення. Водночас із тексту цієї інформації та оскаржуваної ухвали не вбачається надання відповідачем витребуваного судом рішення, протоколу або розпорядження про перерахунок пенсії саме на виконання рішення від 18.09.2025.
Таким чином суд першої інстанції поклав в основу висновку про виконання рішення від 18.09.2025 документ, який в оскаржуваній ухвалі фактично не ідентифіковано: не зазначено його дати, номера, виду перерахунку, дати формування та інших реквізитів, які дозволяли б перевірити, що цей протокол дійсно сформований саме на виконання рішення суду від 18.09.2025.
Отже, суд фактично виходив із висновку про належне виконання рішення від 18.09.2025, не встановивши, яким саме електронним документом та якими розрахунковими даними таке виконання оформлено та підтверджено.
Інших висновків про відсутність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, суд першої інстанції не навів, не дослідив надані позивачем докази щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 440/7849/25, та, відповідно, обставини наявності або відсутності підстав для задоволення заяви, поданої у порядку ст. 383 КАС України, не досліджувалися, оцінка ним не надавалась.
Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідача у порядку ст. 383 КАС України, заявник наводив аргументи та доводи, які вказують на не виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останнім не надано судом будь-якої оцінки.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування інституту судового контролю є правом, а не обов`язком суду, однак задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені у відповідній заяві та навести підстави для висновку про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, чого у даному випадку зроблено не було.
Так, дійшовши висновку про відсутність підстав для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, суд першої інстанції не навів належної мотивації для такого висновку та відповідно не вказав обставин, які б свідчили про це.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне зауважити, що факт неналежного виконання рішення суду від 18.09.2025 установлений постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2026, якою скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі № 440/7849/25 про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення суду.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 у справі № 440/7849/25 - скасувати.
Справу № 440/7849/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.07.2026, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Оригінал: reyestr.court.gov.ua