Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №440/1578/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 440/1578/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі №440/1578/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

14.07.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року по справі №440/1578/26 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що судове рішення у справі №440/1578/26 набрало законної сили 05.06.2026, після чого було направлено до відповідача заяву про його добровільне виконання. Разом з тим, 05.06.2026 та 05.07.2026 позивач отримав пенсію у розмірі 28742,54 грн, що свідчить про продовження її виплати із застосуванням понижуючих коефіцієнтів. Водночас належний розмір пенсії становить 34016,56 грн, що підтверджується розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області «Перерахунок пенсії» з 01.01.2026. Враховуючи, що спір у даній справі стосується одержання пенсійних виплат, подану заяву та імперативність норми абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, заявник зазначає про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі №440/1578/25; відмовлено у задоволенні клопотання про накладення штрафу.

Приймаючи звіт суб`єкта владних повноважень – відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Доплата пенсії за рішенням суду нарахована позивачу з 01.01.2026 по 30.06.2026 у розмірі 28072,86 грн. Розмір пенсії, перерахований на виконання рішення суду з 01.07.2026 складає - 30016,59 грн. Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили. Таким чином, Головним управлінням, як територіальним органом Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 440/1578/26; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву від 18.08.2026 ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника, зазначеним у заяві від 18.08.2026 в частині виконання суб`єктом владних повноважень рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №440/1578/26. За рішенням суду пенсія повинна виплачуватися без застосування понижуючих коефіцієнтів, тобто у розмірі 34016,59 грн, проте відповідач під час виплати пенсії перерахував її суму у зменшеному розмірі, а саме 28742,54 грн, що підтверджується банківською випискою. Відповідач зазначив у звіті, що розмір пенсії, перерахований на виконання рішення суду з 01.07.2026 складає 34016,59 грн, чим увів суд в оману. Скаржник наголошує, що Конституційний Суд України 24.06.2026 у своєму рішенні по справі №5-р(ІІ)/2026 визнав неконституційною норму, що дозволяє зменшувати розмір пенсії, які встановлені за спеціальними законами.

Апелянт звертає увагу, у досліджених судом першої інстанції документах констатовано лише встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області заборгованості, а не виконання рішення суду щодо перерахунку та виплати поточної пенсії в сумі 34016,56 грн. Однак нарахування заборгованості не є виконанням судового рішення, оскільки обов`язок нарахування і виплати пенсії за рішенням суду покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Вважає, що наявні у відповідача кошти (виділені з бюджету Пенсійного фонду України) є достатніми для перерахунку пенсії позивачу та розпочати її виплату в сумі 34016,56 грн.

Підсумовує, що подання звіту без повного виконання рішення суду, про що свідчить тривале порушення прав позивача, свідоме невиконання рішення суду, суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у прийнятті звіту, накласти керівника (відповідача), яким є начальник ГУ ПФУ у Полтавській області штрафу та встановити новий строк для подання звіту.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №440/1578/26, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026, понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та обмеження пенсії розміром;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

14.07.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 задоволено заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до 20.08.2026 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 440/1578/26 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.08.2026 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №440/1578/26. Зазначено, що виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має. Зауважено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Отже, Головним управління, як територіальним органом Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством, при цьому в діях останніх відсутня протиправність, про яку вказує позивач по справі. Вважає, що викладених обставин та наданих Головним управлінням доказів достатньо для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від накладення штрафу.

18.08.2026 судом першої інстанції також отримано заяву ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення, в якій повторно зазначено, що йому не виплачується пенсія у належному розмірі. У звіті не наведено обґрунтованих обставин, які б ускладнювали виконання судового рішення та робили б неможливим формування у відповідній базі пенсійного фонду нарахування по позивачу недоплаченої частини пенсії. Також у звіті не наведено вагомих причин, за яких пенсія у розмірі 34016,56 грн з дати набрання чинності рішення суду по справі №440/1578/26, йому не виплачується. Звернуто увагу, що відповідач не надав доказів повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №440/1578/26. Вважає, що подання звіту без повного виконання рішення суду, про що свідчить тривале порушення прав позивача та свідоме невиконання судового рішення, є підставою для відмови суду першої інстанції у прийнятті такого звіту та накладення штрафу на керівника відповідача штрафу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі №440/1578/25; відмовлено у задоволенні клопотання про накладення штрафу.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Відповідно до частин першої-п`ятої, десятої-одинадцятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недостатності заходів для повного виконання судового рішення суд відмовляє у прийнятті звіту та накладає штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, а в разі прийняття звіту за умови неповного виконання рішення – встановлює новий строк для подання звіту.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №440/1578/26, яке набрало законної сили 05.06.2026, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано звіт про виконання зазначеного вище рішення суду, яким підтверджується здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії.

Наведене підтверджується долученим до звіту розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №9411575, відповідно до якого з січня 2026 року по червень 2026 року підлягала виплаті пенсія у розмірі 34016,59 грн, фактично була виплачена за кожний місяць 29337,78 грн, загальна сума доплати 28072,86 грн. Крім того, згідно з протоколом пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення суду, належний розмір становить 34016,59 грн (без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром).

Висновуючи про факт виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення суду, суд першої інстанції зазначив про здійснення відповідачем всіх дій, у зв`язку з чим дійшов висновку про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів частково погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з виплати пенсійних коштів, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного асигнування за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Аналогічного висновку, а саме про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.

З огляду на часткове виконання рішення суду у даній справі та наведені відповідачем обставини, які ускладнюють його виконання, а також зважаючи на заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту відповідача про виконання рішення суду у даній справі.

Разом із тим прийняття такого звіту не є підставою для завершення судового контролю, оскільки рішення суду у повному обсязі не виконане.

Колегія суддів звертає увагу, що розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача. При цьому оцінка поданого звіту не може зводитися виключно до констатації факту вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій, а має передбачати перевірку їх відповідності змісту судового рішення, яке підлягає виконанню, та встановлення того, чи виконано покладений на відповідача обов`язок саме у спосіб, визначений судовим рішенням.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.08.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив відмовити у прийнятті звіту та накласти на керівника ГУ ПФУ в Полтавській області штраф.

У запереченнях на звіт позивач звертав увагу, що йому виплачується поточна пенсія у неналежному розмірі, на підтвердження чого надав банківські виписки, з яких встановлено, що після набрання законної сили рішенням суду (05.06.2026) ОСОБА_1 продовжувалась виплачуватись пенсія у зменшеному розмірі, а саме 28742,54 грн (03.07.2026, 05.08.2026).

Однак, постановляючи 10.09.2026 оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не зазначив про надходження цієї заяви (заперечень), не розглянув її та не надав жодної оцінки викладеним у ній доводам і поданим на їх підтвердження доказам.

Приймаючи звіт, суд першої інстанції обмежився констатацією вчинення територіальним органом Пенсійного фонду України всіх дій, спрямованих на виконання рішення суду, не перевіривши заперечень позивача щодо фактичного розміру виплаченої пенсії, правильності визначення заборгованості та достатності вжитих відповідачем заходів.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного судова колегія підсумовує, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 382 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також те, що виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/1578/26 підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі №440/1578/26 скасувати.

Справу № 440/1578/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко